9.5. Вилягання рослин і його причини

Проблема вилягання посівів особливо гострою стала у зв’язку з інтенсифікацією землеробства й рослинництва, різким зростанням застосування органічних і мінеральних добрив. Вилягання зернових культур зазнають 30–60 % посівних площ. Найбільш часто вилягають озимі зернові.

На полеглих посівах, крім недобору врожаю, значно погіршується якість зерна (натура, скловидність, вихід муки та ін.), ускладнюється збирання, сушіння зерна, знижується продуктивність праці.

Вилягання рослин спостерігається при порушенні співвідношення між масою наземної частини рослин і міцністю нижньої частини стебла. Це явище зумовлюється недостатнім потовщенням соломини і слабким розвитком у ній механічних елементів. При виляганні у рослин порушується геотропічна реакція, відбувається етіоляція стебла.

Основними факторами, що індукують вилягання рослин є:

надмірне зволоження ґрунту і повітря, загущення посівів, надмірне внесення добрив, сильні вітри з дощем, морфологічні ознаки сорту рослин (довгостеблові форми більш схильні до вилягання, ніж короткостеблові).

Багато сучасних інтенсивних сортів пшениці на високому агрофоні спроможні забезпечити врожай зерна 70–80 ц/га і більше, але практично у виробничих умовах збирають 40–50 ц/га. Однією з важливих причин цього є вилягання. Це явище має місце не тільки у зоні достатнього зволоження, але і в районах з напівпосушливим кліматом. У Лісостепу і на Поліссі України вилягання спостерігається фактично кожного року. При цьому ступінь його прояву залежить як від метеорологічних умов, так і від особливостей сорту.

Залежно від фактора, можна виділити кілька типів вилягання: прикореневе (слабке укорінення рослин, особливо при зрошенні); полягання внаслідок нахилення і наступного злому стебла (дія маси наземної частини рослини, вітру, дощу, грибних хвороб); похилення верхньої частини стебла під масою репродуктивних органів.

Негативні наслідки від вилягання зернових значні й різноманітні, а саме і ураження полеглих рослин хворобами, заростання посівів бур’янами, значне ускладнення умов механізованого збирання врожаю, неодночасне дозрівання зерна, зниження врожаю і його якості. Урожай з полеглих хлібів не може бути використаний на насіння внаслідок зниження маси 1000 зерен та польової схожості насіння на 30–50%.

Численні дослідження з вивчення морфологічних параметрів стебла злаків дозволили встановити певну залежність між відношенням висоти стебла до його діаметра, міцністю стебла у зоні другого міжвузля і його висотою, експериментально обґрунтувати зв’язок стійкості до вилягання з розвитком і життєдіяльністю кореневої системи, розвитком вторинних коренів. Доведено, що підвищення міцності стебла і стійкості рослин до вилягання досягається при певному співвідношенні мінеральних елементів, які опосередковано впливають на перебіг фізіологічних процесів.

Стійкими до вилягання можуть бути рослини, у яких протягом вегетації відбувається постійне нарощування сухої речовини і нагромадження запасних вуглеводів у стеблі.

Боротьба з виляганням у кожному конкретному випадку повинна передбачати відповідні агротехнічні заходи: правильний обробіток ґрунту, глибину заробки насіння, оптимальні норми висіву і густоту стояння рослин, збалансоване мінеральне живлення, добір стійких до вилягання сортів.

Поряд із заходами, що запобігають виляганню, широко використовують ретарданти, які викликають укорочення та потовщення стебла, збільшують листкові пластинки, посилюють ріст коренів. Найбільш поширеними ретардантами є хлорхоліхлорид (ССС) і його аналоги, наприклад, дегідрел, компазан. Дія ретардантів залежить від застосування хімічних засобів захисту, азотних добрив і системи їх внесення.

Розроблена методика прогнозування вилягання посівів, згідно з якою основні фактори цього явища оцінюються за 10-бальною шкалою (табл. 6).

Таблиця 6 Орієнтовна оціночна шкала сили пливу факторів на інтенсивність вилягання посівів

Діючий фактор	Бал	Діючий фактор	Бал
1	2	3	4
1. Сортовий (стійкість сорту)		Сума опадів менше норми	2-4
Високостійкий	1-2	Норма	4-6
Стійкий	2-4	Більше норми	6-8
Середньостійкий	4-6	Надмірні опади	8-10
Слабостійкий	6-8	9.Відновлення весняної вегетації
Нестійкий	8-01	Пізнє	1-2
2.Характер водозабезпечення		Середньопізнє	2-4
Суходіл (богар)	1-5	Середньонормальне	4-6
Зрошувані землі	6-10	Середньораннє	6-8
Попередник: кукурудза на зерно	1-2	Раннє	8-10
Кукурудза на силос	2-4	10.Розповсюдження кореневих гнилин, %
Стерньові	4-6	Повна відсутність	1-2
Зайняті пари	6-8	Незначне, <15	2-4
Чорний пар, бобові	8-10	Помірне, 15-30	4-5
4.Густота стеблостою		Значне, 30-50	6-8
Низька	1-2	Масове, >50	8-10
Знижена	2-4	11.Строки посіву
Нормальна	4-6	Пізні	1-2
Підвищена	6-8	Допустимо пізні	2-4
5. Дози добрив		Оптимальні	4-6
Без добрив	1-2	Ранні	6-8
Знижені	2-4	Надранні	8-10
Рекомендовані	4-6	12.Початок осіннього кущіння
Підвищені	6-8	Пізнє	1-2
Високі	8-10	Середньопізнє	2-4
6.Агрокліматична характеристика зони		Середньонормальне	4-6
300 мм/опадів	1-2	Середньораннє	6-8
300-500	2-4	Раннє	2-40
500-600	4-6	13.Стартові обробки ретардантами
600-700	6-8	Обробка насіння	2-4
700 і вище	8-10	Обприскування посівів	2-4
7. Запаси води у ґрунті		Без обробки	6-8
Низькі	1-2	14. Тип ґрунту
Знижені	2-4	Неродючий	1-2
Середньонормальні	4-6	Малородючий	2-4
Підвищені	6-8	Середньородючий	4-6
Високі	8-10	Родючий	6-8
8.Агрометеорологічна характеристика сезону		Високородючий	8-10
Посуха, суховій	1-2

При послідовному додаванні балів сума їх визначає вірогідність вилягання посівів (табл. 7).

Таблиця 7 Оціночна шкала прогнозованого рівня вилягання і

визначення доцільності обробки посівів ретардантами

Сума оціночних балів	Потенційний рівень вилягання		Очікувані втрати врожаю, ц/га	Характер необхідних рішень
	Можливість вилягання	за 5-бальною шкалою
70	Відсутня	5	0	Обприскування недоцільне
71-80	Невисока	4	<2	Можливе профілактичне обприскування мінімальною дозою
81-90	Середня	3-4	2-5	Профілактичне обприскування
91-100	Висока	2-3	5-10	Обов’язкове обприскування

Радикальним заходом боротьби з виляганням вважають створення короткостеблових сортів. Але ця ознака в озимої пшениці часто сполучена з слабкою зимостійкістю, недостатньо розвиненою кореневою системою, зниженою якістю зерна, невисокою стійкість до грибних хвороб.