22. Культуротворча діяльність митрополита Петра Могили.

культурна й освітня діяльність Петра Могили не обмежувалася лише турботою про Київську колегію. Саме за його участю були відкриті колегії у Вінниці, Кременці. Багато зусиль доклав він і до розвитку книговидавничої справи в Україні.

 Петро Могила розгортав свою ді­яльність у Лаврі, зміцнюючи та поширюючи її друкарню. Друкарню Печерської лаври заснував у 1615 році Єлисей Плетенецький, тодішній архи­мандрит. Це була перша друкарня в Києві, яка стала важливим центром книгодрукування в Україні XVII-XVIII ст. Після смерті Єлисея Плетенецького друкарнею керував Захарія Копистенський, а вже по ньому – Петро Могила, за якого друкарня значно активізувала свою діяльнсть. У 1629 році тут був виданий "Літургіаріон", або "Служебник". 

За п'ять років його керівництва у Лаврі було надруковано п'ятнадцять різних книжок.

Як освітня установа, колегіум Петра Могили мав європейську структуру, відповідаючи всім тодішнім стандартам. Як відомо, в Європі освіта зародилася в монастирських школах. Пізніше більш ґрунтовну підготовку давали так звані со­борні школи – пр.и кафедральних соборах великих міст. Ще пізніше на їх основі виникають універ­сальні шкільні заклади – університети або акаде­мії. Заснований Петром Могилою навчальний заклад був схожий на подібні західноєвропейські вищі школи. У ньому було вісім класів, а навчан­ня тривало спочатку сім, а пізніше 12 років. Польський король довгий час не давав дозволу на викладання богослов'я, і це стало формальною причиною того, що заснований навчальний заклад не одержав звання академії.

Могилянська колегія ставила перед собою ме­ту виховати красномовних ораторів, які б володі­ли мистецтвом вести диспут, захищаючи право­славну віру, виголошувати проповіді.

Могилянська школа почала давати свої плоди. Наслідком всілякого сприяння освіті стало те, що через кілька років після смерті Петра Могили іноземні мандрівники засвідчували надзвичайно високий рівень загальної грамотності в Україні.

Отже, Києво-Могилянський колегіум від само­го початку відіграв важливу освітню роль в Україні, став центром розвитку наукової думки, а головне він став інструментом захисту правосла­вної віри. 

Петро Могила привів "главу і матір всіх цер­ков Руси", як він називав Софійський собор, у благоліпний вигляд. Через кілька років після рес­таврації собору в Передмові до присвяченої Петру Могилі виданої у Львові "Тріоді" (1642 р.) видав­ці відзначали: "Церкву святої Софії у богоспасаємому городі Києві, колись святої пам'яті князем і самодержавцем всієї Руси Ярославом збудовану і на приклад усьому світу виставлену, Ваше Преос­вященство вже в руїнах перебуваючу знову реста­врував і до першої оздоби коштом своїм і старан­ням привів". Крім того, Петро Могила відновив і церкву св. Василія, а на руїнах Десятинної почав будувати нову, при чому спочатку провів тут ар­хеологічні розкопки, знайшов гроб св. князя Во­лодимира і переніс його святі останки до Успен­ського собору Києво-Печерської Лаври. Петро Могила також відбудував і стародавній храм Спа­са на Берестові. У Києві він побудував і нові цер­кви, які, на жаль, не збереглися до наших часів.

У будівельних та реставраційних справах Пет­ро Могила не забував і про свою давню мрію - примирити і поєднати всіх руських людей хрис­тиянської віри. 

Останньою великою працею Петра Могили був "Требник", що його випущено в світ якраз за два тижні до його смерті, тобто 16 грудня 1646 року. Це великий том на 1700 сторінок, у якому докладно описані таїнства і обряди Православної Церкви.