- •1.Примордіалістські та модерністські теорії нації.
- •2 Поняття і суть національної культури.
- •3. Основні елементи, необхідні для оформлення національної культури.
- •4. Співвідношення між державністю, ідентичністю і культурою
- •5. Мова, історія, етнографія та їх роль у національному самоусвідомленні.
- •Норманська та антинорманська теорії
- •Хозарська гіпотеза
- •10. Роль династичного центру в становленні культурної спільноти Київської Русі
- •11. Хрещення Русі та візантійський вплив на формування української культури
- •12 Літературні пам’ятки Київської Русі
- •13. Архітектура Київської Русі
- •20. Українське козацтво як культурний феномен.
- •21. Козацькі думи в контексті європейської епічної традиції.
- •22. Культуротворча діяльність митрополита Петра Могили.
- •23. Архітектура українського бароко.
- •24. Основні сюжети української народного малярства.
- •25. Козацькі літописи як культурне явище.
- •26. Конституція Пилипа Орлика.
- •27. Творчість Сковороди та ідеал “мандрівного філософа”.
- •28. Самоусвідомлення представників “козацької нації” та його культурний зміст.
- •29. Травестія як форма засвоєння культурної традиції (на прикладі «Енеїди» Котляревського).
- •30. Роль “козацького міфу” в формуванні української національної ідентичності.
- •33. Народовська концепція походження і призначення української нації.
- •34. Формування української літературної мови в контексті національно-культурного будівництва.
- •35. Образ України у творах поетів-романтиків XIX ст.
- •40. Внесок українців у розвиток російської державності та культури XVIII-XIX ст. (музика, малярство, писемність, церковне життя).
- •41. Творчість українських письменників народовського спрямування (і.Нечуй-Левицький, п.Мирний, б.Грінченко та ін.).
- •42. Теорія “кордоцентризму” української філософії та культури.
- •43. Феміністичні мотиви у творчості Лесі Українки й Ольги Кобилянської.
- •44. Іделогічні концепції української еміграції першої половини хх ст.
- •45. Український авангард хх ст. В образотворчому мистецтві, театрі та літературі.
- •46. Національно-визвольна боротьба хх ст. Та героїчні мотиви народної творчості.
- •47. Національне культурне будівництво в умовах урср.
- •48. Архітектурні особливості українських міст (Києва, Харкова, Львова, Одеси та ін.)
- •49. Особливості становлення українського національного кінематографу (від о.Довженка до с.Параджанова).
- •50. Роль та місце української «діаспорної» культури хх століття в історії української культури.
48. Архітектурні особливості українських міст (Києва, Харкова, Львова, Одеси та ін.)
Львів.Архітектурні пам’ятки Львова, їх своєрідна краса - особливі не лише в нашому, але й у світовому мистецтві. Це переплетення здобутків східної, західної культур та українського народного мистецтва, художній ансамбль, який свідчить про високу шляхетну душу народу, вибагливість його смаків та звичаїв. Неповторність міста гармонує з розмаїттям культурних традицій, стилів різних епох від XIII до XX століття - ренесансом, романським, готикою, бароко, рококо, ампіром, класицизмом, конструктивізмом, сецесією.
Старовина надає сучасному Львову чарівності. Тут, поряд з новим конструктивним будинком, можна побачити древню вежу або рештки середньовічної стіни. Поруч з будівлями древньо-руського періоду (церква Св. Миколая та храм Іоана Хрестителя), розташувалися шедеври львівської ренесансної архітектури - комплекс Успенської церкви та ансамбль площі Ринок, готичні арки Латинського костелу, пишне бароко собору Святого Юра і всесвітньо відома будова XIX століття Львівський оперний театр.
У місті майже не збереглося будівель княжих часів у первісному вигляді. Найдавнішою кам’яною будівлею Львова, крім фрагментів оборонних стін Високого Замку, є церква Святого Миколая, що стояла на Волинському шляху.
Київ.Архітектура Києва кінця ХІХ ст. в повній мірі відповідала загальноєвропейським вимогам щодо стилістики. Найпопулярнішим напрямком у кінці ХІХ ст. у місті був неоренесанс з характерними рисами віденської та французької школи. У формах неоренесансу, наприклад було зведено театр “Соловцов” (1898 р. арх. Е. Брадтман, Г. Шлейфер).
Великої популярності серед архітекторів набуло поєднання і змішування неоренесансних форм з необароковими. Зодчі так вдало поєднували ці стилі, що практично неможливо було розпізнати, який з двох домінує у декорі споруди. Такий стиль почали називати просто – київський ренесанс. У цьому архітектурному стилі було зведено більшість київських прибуткових будинків, та готелів.
Представники польських католиків та німецьких протестантів зводили для своїх релігійних та побутових потреб споруди у неоготичному стилі. Яскравим прикладом цього стилю став Миколаївський костьол на вул. Великій Васильківській.Говорячи про особливості культової архітектури Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. неможливо не згадати другий поширений архітектурний стиль, у якому зводили православні храми міста. Ним був так званий візантійський або псевдовізантійський стиль.
Одеса.Архітектура Одеси - сукупність прийомів містобудування, застосованих в Одесі. Одеса - одне з небагатьох міст, побудованих в основному за регулярним планом, який був реалізований завдяки зручній плоскій місцевості і таланту архітекторів і будівельників. Через те, що Одеса почала своє фактичне розвиток лише наприкінці XVIII століття дуже багато пам'ятників архітектури були побудовані в XIX-XX століттях. В основному Одеса представлена архітектурою XIX-ХХ століть: класицизм, модерн, бароко, постмодернізм, сучасна техно-архітектура. Перші будівлі в Одесі будувалися в стилі класицизму, відрізнялися раціоналізмом і скупістю декору. Багатонаціональний склад населення призвів до того, що в архітектурі культових будівель відбився візантійсько-грецький вплив, а в плануванні і фасадних композиціях житлових будинків можна зустріти не тільки італійські та французькі, а й вірменські прийоми. Також великий вплив на вигляд міста надав природно-кліматичний характер. Застосування каменю-черепашника визначило кладку з великих блоків і відсутність дрібних деталей. З метою захисту від палючого літньої спеки, широко застосовували портики, лоджії, криті галереї. Навіть ринкові площі, подібно давньогрецьким агорам, обрамлялися по контуру галереями. У 1820-1830-і рр.. в Одесі спостерігається вищий розквіт ампіру, що відображало економічне піднесення міста і його зростаючу політичну роль.
