- •1.Примордіалістські та модерністські теорії нації.
- •2 Поняття і суть національної культури.
- •3. Основні елементи, необхідні для оформлення національної культури.
- •4. Співвідношення між державністю, ідентичністю і культурою
- •5. Мова, історія, етнографія та їх роль у національному самоусвідомленні.
- •Норманська та антинорманська теорії
- •Хозарська гіпотеза
- •10. Роль династичного центру в становленні культурної спільноти Київської Русі
- •11. Хрещення Русі та візантійський вплив на формування української культури
- •12 Літературні пам’ятки Київської Русі
- •13. Архітектура Київської Русі
- •20. Українське козацтво як культурний феномен.
- •21. Козацькі думи в контексті європейської епічної традиції.
- •22. Культуротворча діяльність митрополита Петра Могили.
- •23. Архітектура українського бароко.
- •24. Основні сюжети української народного малярства.
- •25. Козацькі літописи як культурне явище.
- •26. Конституція Пилипа Орлика.
- •27. Творчість Сковороди та ідеал “мандрівного філософа”.
- •28. Самоусвідомлення представників “козацької нації” та його культурний зміст.
- •29. Травестія як форма засвоєння культурної традиції (на прикладі «Енеїди» Котляревського).
- •30. Роль “козацького міфу” в формуванні української національної ідентичності.
- •33. Народовська концепція походження і призначення української нації.
- •34. Формування української літературної мови в контексті національно-культурного будівництва.
- •35. Образ України у творах поетів-романтиків XIX ст.
- •40. Внесок українців у розвиток російської державності та культури XVIII-XIX ст. (музика, малярство, писемність, церковне життя).
- •41. Творчість українських письменників народовського спрямування (і.Нечуй-Левицький, п.Мирний, б.Грінченко та ін.).
- •42. Теорія “кордоцентризму” української філософії та культури.
- •43. Феміністичні мотиви у творчості Лесі Українки й Ольги Кобилянської.
- •44. Іделогічні концепції української еміграції першої половини хх ст.
- •45. Український авангард хх ст. В образотворчому мистецтві, театрі та літературі.
- •46. Національно-визвольна боротьба хх ст. Та героїчні мотиви народної творчості.
- •47. Національне культурне будівництво в умовах урср.
- •48. Архітектурні особливості українських міст (Києва, Харкова, Львова, Одеси та ін.)
- •49. Особливості становлення українського національного кінематографу (від о.Довженка до с.Параджанова).
- •50. Роль та місце української «діаспорної» культури хх століття в історії української культури.
20. Українське козацтво як культурний феномен.
Кінець ХVІ - перша пол. ХVII ст. займають унікальне місце в історії розвитку української культури. М.Грушевський назвав цей період першим українським культурно-національним відродженням, а Д.Чижевський відніс його до великих блискучих епох в історії України. Це епоха славетної Острозької академії (1577), доба початків і розквіту масового книгодрукування (1574), період радикальних реформ церковного життя (1596-1620), час виникнення знаменитого Києво - Могилянського колегіуму та академії (1632, 1658). Історичні джерела ХVІ - XIII ст. засвідчують високий рівень розвитку освіти в Україні, зокрема на Запорізькій Січі. У козацьких реєстрах, починаючи з ХVІ ст. знаходимо записи, у яких серед імен, прізвищ, опису роду занять козаків зустрічається слово "бакалавр", що засвідчує про здобуття українцями освіти у західноєвропейських навчальних закладах. Частина освічених українців ставала відомими вченими. Так, ректором Болонського університету 1481-1482 pp. був видатний український вчений Юрій Дрогобич. У Подуанському університеті (початок ХVII ст.) навчався Станіслав Морозенко. Серед випускників Західноєвропейських вищих навчальних закладів знаходимо імена українських діячів культури, істориків, поетів, філософів, письменників.
Наприкінці ХVІ ст. у багатьох містах України виникають національно - регіональні об'єднання міщан -братства, які в умовах чужоземного панування захищали свої станові та національні інтереси, стали основною рушійною силою воістину революційного розвитку української культури і освіти. Найбільш яскраво у цьому контексті виступає діяльність Львівського Ставропігійського братства, яке протягом тривалого часу стояло в авангарді братського руху в Україні. Поряд з Львівським - найбільш знаним і шанованим були Луцьке і Київське. Члени братств розуміли, що для боротьби католицької експансії і гніту польської шляхти потрібні освічені люди, а з цією метою багато уваги приділяли організації шкіл.
Яскравою історичною сторінкою у становленні і розвитку культури, національної системи освіти і виховання в Україні є період Козацької доби. Як зазначає М.Грушевський, період існування Запорізької Січі - це найбільш яскравий і найбільш цікавий період української історії. Козацький рух стає найяскравішою сторінкою літопису боротьби українського народу за свою незалежність. Козацтво стало єдиним і могутнім форпостом, що пильно стояв на сторожі свободи, гідності і честі України як незалежної суверенної держави [3]. Українське козацтво - це соціальне, політичне, державне, психологічне, педагогічне та культурно-історичне явище. Діяльність козаків була багатогранною - як захисників сплюндрованих прав народу, звитяжних воїнів, вільнолюбних громадян, політичних і державних діячів, дбайливих господарів землі, досвідчених хліборобів, творців високого мистецтва, мудрих вихователів. Багато козаків стали провідними політичними і державними постатями в історії рідного народу. "Сила, велич і могутність козацтва були настільки впливовими, що борючись у ті часи проти феодального закріпачення і гніту особистості, який приносили із собою різні загарбники, кожен українець прагнув стати козаком
середком козаччини стало Запоріжжя. Численні острови Дніпра давали безпеку, захист і змогу укріпитися. Перша Січ на острові Хортиця була побудована під керівництвом князя Дмитра Вишневського. До лав казаків втікали селяни і міська біднота з Галичини, Волині, Поділля, Полісся і інших регіонів. Під керівництвом талановитих полководців і мудрих державних діячів (Сагайдачного, Дорошенка, Хмельницького, Палія та ін.) був організований окремий військовий і соціальний устрій.
В умовах постійних воєн на Січі складалися чудові традиції побратимства, дружби і взаємодопомоги. За словами Д.Яворницького? світлим боком характеру козаків була добродушність, щедрість, безкорисливість
Отже, запорожці створили досить ефективні умови і засоби для самопізнання, саморозвитку, фізичного, психічного і морального удосконалення воїна і громадянина. На думку багатьох учених ця система була однією з найкращих у світі. Епоха козацтва створила багатогранну духовність, що стала гордістю і вершиною національної культури, а козацтво стало аристократією національного духу, високоморальною елітою своєї нації. Патріотизм козаків був могутнім стимулом до державотворчого, вільного і незалежного життя народу України.
Утвердження соборності Українського козацтва і його розвиток на сучасному етапі державотворення є потужним засобом розбудови демократичної, незалежної, правової, європейської держави. Творче відродження історичних культурно - освітніх і виховних козацьких традицій - одна з найважливіших граней зміцнення незалежності і суверенності України.
