42. Теорія “кордоцентризму” української філософії та культури.

Сучасні тенденції розвитку традиційної релігійності і філософії у контексті національного відродження історичного українства спричинили теоретичний інтерес до українського кордоцентризму. Це зумовлено, з одного боку, тим, що український кордоцентризм збігається із класичною добою української філософії, представляє повною мірою її специфічні риси, а з іншого, забезпечує інтелектуальну ідентичність української філософії, допомагає вирізнити її серед національних та регіональних філософій.

У вузькому значенні український кордоцентризм є теорією тотожності людської і духовної реальності. В ній людське зводиться до духовного і духовне висувається на перший план. Його можна також кваліфікувати як вчення про перевагу, по-перше, ірраціональної спільноти (населення села чи хутора) над раціональною спілкою (населенням міста), по-друге, духовного досвіду (містичного переживання, інтуїтивного осягнення) над логіко-дискурсивним мисленням. У більш широкому значенні український кордоцентризм є історичним типом філософування, якщо розглядати його у порівнянні з іншими історичними типами – античним космоцентризмом, юдейсько-християнсько-ісламським теоцентризмом, ренесансним антропоцентризмом, новоєвропейським натуроцентризмом, просвітницьким логоцентризмом, постмодерним семіоцентризмом, й, водночас, філософською парадигмою, якщо розглядати його окремо, ізольовано, поза зв’язками з іншими історичними типами. Ці дві форми філософування продовжують біблійну і патристичну традиції, що засновані на ототожненні істинної сутності людини – серця з духовною реальністю. При цьому вони наголошують на провідній ролі людського серця чи першості духовної реальності.

Під історичним типом та парадигмою філософування тут мається на увазі статична, й, відповідно, динамічна характеристики філософського процесу. Історичний тип виступає усталеним способом філософського осмислення світу, а парадигма – його взірцем, тобто вона є відправним пунктом розвитку філософської думки, засобом прирощення нового філософського знання. Отже, український кордоцентризм як історичний тип і парадигма філософування, виступаючи традиційним символом національної самосвідомості історичного українства, забезпечує його національну ідентичність, сприяє консолідації української нації й тому заслуговує на певну увагу.

Ще одним аргументом щодо актуальності цього дисертаційного дослідження є сучасний стан історико-філософського українознавства, який характеризується нерозробленістю термінології, проблематичністю періодизації, неусталеним характером теоретико-методологічних положень, малодослідженістю історичних типів філософування, у тому числі й українського кордоцентризму, – в контексті української історико-філософської поліцентричності.

43. Феміністичні мотиви у творчості Лесі Українки й Ольги Кобилянської.

Феміні́зм являє собою набір рухів та ідеологій, спрямованих на визначення, створення і захист рівних політичних, економічних і соціальних прав жінок. Це включає в себе прагнення до встановлення рівних можливостей для жінок у сфері освіти та зайнятості. Феміністка або фемініст це людина, яка є адвокатом або прихильником прав рівності жінок.

Е.Шовалтер писала про три стадії у розвитку літературного фемінізму:

- імітація панівної традиції;

- протест проти таких стандартів і цінностей, супроводжуваний боротьбою за права жінок;

- самопізнання й пошуки власної ідентичності, тепер уже звільненої від залежності щодо іншого члена опозиції.

Утвердження модерної культури, модерного світогляду не мислилося без емансипації жінки на всіх рівнях суспільного життя. Про феміністичний дискурс українського модернізму говорять переважно у зв’язку з творчістю Лесі Українки та Ольги Кобилянської.

З-посеред слов’янських культур українська вирізняється чи не найдавнішою і найпотужнішою традицією жіночого письменства. Історія світської української поезії розпочинається з жінки – луцької шляхтянки Олени Копоть-Жоравницької, чиєму перу належить скандальний віршований “пашквілюс”, за який її 1575-го року було покликано на суд за “образу честі”, - завдяки цьому, одному з перших у новій історії “Літературних судимищ” вцілів і текст “підсудного” вірша, зрештою чудового і зрозумілого для сучасного українця.

Український модернізм значною мірою завдячує своєму існуванню першій відверто феміністичній авторці – Ользі Кобилянській, а безсумнівної вершини сягає – в поетичних драмах Лесі Українки, формально належної до пантеону “недоторканих” національних класів. Лесі Українки – письменниця, котра в корпусі своїх віршованих драм потрапила здійснити справжню “культурну революцію”, “переписавши” серцевину для європейської культури частину античної та юдео-християнської міфології так, щоб кожен класичний сюжет постав оберненим із міфу патріархального – на повно форматно – “жіночий”.

Український модернізм значною мірою завдячує своєму існуванню першій відверто феміністичній авторці – Ользі Кобилянській, а безсумнівної вершини сягає – в поетичних драмах Лесі Українки, формально належної до пантеону “недоторканих” національних класів. Лесі Українки – письменниця, котра в корпусі своїх віршованих драм потрапила здійснити справжню “культурну революцію”, “переписавши” серцевину для європейської культури частину античної та юдео-християнської міфології так, щоб кожен класичний сюжет постав оберненим із міфу патріархального – на повно форматно – “жіночий”.