48. Архітектурні особливості українських міст (Києва, Харкова, Львова, Одеси та ін.)

Львів.Архітектурні пам’ятки Львова, їх своєрідна краса - особливі не лише в нашому, але й у світовому мистецтві. Це переплетення здобутків східної, західної культур та українського народного мистецтва, художній ансамбль, який свідчить про високу шляхетну душу народу, вибагливість його смаків та звичаїв. Неповторність міста гармонує з розмаїттям культурних традицій, стилів різних епох від XIII до XX століття - ренесансом, романським, готикою, бароко, рококо, ампіром, класицизмом, конструктивізмом, сецесією.

Старовина надає сучасному Львову чарівності. Тут, поряд з новим конструктивним будинком, можна побачити древню вежу або рештки середньовічної стіни. Поруч з будівлями древньо-руського періоду (церква Св. Миколая та храм Іоана Хрестителя), розташувалися шедеври львівської ренесансної архітектури - комплекс Успенської церкви та ансамбль площі Ринок, готичні арки Латинського костелу, пишне бароко собору Святого Юра і всесвітньо відома будова XIX століття Львівський оперний театр.

У місті майже не збереглося будівель княжих часів у первісному вигляді. Найдавнішою кам’яною будівлею Львова, крім фрагментів оборонних стін Високого Замку, є церква Святого Миколая, що стояла на Волинському шляху.

Київ.Архітектура Києва кінця ХІХ ст. в повній мірі відповідала загальноєвропейським вимогам щодо стилістики. Найпопулярнішим напрямком у кінці ХІХ ст. у місті був неоренесанс з характерними рисами віденської та французької школи. У формах неоренесансу, наприклад було зведено театр “Соловцов” (1898 р. арх. Е. Брадтман, Г. Шлейфер).

Великої популярності серед архітекторів набуло поєднання і змішування неоренесансних форм з необароковими. Зодчі так вдало поєднували ці стилі, що практично неможливо було розпізнати, який з двох домінує у декорі споруди. Такий стиль почали називати просто – київський ренесанс. У цьому архітектурному стилі було зведено більшість київських прибуткових будинків, та готелів.

Представники польських католиків та німецьких протестантів зводили для своїх релігійних та побутових потреб споруди у неоготичному стилі. Яскравим прикладом цього стилю став Миколаївський костьол на вул. Великій Васильківській.Говорячи про особливості культової архітектури Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. неможливо не згадати другий поширений архітектурний стиль, у якому зводили православні храми міста. Ним був так званий візантійський або псевдовізантійський стиль.

Одеса.Архітектура Одеси - сукупність прийомів містобудування, застосованих в Одесі. Одеса - одне з небагатьох міст, побудованих в основному за регулярним планом, який був реалізований завдяки зручній плоскій місцевості і таланту архітекторів і будівельників. Через те, що Одеса почала своє фактичне розвиток лише наприкінці XVIII століття дуже багато пам'ятників архітектури були побудовані в XIX-XX століттях. В основному Одеса представлена ​​архітектурою XIX-ХХ століть: класицизм, модерн, бароко, постмодернізм, сучасна техно-архітектура. Перші будівлі в Одесі будувалися в стилі класицизму, відрізнялися раціоналізмом і скупістю декору. Багатонаціональний склад населення призвів до того, що в архітектурі культових будівель відбився візантійсько-грецький вплив, а в плануванні і фасадних композиціях житлових будинків можна зустріти не тільки італійські та французькі, а й вірменські прийоми. Також великий вплив на вигляд міста надав природно-кліматичний характер. Застосування каменю-черепашника визначило кладку з великих блоків і відсутність дрібних деталей. З метою захисту від палючого літньої спеки, широко застосовували портики, лоджії, криті галереї. Навіть ринкові площі, подібно давньогрецьким агорам, обрамлялися по контуру галереями. У 1820-1830-і рр.. в Одесі спостерігається вищий розквіт ампіру, що відображало економічне піднесення міста і його зростаючу політичну роль.