40. Внесок українців у розвиток російської державності та культури XVIII-XIX ст. (музика, малярство, писемність, церковне життя).

Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів. Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.

Спільні мотиви простежуються у пісенній творчості українців, білорусів, росіян, зокрема в пісенних циклах, пов'язаних з календарними обрядами землеробства (жнивні, косарські, осінні); піснях сімейного циклу (весільні, христинні, колискові, причитання); святкових (хороводні, ігрові, танцювальні, жартівливі); ліричних (любовні, баладні, козацькі, рекрутські, солдатські, пісні селянської вольниці).

Українська Православна Церква, яка до 1990 p. Називалась Руською Православною Церквою і була Екзархатом Московської Патріархії. Вона має самостійність у внутрішніх справах. Православна Церква 1589 p. домоглася ступеня Патріархату: Константинопольський патріарх Ієремія благословив на сан Московського патріарха митрополита Іова. У 1654 p. Відбулося приєднання України до Росії. Київський митрополит Сильвестр Косов після тривалого опору присягнув на вірність московському цареві. У 1686 p. Київська митрополія була підпорядкована Московськом патріархові на правах автономії. Київ опинився у залежності від Московського патріарха.

У 1654 p. відбулося приєднання Лівобережжя України до Росії. Рівень освіти в Україні на той період був значно вищий, ніж у Росії. Україна відіграла важливу роль у розвитку освіти, науки, мистецтва в Росії. Вплив української культури на московську відзначав Іван Огієнко та інші українські вчені.

Особливе значення у розвитку української та російської культур мала діяльність Києво-Могилянської колегії (з 1694 p. — у статусі академії). Вона стала духовним центром не лише для росіян, українців та білорусів. Тут навчалися також вихідці з Польщі, Сербії, Болгарії, Греції та ін. Києво-Могилянська академія мала власну друкарню, художні майстерні, де виконувалися твори великої художньої цінності. У XVII ст. в Україні, Білорусі та Росії активізується розвиток світської культури. В архітектурі збільшується кількість світських будівель: житлових та громадських, адміністративних, торговельних, видовищних.

Вплив українського стилю на російську архітектуру відчутний, наприклад, у храмах сіл Троїцько-Ликове та Філях під Москвою. У свою чергу в архітектурі України другої половини XVII ст. помітний вплив російського стилю, особливо при забудові нових територій на півдні. У XVIII ст. розвиток української, російської, білоруської культур стимулюється взаємовпливом та інтеграцією у їх зміст загальноєвропейських стилів і художніх течій. Особливо позитивно вплинули на розвиток архітектури, живопису, музики стилі бароко і класицизм. Творчі зв'язки художніх культур росіян і українців простежуються в образотворчому мистецтві, зокрема у межах такого

художнього угруповання як "передвижництво".Сучасні дослідники вважають, що коріння російського авангарду необхідно шукати в Україні. Майстрами українського авангарду були К. Малевич, О.Архипенко, В. Татлін, Д. Бурлюк, М. Бойчук та ін.