- •1. Підприємство як основна ланка національної економіки.
- •2. Підприємництво як форма господарювання, особливості його становлення в Україні
- •3.Виробнича структура підприємства та основні шляхи її вдосконалення.
- •4. Організаційна структура підприємства: характеристика та взаємозв’язок з типом виробництва.
- •5. Кадрова політика підприємства, проблеми її формування та шляхи вирішення проблем.
- •6. Роль персоналу у діяльності підприємства. Підходи до оцінки персоналу.
- •7. Планування чисельності персоналу на підприємстві.
- •8. Продуктивність праці та її характеристика.
- •9. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •10. Фактори та резерви зростання продуктивності праці.
- •11. Сутність основних засобів та основні напрями поліпшення їх використання
- •12. Роль та значення основних засобів у діяльності підприємства.
- •13.Охарактеризувати переваги та недоліки методів амортизації
- •1. Прямолінійний метод.
- •2.Метод зменшення залишкової вартості
- •3.Метод прискореного зменшення залишкової вартості.
- •4.Кумулятивний метод
- •5.Виробничий метод
- •14.Виробничі потужності підприємства та їх характеристика.
- •15. Ремонт основних засобів та його значення для діяльності підприємства.
- •16. Сутність оборотних фондів та елементи їх формування.
- •17. Поняття, склад та джерела формування оборотних коштів
- •18.Нормування оборотних коштів
- •19. Показники та шляхи ефективного використання оборотних коштів
- •20.Нематеріальні ресурси та нематеріальні активи: взаємозв’язок та відмінності
- •21. Значення нематеріальних ресурсів для сучасної системи господарювання і підвищення ефективності виробництва.
- •22. Сутнісна характеристика і структура інвестицій.
- •23. Сутність інновацій та їх класифікація.
- •24. Інноваційна політика підприємства: сутність та види.
- •25. Система планів діяльності підприємства за сучасних умов господарювання.
- •26.Організація внутрішньофірмового планування.
- •27. Співвідношення понять “оперативне”, “тактичне”, “довгострокове” і “стратегічне” планування.
- •28. Бізнес-планування як необхідна складова практики господарювання.
- •29.Основні форми і системи оплати праці.
- •30. Фонд заробітної плати та його види
- •31.Якість продукції, показники та методи її оцінки
- •32. Стандартизація як засіб управління якістю продукції
- •33. Сертифікація продукції як елемент системи управління якістю
- •34. Сутність витрат підприємства та їх основні види
- •35. Собівартість продукції та характеристика її видів
- •36. Кошторис витрат на виробництво. Класифікація витрат за економічним елементом
- •37.Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статтями
- •38. Структура собівартості продукції та чинники, що її формують
- •39.Структура ціни та характеристика її складових
- •40.Цінова політика підприємства
- •41.Формування і використання прибутку на підприємстві
- •42.Рентабельність підприємства. Види рентабельності та їх розрахунок
- •43.Фінансові показники діяльності підприємства
- •44. Класифікація видів і форм прояву ефективності
- •45. Методи визначення ефективності.
- •46. Формування виробничого процесу та його структура.
- •47. Принципи організації виробничих процесів.
- •48. Виробничий цикл та його характеристика.
- •49.Типи виробництва та їх характеристика.
- •50. Методи організації виробничих процесів.
- •51. Санація підприємства: сутність, форми, джерела фінансування.
- •52. Банкрутство підприємства: поняття, суб»єкти, наслідки.
26.Організація внутрішньофірмового планування.
Внутрішньофірмове планування - це створення системи довгострокових, середньострокових і короткострокових оперативних планів, що визначають стратегію і тактику діяльності фірми; прогноз розвитку зовнішнього оточення; цілі функціонування.
Якщо довгострокове планування повинно визначити загальні стратегічні цілі та напрямки розвитку фірми, необхідні для цього ресурси й етапи рішення поставлених завдань, то розроблювані на його основі поточні плани орієнтовані на фактичне досягнення намічених цілей розвитку. Тому поточні плани доповнюють, розвивають і коректують перспективні напрямки розвитку з урахуванням конкретної обстановки.
Процес планування спрямований на оптимальне співвідношення між виробництвом і споживанням продукції, величиною ринкового попиту на товари і послуги та обсягом їх пропозиції підприємствами. План включає в себе модель майбутнього, цілі діяльності із зазначенням їх пріоритетності, систему засобів, дій та заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей і завдань, а також необхідні для виконання плану трудові, матеріально-технічні та фінансові ресурси.
Процес внутрішньофірмового планування являє собою комплекс необхідних розрахунків виробничо-економічного характеру, спрямованих на встановлення та реалізацію довгострокових та поточних цілей виробничо-господарської та збутової діяльності підприємства у визначені планові періоди часу.
Практичне значення системи внутрішньофірмового планування полягає в тому, що з її допомогою забезпечується тісний зв'язок усіх напрямів діяльності фірми, починаючи з маркетингу і закінчуючи збутом готової продукції. .
Основними інструментами процесу внутрішньофірмового планування можуть вважатися окремі плани, що надаються кожним структурним підрозділом чи відділом сучасного промислового підприємства, але в підсумку складають єдиний план розвитку всього підприємства. Такими інструментами можуть вважатися:
- План збуту;
- План виробництва;
- План інвестиційної діяльності;
- План по персоналу;
- План матеріально-технічного постачання;
- План матеріальних запасів;
- Фінансовий план
27. Співвідношення понять “оперативне”, “тактичне”, “довгострокове” і “стратегічне” планування.
Найбільш розповсюдженим є розподіл планування на стратегічне, тактичне і оперативне. В якості критеріїв. такої класифікації виступають вимір часу і функц-цільовий вимір.
За критерієм часу стратегічне планування розглядається як довгострокове, тактичне - середньострокове, оперативне - короткострокове.
фахівці відзначають, що змішувати поняття „довгострокове планування" і „стратегічне планування" не можна.
Система довгострокового планування передбачає оцінку майбутніх періодів шляхом екстраполяції тенденцій зросту показників, що склались на цей час. Такий підхід передбачає, що у майбутньому темпи покращення результатів роботи підприємства будуть аналогічні середнім, що вже склались.
Система стратегічного планування передбачає оцінку майбутніх періодів шляхом аналізу перспектив розвитку підприємства, виявлення падінь, небезпек, ризиків, шансів, надзвичайних ситуацій, які можуть змінити тенденції, що склались, які застосовують в довгостроковому плануванні. Головні критерії в цьому напрямку - аналіз конкурентного статусу, визначення стратегії вибору видів діяльності диверсифікація й визначення загальних завдань і цілей розвитку підприємства. Такий підхід передбачає, що у майбутньому результати роботи підприємства можуть бути різними й не обов'язково повинні бути кращими за попередні (на відміну від довгострокового планування).
Функціонально-цільовий критерій більшою мірою, ніж критерій часу, дозволяє визначити природу різних видів планування і є реальним підґрунтям для визначення змістовного поля даних термінів.
Стратегічне планування полягає в визначенні і чіткому формулюванні: цільової картини (місії підприємства); цільових показників; стратегій (шляхів досягнення цілей); передумов (припущень щодо поведінки клієнтів, конкурентів, контрагентів); заходів (вимог).
Оперативне планування - планові розрахунки, на основі яких може бути перевірено, наскільки реальною є реалізація стратегічного плану. Важлива деталь в будові оперативного планування - фінансовий план, оскільки саме він як найбільш вузьке місце показує, що бажана мета не може бути досягнута так швидко, як планується.
Тактичне планування розробляється і здійснюється для реалізації стратегічних планів.