9.3.3. Методи визначення морозостійкості рослин

І.І. Туманов зі співробітниками запропонували лабораторні методи прискореного визначення морозостійкості різних культурних рослин. За цими методами дослідні рослини після загартування піддають дії критичних температур у холодильних камерах, після чого виявляють вцілілі рослини.

Інші лабораторні методи визначення морозостійкості базуються на визначенні густини цитоплазми у клітинах дослідних рослин, яку визначають двома способами:

1. визначення часу опуклого плазмолізу; 2) визначення часу зміщення клітинних органел у 50% клітин при центрифугуванні 2 тис.об/хв.

Чим вищою є густина цитоплазми, тим вища морозостійкість рослин.

9.4. Зимостійкість рослин

Взимку істотно змінюються погодні умови – температура, опади, волога. Значні морози змінюються короткочасними і тривалими відлигами. Часто спостерігаються завірюхи, а при безсніжних зимах – суховії. Така постійна зміна погодних факторів значно виснажує організм рослин і може навіть призвести до його загибелі. У несприятливі роки загибель посівів озимої пшениці досягає інколи 70-80%. Гинуть не тільки озимі зернові, але і багаторічні трави, особливо конюшина і люцерна. Деревні породи за морозних зим ушкоджуються не менше від озимих рослин. Комплекс несприятливих факторів взимку може викликати у рослин такі явища, як випрівання, вимокання, випирання, зимову посуху.

Випрівання рослин має місце теплої зими з великим сніговим покривом, особливо коли сніг випав на неохолоджений вологий ґрунт. За таких умов у рослин спостерігається інтенсивне дихання, яке призводить до великої витрати запасних поживних речовин, насамперед цукрів. Виснажені такими умовами рослини навесні гинуть від голоду і весняних заморозків.

Вимокання спостерігається під час тривалих відлиг, коли на поверхні ґрунту збирається багато води, яка затоплює посів, погіршує газообмін у рослині, призводить до посилення анаеробного дихання, токсичні продукти якого викликають отруєння і загибель її.

Якщо після відлиги настають морози, то утворюється льодова кірка, яка може бути навислою над посівом або контактною. Навислі кірки легко руйнуються котками, і рослини вивільнюються. Якщо ж кірка контактна, то рослини вмерзають у лід; аерація припиняється і втрачається стійкість рослин. Якщо вмерзають тільки вузли кущіння, а листки знаходяться на повітрі, то повітря від листків до кореневої системи проникає по міжклітинниках, і рослини виживають.

Рослини, що виходять з-під снігу весною при низьких температурах повітря і ґрунту, стійкі до затоплення. З підвищенням температури їхня стійкість різко знижується.

Випирання спостерігається при відсутності снігового покриву або коли верхній шар ґрунту сухий. У таких випадках промерзання ґрунту починається з більш низьких шарів, що містять вологу. Утворений на певній глибині ґрунту шар льоду поступово потовщується за рахунок вологи ще глибших горизонтів і виштовхує верхній шар ґрунту разом з рослинами, внаслідок чого коренева система їх розривається. Рослини залишаються на поверхні ґрунту. Щоб попередити їх загибель, необхідне своєчасне коткування весною для встановлення контакту кореневої системи з вологим ґрунтом.

Зимова посуха має місце при постійних сильних вітрах у зимовий період, особливо при нестачі опадів. Це призводить до значного зневоднення ґрунту. Рослини страждають як від нестачі вологи, так і від переохолодження ґрунту.

Таким чином, зимостійкість – це здатність рослин протистояти комплексу несприятливих факторів навколишнього середовища у зимовий період. Для визначення зимостійкості використовують польові й лабораторні методи. З польових найчастіше застосовують метод діагностики стану зимуючих рослин у відібраних монолітах ґрунту. До лабораторних методів належать визначення зимостійкості рослин за реакцією забарвлення цитоплазми клітин конуса наростання (інтенсивність забарвлення збільшується при ушкодженні організму).

Підвищити стійкість рослин можна застосуванням різних агротехнічних заходів, до яких належить і вапнування кислих ґрунтів. Своєчасне вапнування і внесення добрив зменшує рН ґрунтового розчину, покращує іонний баланс у тканинах і цим сприяє підвищенню зимостійкості. Взимку слід проводити снігозатримання.

Вимокання – це загибель озимих хлібів, багаторічних трав, садів від застою на полях талих або дощових вод, чи вод від розливу рік. Загибель є наслідком отруєння організмів токсичними речовинами, що утворюються у анаеробних умовах, порушення надходження поживних речовин і води, відмирання кореневої системи.