1.3 Корисні копалини

На Полтавщині розвідано понад 10 видів корисних копалин: нафта, газ, вугілля, торф, залізна руда, будівельні матеріали, мінеральні води та ін. Вони добуваються більш як на 250 родовищах. Корисні копалини області зосередженні в двох структурних ярусах: в докембрійському кристалічному фундаменті (залізна руда, кам’яні будматеріали); в товщі осадових порід, що перекриває кристалічний фундамент (нафта, буре вугілля, торф, будматеріали).

Паливні корисні копалини області представлені нафтою, газом, бурим вугіллям, торфом. На території області, переважно у відкладах девонського, кам’яновугільного і пермського періодів палеозойської ери, відкрито понад 50 нафтових, нафтогазоконденсатних, газових і газо-кондексатних родовищ. Найбільші з нафтогазоконденсатних родовищ: Розбишівське (Лохвицький та Гадяцький райони), Опішнянське (Зіньківський район), Яблунівське (Лохвицький район); з газокоденсатних – Абазівське (Полтавський район), Котелевське, Машівське, Розпашнівське (Чутівський район), Тимофіївське (Гадяцький район); з газових – Руденківське (Новосанжарський район). Полтавщина займає перше місце серед областей України за запасами (біля 500 млрд. м3) і видобутком природного газу. Найбільше з газових родовищ – Яблунівське. Його запаси біля 100 млрд. м3. Останнім часом відкрите Валюхівське родовище газу (300-400 тис. м3 газу і 50 м3 конденсату за добу). Це еквівалентна 500 т вугілля і 40 м3 бензину на добу.

Запаси нафти в області менш значні – бл. 20 млн т. Добування її за останні роки скорочується. Найбільше родовище по запасах і видобутку нафти – Глинсько-Розбишівське. Його запаси складають близько 10 млн т. Раніше на території Полтавщини було відкрито значну кількість родовищ нафти і газу. Але ці родовища не розроблялися, оскільки паливно-мастильні матеріали надходили з Росії. Зараз є необхідність повернутися до розробки законсервованих родовищ. Серед них є низькодебитні, але вони могли б використовуватися для місцевихз потреб.

Родовищ торфу в області понад 100. Їх загальна площа понад 110 тис. га. Запаси перевищуть 100 млн т. Родовища торфу зосереджені переважно в північно-західній частині області – в басейні р. Сули та її приток. В області торф використовується як добриво, підстилка в тваринництві, іноді – як паливо.

Поклади бурого вугіллля знаходяться в Кременчуцькому районі, але через велику глибину залягання та високу зольність поки що не використовуються.

Запаси залізних руд зосереджені в районі Кременчуцької магнітної аномалії. Її запаси визначені до глибини 700-1500 м і перевищують 30 млрд т, в т.ч. більше 1 млрд. т багатих руд і вмістом заліза 58% і більше. Ці поклади – продовження Криворізького залізорудного басейну. Родовища Кременчуцької магнітної аномалії залягають у вигляді витягнутої смуги, що починається на відстані 3 км від Дніпра (за 17 км на південний схід від Кременчука) і простягається в північному напрямку на відстань більше 45 км, майже паралельно р.Псьол. В Кременчуцькій аномалії виявлено близько 10 великих родовищ і перспективних ділянок залізних руд. Ці родовища можна умовно поділити на 2 групи: південну і північну. Родовища південної групи – Горішнє-Плавинське, Лавриківське, Еристівське, Біланівське – це поклади залізистих кварцитів з середнім вмістом заліза від 26 % до 35 %. Родовища північної групи – Галещинське, Васильківське, Харченківське, Мануйлівське, Броварське – це поклади залізистих кварцитів із вмістом заліза від 33% до 38 %, іноді - до 58% і більше.

На території Полтавської області відомо більше 100 родивищ будівельних матеріалів в т. ч. камені будівельного – 17, керамічної сировини – 5, цегельної сировини – понад 50, керамзитової сировини – 3, будівельних пісків – більше 50. Кристалічні породи – граніти, діорити, діабази, пегматити та ін., що використовуються як бут і щебінь для бетону та будівництва доріг, добуваються поблизу Дніпра, в Кременчуцькому і Кобиляцькому районах, а також біля села Висачки Лубенского району. Запаси природного каменю Полтавської області становлять біля 1300 млн. м3.

Для виробництва цегли використовуються суглинки, лес і будівельні піски, яких багато у всіх адмінистративних районах, крім Глобинського і Гребінківського, бідних на пісок. Рябі і червонобурі неогенові глини – важлива сировина для виготовлення черепиці – поширенні в центральній і східній частинах області на вододільних плато і річкових долинах (Ворскли, Псла, Хорола, Орелі). Поклади гончарних глин розміщенні у Миргородському районі біля сіл Хомутець, Попівка, Черевки, смт. Комишня (загальна площа – понад 100 км2 ); біля міста Лубен, у Шишацькому районі (між с. Яреське, смт. Шишаки і с. Перевіз). Найбільш розроблене Опішнянське родовище Зіньківського району,площею біля 200 км2.

Будівельні піски широко використовуються для виготовлення бетону, вапняних розчинів, силікатної цегли, цементу, скла, як додаток до жирних глин при виробництві цегли та будівельної кераміки. Будівельні піски поширені в північно-східній частині області. Їх відшарування спостерігаються на берегах річок і в ярах, потужністю від 8 до 20м.

Запаси керамзитової сировини (глини, суглинки), що використовується для виробництва пористих гравієподібних заповнювачів для легких бетонів і для виробництва черепиці, знаходяться в Деканьському і Козельщинському районах. Родовища маргелю - синцю – природної суміші глини з вапняками, що використовується для виробництва цементу, розташовані біля с. Максимівка Кременчуцького району. Родовище мергелю, що виходить на поверхню, знаходиться біля смт. Градизьк.

Невеликі родовища гіпсу розташоване біля с. Висачки Лубенського району.

Родовища природної фарби – вохри – знаходиться в Миргородському районі, біля сіл Попівка та Черевки.

На території області експлуатується 20 джерел мінеральних лікувальних та столових вод, з яких широко використовується Миргородська, Семенівська, Хорольська, Новосанжарська, Гоголівська. В останні роки відкрито нове джерело мінеральної води біля с. Демидівка Кременчуцького району (див. рис. 5).