2 Поняття і суть національної культури.

Культура відіграє все більшу роль у формуванні та зміцненні громадянського суспільства, розвитку творчих здібностей людини, побудові правового суспільства. Культура впливає на всі сфери суспільної та індивідуальної життєдіяльності - труд, побут, дозвілля, мислення, спосіб життя суспільства й особистості. Значення її у формуванні та розвитку способу життя людини виявляється у дії особисто-суб'єктивних факторів (настанови свідомості, духовні потреби, цінності та ін.), що впливають на характер поведінки, форми та стиль спілкування людей.

Культура - це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством, протягом усієї історії, а також сам процес творення і розподілу матеріальних і духовних цінностей.

Культура ділиться на матеріальну і духовну. Причому теоретики зосереджують всю увагу на аналізі духовної культури, яка є значно багатша, багатоманітніша і є основною формою існування культури. Поділ не є сталий, існують різні точки зору. Одні вважають д.к. наслідки д. в-ва, інші зарахов. і д. в-во. Одні ототожнюють матеріальну культуру з матеріальним виробництвом, інші зі способом в-ва, вкладають сюди і частину науки

Складний і багатоплановий характер культури як суспільно-історичного явища зумовлює її багатофункціональність. Серед всіх можна виділити найосновніші:

1. Пізнавальна

2. Світоглядна

3. Комунікативна

4. Оцінно-нормативна

5. Інтегрована.

3. Основні елементи, необхідні для оформлення національної культури.

Культура як громадське явище має, як це було сказано вище, складну структуру, найважливішим елементом якої є суб'єкт, його свідомість і психіка. Тому треба розрізняти культуру суб'єкта і культуру як громадське явище. Останнє складніше і включає окрім суб'єкта і інші елементи, зокрема численні культурні блага (цінності). Зупинимося на деяких елементах культури людей, що мають найбільш важливе значення для культури як громадського явища.

Першоосновою будь-якої культури є мова, той понятійно-логічний апарат, який властивий світосприйняттю того або іншого народу. Усі люди освоюють світ, осмислюють, фіксують його елементи в чомусь по-своєму, по-особливому. Наприклад, у малих народів Півночі, що живуть полюванням, збором ягід, своя назва має кожен особливий стан зрілості, наприклад журавлина. У одних народів категорія одушевленої поширюється тільки на людину, усе інше - "що" (у тому числі домашні тварини). У інших разом з людиною "одушевленими" вважаються і представники тваринного світу. У мовах одних народів жорстка побудова фрази з підметом обов'язкова на першому місці, у інших - підмет може стояти як на початку, в середині, так і у кінці фрази.

Культурні традиції передаються в жестах, обрядах, міміці, танцях. Покоління, що пішли, доносять до нас свої уміння, навички, лад думки в речових формах і так далі. Але навряд чи що-небудь може конкурувати з найбільш містким, доступним, точним ретранслятором культури, якою є мова. У оцінці мови як ретранслятора культури зустрічаються дві крайні позиції. 

Мова має певний культурно-мовний статус. Цей статус означає певне положення мови в системі культури, яке виражається в основних функціях мови як засоби вираження, ретрансляції і виховання культури. Соціокультурний простір суспільства характеризується тією національною мовою, яка поширена серед народу і який, як правило, має статус державного. 

При аналізі суб'єкта культури треба розрізняти психічні форми, в яких існує культура людини (знання, переконання, воля і тому подібне), і його зміст. Таким культурним змістом є, передусім, цінності (блага) - визначальний елемент (ядро) культури людей. Для того, щоб оцінити, визначити, що значущо, а що ні, що корисно, а що шкідливо, що є добром, а що злом, людина повинна застосувати певні критерії і мірки, по яких буде зроблена оцінка об'єкту. Ці критерії оцінки дій, предметів, ідей, думок і складають головне в культурі. Вони і називаються цінностями. В зв'язку з цим цінність як ідеальне, уявне, як критерій не слід плутати з самим об'єктом, предметом, який вже визнаний цінністю для людини. 

Слід розрізняти цінності економічні і моральні, політичні і естетичні. Ці цінності у рамках тієї або іншої культури є не довільною комбінацією, а утворюють систему. Менталітет - вираження цієї цілісності

Цінності існують у свідомості і психіці людей у формі знань, переконань, воля і тому подібне. Але саме в переконаннях міститься те, чому люди насправді прихильні, чим керуються в повсякденній діяльності, що утілюють в зразках і моделях поведінки. Переконання - певний психічний стан, для якого характерна генетична нерозчленована інтелектуально-раціонального, чуттєво-емоційного і вольового компонентів. Це чуттєве переживання знання як ціннісно-значущого, достовірного, наповненого енергією волі.

Синтетичною формою культури, що об'єднує в собі знання, переконання, звички, з одного боку, і поведінка - з іншою, являються обряди, звичаї, традиції.

Отже, культура в усіх її проявах, формах, видах, функціях є важливою передумовою соціально-економічного зростання суспільства, показником людського прогресу чи регресу.