9. Людина і соціум як предмет уваги журналістики: конфлікт, проблема і сюжет у журналістському творі.

Отже, ще на стадії виношування задуму, створення концепції, збору інформації, формування публіцистичної ідеї неодмінно постає питання про компонування майбутнього твору. З теорії відомо, що композиція (від лат. сотроsitiо - складати, створювати, поєднувати, компонувати) - це зумовлена задумом, змістом побудова літературного твору, поєднання частин, компонентів, їх гармонія, співвідношення.

Однак розуміння того, що таке композиція твору, ще не означає вміння практично втілювати задум у відповідну форму, об'єднувати епізоди, факти, події у єдине ціле. Матеріал чинить опір, не піддається систематизації, не вкладається ні у визначений розмір, ні у вибрану форму викладу. Тут автор переживає чи не найбільші труднощі.

Найпершою передумовою довершеності журналістського твору є таке входження у зібраний фактаж, коли автор здатний охопити всі факти, що пов'язані з темою, піднятись над ними, тримати їх усіх у голові, без жодних записів.

Твір буде струнким, якщо матиме серцевину, те головне, довкола чого групується похідне, часткове, менш важливе. Факт є композиційним центром замітки. Довкола нього групуються подробиці, частковості, загальне тло.

Складнішою є композиція творів, які можна віднести до художньо-публіцистичних жанрів - есе, нарису, фейлетону. Крім аналізу фактів та явищ, проблеми розкриваються через людей, шляхом образного відтво-рення і узагальнення дійсності. А це неможливо без розгляду життєвих суперечностей, без відображення конфліктів.

Конфлікт у журналістському творі - це відображення, зазвичай, документованих, реальних суперечностей життя.

На відміну від художнього твору, для якого характерне узагальнене відтворення, у журналістському суперечності об'єктивної дійсності відтворюються безпосередньо.

Людська натура така, що, прагнучи уникати конфліктів у власному бутті, людина цікавиться творами журналістики, літератури, в яких зображуються гострі суперечності.

Конфлікт зумовлює запитання, проблему, якщо це не елементарне повідомлення про факт, подію. Пошук відповіді на питання, поставлене самим життям, змушує журналіста до роздумів, щоб переконати читача у правильності своєї позиції.

Якщо у художньому творі конфлікт реалізується у сюжеті, тобто у системі подій, взаємин між персонажами, розкритті їхніх характерів у дії та вчинках, то у журналістському творі реальна життєва суперечність розкривається переважно за допомогою логіки понять.

Конфлікт журналістського твору - це нерідко суперечність між тим чи іншим життєвим явищем і позицією автора. Такий конфлікт лежить в основі статті, огляду, навіть рецензії. Автор може заперечувати відтворювані явища як негативні.

Сюжет - це система відтворених чи створених уявою художника подій, взаємин між персонажами, розкриття їхніх характерів у вчинках, поведінці. Паралельно вживається термін фабула - поданий у причинно-часовій послідовності ланцюг подій, пригод, випадків. Фабулу ще визначають як хронологічне розгортаная подій і думок. Іноді навіть ведуть мову про фабулу статті чи рецензії, маючи на увазі об'єднання в нерозривне ціле подій і думок.

І все ж термін "сюжет" досить міцно увійшов у журналістську практику. По-перше, у частині журналістських творів наявний сюжет або елементи сюжету.

По-друге, термін "сюжет" міцно закріпився у практиці телебачення. Тут під сюжетом прийнято розуміти короткі подієві репортажі.

Структурні компоненти журналистського твору, характерні елементи. Насамперед це повідомлення про факти, події. Також їх описи, словесні чи телевізійні відтворення баченого, почутого. Це можуть бути цифри, статистичні дані, а також епізоди, сцени. У журналістському творі органічно поєднуються певні описи подій, екскурси в минуле, а також відтворення картин природи, обстановки.

Всі структурні елементи підпорядковані художній доцільності. Досконалий композиційно твір матимемо тоді, коли з нього без шкоди для змісту не можна буде вилучити жодного епізоду, жодного факту, думки.

Композиція твору визріває, формується у процесі виношування задуму, збору і систематизації матеріалу.

