2. Різновиди виділень: шрифтові та нешрифтові виділення, їхня роль у виданні.

Виділенням називають зміну графічного оформлення невеликого уривка тексту(слова, словосполучення, речення, максимум — НФЄ) стосовно основного тексту.

Виділення поділяють на шрифтові та нешрифтові. Шрифтові у свою чергу поділяють на виділення: а) кеглем (більшим чи меншим від основного); б) гарнітурою; в) великими літерами; г) накресленням (курсивним, товстим, товстим курсивним, підкресленням); ґ) кольором; д) розріджуванням чи згущуванням; е) капітеллю¹. Нешрифтові виділення, як правило, стосуються цілих абзаців, а тому їх виконують: а) відступами (зверху чи знизу, лівосторонніми чи правосторонніми, комбінованими); б) лінійками (зверху чи знизу, зліва чи справа); в) рамками; г) кольоровим фоном.

Мета - виділення найчастіше служать для того, щоби зробити на окремих словах чи їх групах, в тому числі термінах, логічний наголос, виділити правила, приклади, означення, цитати, ремарки тощо.

Перелічимо норми, якими повинен керуватися редактор, контролюючи виділення.

• Виділення повинно привертати увагу до головного, а не другорядного компонента повідомлення.

Тому в одному фрагменті тексту (наприклад, розділі) повинно бути не більше одного, максимум трьох виділень. Інакше порушуються норми щодо естетичності оформлення сторінок видання. Звичайно, ця норма не стосується публіцистичного виду літератури (газетно-журнальних видань).

• Обсяг виділення повинен бути такого розміру, щоби воно могло поміститися в короткочасну пам'ять реципієнта.

• Для виділення слів краще використовувати шрифтові, а для абзаців—нешрифтові засоби.

• Для реципієнтів низької кваліфікації виділення краще робити кольором чи тоном. Такою реципієнтською аудиторією з низьким рівнем кваліфікації є, наприклад, діти.

• Для різних елементів повідомлення слід використовувати різні типи виділень.

Приклад. Не рекомендують і визначення, і приклади виділяти одним і тим самим товстим шрифтом (в такій ситуації краще визначення подавати товстим, а приклади — курсивним шрифтом). У навчальній літературі про вибраний спосіб виділень автор повинен повідомити реципієнтів у передмові.

• Кількість видів шрифтових виділень не повинна перевищувати чотирьох.

• Використовувати виділення розріджуванням і згущуванням не слід.

Розріджування й згущування в основному тексті робить сторінку строкатою. Винятком із цього правила є рубрики, особливо в публіцистичному виді літератури.

3. Елементи для уніфікації: власні назви, скорочення, дати тощо.

Уніфікація - приведення до одноманітності, до єдиної форми або системи.

Урізноманітнювання – це дія за значенням урізноманітнити.

Редактор повинен залежно від виду повідомлень: а) уніфіковано подавати однотипні елементи повідомлення для їх однозначної ідентифікації та полегшеного сприйняття реципієнтами; б) урізноманітнювати однотипні елементи повідомлення, щоби реципієнти отримували естетичне задоволення від "розшифровування" тексту. Як правило, уніфікацію проводять для понятійних повідомлень, а урізноманітнення — для образних. Крайнім випадком уніфікації є стандартизація повідомлень¹. Вона полягає в тому, що редактор повинен подати певні елементи повідом­лення (наприклад, бібліографічні описи, скорочення, одиниці вимірювання і т. п.) згідно зі стандартами.

4