37.Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статтями

Калькуляція — це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг. Калькуляцію складають на продукцію основного та допоміжного (інструмент, запчастини, енергія) виробництва щомісячно, за квартал, за рік. Калькулювання потрібно для обґрунтування цін на вироби, обчислення їх рентабельності, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів. Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця (кількість у штуках, маса, площа, об’єм).При калькулюванні встановлюють об’єкти калькулювання, вибирають калькуляційні одиниці, витрати групуються за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від галузі економіки. Під об’єктом калькулювання розглядають основну та допоміжну продукцію (роботи, послуги), собівартість якої обчислюється. Насамперед це готова продукція, що поставляється за межі підприємства споживачам. Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення. Калькуляційна одиниця — це одиниця його кількісного вимірювання (у штуках, метрах, тонах, кіловат-годинах тощо). Наприклад, об’єкт калькулювання — автомобілі, калькуляційна одиниця — один автомобіль; відповідно вугілля — одна тонна вугілля.

Калькуляційні статті, де групуються витрати на виробництво продукції, установлюються підприємством наступним чином:

1) сировина та матеріали;

2) куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і ор-ганізацій;

3) паливо та енергія на технологічні потреби;

4) зворотні відходи (вираховуються);

5) основна заробітна плата;

6) додаткова заробітна плата;

7)  відрахування на соціальні заходи;

8)  витрати на підготовку та освоєння виробництва про-дукції;

9) відшкодування зносу спеціальних інструментів і присто-сувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

10) витрати на утримання й експлуатацію машин і облад-нання;

11) загальновиробничі витрати;

12) загальногосподарські витрати;

13)позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).

Сума перших 10 статей становить технологічну собівартість,

сума 11 статей — цехову (виробничу) собівартість виготовленої продукції, сума 13 статей — повну собівартість продукції.

38. Структура собівартості продукції та чинники, що її формують

Під структурою собівартості розуміється її склад за елементами або статтям і їх частка в повній собівартості. Вона знаходиться в русі, і на неї впливають такі чинники: 1) специфіка (особливості) підприємства. Виходячи з цього розрізняють: трудомісткі підприємства (велика частка заробітної плати в собівартості продукції); матеріаломісткі (велика частка матеріальних витрат); фондомісткість (велика частка амортизації); енергоємні (велика частка палива та енергії в структурі собівартості); 2) прискорення науково-технічного прогресу. Цей фактор впливає на структуру собівартості по-різному. Але основний вплив полягає в тому, що під впливом цього чинника частка живої праці зменшується, а частка уречевленої праці в собівартості продукції збільшується; 3) рівень концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва ; 4) географічне місцезнаходження підприємства; 5) інфляція і зміна процентної ставки банківського кредиту.

Структуру собівартості продукції характеризують такі показники: - співвідношення між постійними і змінними витратами, основними і накладними розходами, виробничими та комерційними (невиробничими) витратами, прямими і побічними; - частка окремого елемента або статті в повних витратах; - співвідношення між живою і уречевленою працею та ін .Систематичне визначення та аналіз структури витрат на підприємстві мають дуже важливе значення в першу чергу для управління витратами на підприємстві з метою їх мінімізації