У більшості журналістських творів можна стверджувати про фабулу як про послідовне розгортання епізодів, описів, думок, подій

Феномен цікавого в журналістиці. Сенсаційність у журналістиці.

В журналистике кроме актуальности, оперативности, свежести факта и мысли, лаконизма и убедительности, важным компонентом мастерства является феномен заинтересованности. Заинтересованность – это одна из незаменимых черт качественного произведения, пробуждение длительного интереса читателя по отношению к изображаемым событиям и образам, способность завладеть его уважением, взволновать.

Заинтересованность – одна из фундаментальных способностей человека как биологического, так и социального существа. Она у человека врожденная. На социальном уровне заинтересованность тесно связана с понятие интерес.

В большинстве языков слова заинтересованность и интерес имеют общий корень, идущий с латинского языка – «interest», который переводится как интересный и имеющий значение.

Заинтересованность (цікавість) – это одно из качеств человека, как биологического существа, в то время как интерес трактуется как психологическая черта личностей, выявляющаяся в направленности человека на приобретение определенных знаний или исполнение определенной деятельности.

Заинтересованность и интерес основываются на определенных жизненных и врожденных потребностях, инстинктах и т.д. Заинтересованность в журналистике подобна заинтересованности в искусстве, но основывается на других базах, потому что она ближе к реальности, является ее прямым отображением, а не посредственным через образ, загадку и т.д. Заинтересованность в конъюнктурной и демократической журналистике стимулируются по разным способам. В тоталитарных обществах она реализуется, в первую очередь, через пропаганду, жесткую систему распространения, дешевизну и т.д. В демократических обществах заинтересованность стимулируется расчетом на разные категории читателя (возрастные, тематические, профессиональные). Во-вторых, через уменьшение политической ангажированности. В-третьих, через ценовую политику, рекламу, язык издания.

Специфические проявления заинтересованности в журналистике определяются определенными правилами, среди которых правило «пяти С» и «Г» - деньги. К общим проявлениям относятся: человек, и все, что происходит с ним в обществе; стиль написания материалов (легкость и доступность изложения, неординарность информации, оформление издания, рубрикация, заголовки, инфографика).

Специфические средства заинтересованности основываются на учитывании разносторонних интересов читательской аудитории. Во внимание берутся пол, возраст, социальное положение, региональный фактор, образование, уровень интеллектуального развития, заинтересованности. Отсюда потребность редакции знать своего постоянного читателя, постоянно учитывать его интересы и корректировать информационную политику. К специфическим средствам часто обращаются с целью завоевать читателя или выиграть конкуренцию, отсюда – поиск исключительных событий, фактов, а отсюда тяга к сенсационности. К сенсационным относятся такие факты, которые создают впечатление судьбоносных событий, научного открытия, отставки политика, катастрофы.

Характер заинтересованности или сенсационности – это одна из граней, помогающая различить качественную журналистику от бульварной, поскольку сенсации подаются в обоих типах изданий. Сенсацию можно использовать, подавая ее с ссылкой на источник и без него, с комментариями авторитетных специалистов и без, подтвержденную информацию и не подтвержденную. Навязанную сенсационность обязательно связывают с нарушением моральных норм. С тематического взгляда это сосредоточение внимания на несущественных фактах, явлениях, а также гипертрофированное внимание к сексу, смакование насилия, жестокости, физических и психических аномалий. При ее подаче используется упрощение, развлекательный или рекламный стиль. Поэтому важно придерживаться этических норм в подаче такой информации.

С целью создания интересных материалов можно использовать как элементарные, очевидные приемы заинтересованности, например, заголовки, фотографии, анонсы; композиционные приемы, такие как расположение на полосах; объем информации; увеличение времени в эфире, что дает возможности выделить первоочередные события и второстепенные. Виталий Карпенко акцентирует именно на важности заголовков. Он утверждает, что решающую роль в заголовке играет его форма, зависимо от содержания, назначения и формы самого материала. Виды заголовков (по В.Карпенко): информационный, вопросительный, принуждающий, восклицательный.

На способ заинтересованности аудитории влияет:

-новизна факта;

-оригинальность мысли.

-Личность в журналистике и сама личность журналиста.