- •Isbn © Власенко м.Ю., Вельямінова-Зернова л.Д., Мацкевич в.В.
- •III. Структура і функції біомолекул. Обмін органічних речовин у рослинному організмі
- •VII. Дихання рослин
- •Передмова
- •Розділ I загальні закономірності життєдіяльності рослинного організму
- •1.1. Предмет і завдання фізіології та біотехнології
- •1.2. Основні етапи розвитку фізіології рослин
- •1.3. Фізіологія рослин як фундаментальна біологічна наука та теоретична основа агрономічних наук
- •1.4. Основні напрями сучасної фізіології рослин
- •1.5. Методи та рівні досліджень фізіології рослин
- •1.6. Фізіологічні основи біотехнології
- •Розділ II фізіологія рослинної клітини
- •2.1. Клітина як структурно-функціональна одиниця рослинного організму
- •2.2. Загальна морфологія рослинної клітини
- •2.3. Будова і фізіологічні функції компонентів клітини
- •2.3.1. Клітинна оболонка та її функції
- •2.3.2. Протопласт
- •2.3.3. Вакуолі, їх функції
- •2.4. Особливості будови органел цитоплазми та їх біологічні функції
- •2.4.1. Пластиди
- •2.4.2. Мітохондрії
- •2.4.3. Рибосоми
- •2.4.4. Апарат Гольджі
- •2.4.5. Лізосоми
- •2.4.6. Мікротрубочки
- •2.4.7. Ендоплазматичний ретикулум
- •2.5. Клітинні мембрани, їх будова, хімічний склад та функції
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ III структура і функції біомолекул. Обмін органічних речовин у рослинному організмі
- •3.1. Загальна характеристика рослинних білків, структура, функція та класифікація
- •3.1.1. Характеристика і класифікація амінокислот
- •3.1.2. Пептиди і поліпептиди
- •3.1.3. Біосинтез основних амінокислот
- •3.1.4. Залежність біосинтезу амінокислот і білків від екологічних факторів в онтогенезі
- •3.2. Нуклеїнові кислоти, їх види, структура та значення
- •3.2.1. Основні етапи біосинтезу білків
- •3.2.2. Синтез і розпад білків
- •3.3. Ферменти, хімічна природа і будова молекули
- •3.3.1. Класифікація ферментів
- •3.3.2. Властивості ферментів та локалізація
- •3.3.3. Залежність активності ферментів від факторів середовища
- •3.3.4. Механізм ферментативного каталізу
- •3.4. Біохімічна характеристика і значення вуглеводів
- •Біосинтез і взаємні перетворення вуглеводів. Ферменти вуглеводного обміну
- •Транспортні й запасні форми вуглеводів
- •3.4.3. Вуглеводний обмін при формуванні насіння і плодів
- •3.4.4. Обмін вуглеводів залежно від екологічних факторів і умов середовища
- •3.5. Біохімічна характеристика та значення ліпідів
- •3.5.1. Біосинтез жирів
- •3.5.2. Обмін жирів при формуванні насіння олійних культур залежно від факторів навколишнього середовища
- •3.5.3. Обмін жирів під час зберігання насіння
- •3.6.1. Біосинтез і фізіологічна роль водорозчинних вітамінів
- •3.6.2. Жиророзчинні вітаміни
- •3.6.3. Зміна вмісту вітамінів у онтогенезі рослин залежно від екологічних факторів і умов вирощування
- •3.7. Речовини вторинного походження
- •3.8. Взаємозв’язок перетворень речовин у рослині
- •3.8.1. Листок як основний орган біосинтезу
- •3.8.2. Роль кореня у біосинтезі
- •3.9. Конституційні й запасні речовини
- •Питання для самоконтролю
3.5.1. Біосинтез жирів
Жири синтезуються безпосередньо в усіх тканинах і органах рослин із розчинених компонентів, які транспортуються. Вперше процеси біосинтезу жирів були вивчені С.Л. Івановим на прикладі насіння олійних культур. Вихідними продуктами для біосинтезу жирів є вуглеводи, які зазнають складних структурних перетворень за участю різних ферментів і використанням значної кількості енергії АТР.
Процеси біосинтезу жирів тісно пов’язані з окисним перетворенням трикарбонових кислот у циклі Кребса. В утворенні і нарощенні ланцюгів жирних кислот бере участь ацетил-КоА. Донором ацетогруп для утворення ацетил-КоА можуть бути піровиноградна, оцтова кислоти, інші сполуки з ацетильними радикалами.
Процес біосинтезу жирних кислот дуже складний і завжди вміщує утворення проміжного продукту – малолонілкоферменту А, який утворюється шляхом карбоксилювання ацетилкоферменту А з використанням АТР за участі ферменту ацетил-КоА-карбоксилази:
Потім малолонілкофермент
А і ацетилкофермент А конденсуються за
схемою:
У наступних реакціях ця 4-вуглецева сполука (ацетоацетил-АПБ) відновлюється за участі ферментів з активною групою НАДР.Н2. Утворений продукт здатний реагувати з молекулою малонілкоферменту А. При цьому знову повторюється наведений вище цикл реакцій: з 4–вуглецевої сполуки утворюється шестивуглецева. Далі знову вуглецеві ланцюжки жирних кислот продовжуються так, що завжди мають парне число атомів вуглецю.
Якщо вихідною сполукою взяти ацетил-кофермент А, то рівняння біосинтезу пальмітинової кислоти буде мати такий вигляд:
Таким шляхом синтезуються насичені жирні кислоти. Вони є попередниками ненасичених кислот, які утворюються за участі специфічних оксигеназ.
При достиганні насіння у першу чергу синтезуються насичені кислоти (пальмітинова і стеаринова). На більш пізніх етапах активуються процеси утворення ненасичених жирних кислот.
Для біосинтезу жирів використовується велика кількість енергії (АДР, АТР), залучаються піридинові і флавінові кодегідрогенази. Утворення НАДР.Н у рослинах відбувається при фотосинтетичному фосфорилюванні і у пентозофосфатному циклі. Пентозофосфатному шляху дихання належить велика роль як джерелу цінних у біологічному значенні проміжних продуктів. Тому підвищення інтенсивності проходження цих процесів сприяє прискоренню процесів синтезу жирних кислот.
Біосинтез жирів відбувається шляхом приєднання жирних кислот не до вільного гліцерину, а до фосфорильованого його похідного – гліцеролу–3–фосфату, який утворюється з ФГА (фосфогліцеринового альдегіду) і ДОАФ (діоксіацетон–фосфату), що можуть бути продуктами фотосинтезу, анаеробного розпаду вуглеводів або інших процесів.
У вищих рослин біосинтез жирних кислот проходить, головним чином, у мітохондріях і хлоропластах, тобто в місцях зосередження вихідних продуктів і енергії. На перших двох стадіях до гліцерол-3-фосфату послідовно приєднуються молекули КоА – похідних жирних кислот за участю ферментів ацетилтрансфераз, які послідовно переносять молекули жирних кислот на молекулу фосфорильованого гліцерину. Внаслідок цього утворюються фосфатидні кислоти – проміжні продукти біосинтезу жирів і фосфоліпідів, які потім дефосфорилюються з утворенням дигліцеридів, а останні взаємодіють з ацетил-КоА і утворюють тригліцериди. Схема біосинтезу жирів може мати такий вигляд:
