За місцем розташування на шпальті виділимо такі заголовки:

• заголовок на шмуцтитулі;

• заголовок шапкою;

• заголовок у розріз із текстом;

• заголовок у підбір із текстом;

• заголовок віконцем;

• заголовок боковиком.

Заголовок на шмуцтитулі — це заголовок, що

розміщений на лицьовій стороні незадрукованого текстом

аркуша.

Як правило, такий прийом використовується у великих

за обсягом виданнях, які складаються з кількох творів, або

в яких складна внутрішня конструкція одного твору,

поділена на частини, глави, розділи. Виділений таким чином

текст легше відшукується читачем, виглядає в усій книзі

підкреслено самостійним.

Заголовок шапкою — це заголовок, що подається з

певним спуском у верхній частині сторінки. Назву шапки

він отримав тому, що собою ніби покриває (вкриває) весь

текстовий ряд задрукованої сторінки.

Заголовок у розріз із текстом є меншим за

підпорядкуванням від заголовка шапкою. Ключове слово "у розріз"

передбачає певну його автономію між закінченням одного

фрагмента тексту і початком наступного: він ніби розрізує

ці частини, з'єднуючи їх своєрідним містком — словесною

назвою. Стоїть окремим рядком і має декілька варіантів

розміщення на шпальті:

а) посередині шпальти (рис. 10);

б) з абзацного відступу (рис. 11);

в) у правому чи лівому краї шпальти (рис. 12);

г) з верхньою і нижньою відбивкою (рис. 13);

д) лише з верхньою відбивкою (рис. 14).

Заголовок у підбір із текстом фактично відкриває

абзац і "домінує" над незначним за обсягом наступним фрагментом тексту, що складатиметься з кількох абзаців

до кількох сторінок (рис. 15). Як правило, такий

заголовок набирається шрифтом такого самого розміру, як і

наступне речення, але відрізняється від нього напівжирним

виділенням (рідше — міжлітерним пробілом). Має верхню

відбивку. Через свою простоту не завдає жодного клопоту

при складанні чи переформатуванні тексту.

Заголовок віконцем є своєрідним врізуванням в

основний текст (рис. 16). На відміну від попереднього —

складний для технічного виконання: будучи закритим текстом

із трьох боків, має вміститися максимум у три-чотири

"поверхи", без переносів у словах. Одна з важливих технічних

вимог: довкола віконця не має бути абзацних відступів.

Відрізняється від основного тексту напівжирним шрифтом.

Заголовок боковиком. Сама назва вказує, що такий

заголовок вміщується збоку тексту, на правому чи лівому

березі шпальти (рис. 17). Його ще називають заголовок на

маргіналії (від латинського margo — край, межа).

Потреба в таких заголовках виникає в кількох випадках:

а) коли концепція видання не передбачає розривання

тексту заголовками;

б) коли характер видання спонукає до виокремлення

таких заголовків із тексту для їх простішого

відшукування читачем (скажімо, в довідниках);

в) коли поле шмуцтитулу чи звичайної шпальти,

відведене для ілюстрації, залишається незаповненим.

Цитата — німецького походження

(німецьке zitat, латинське cito означають наводжу, проголошую).

Узагальнено означає точний, буквальний витяг з якогось

тексту або чиєїсь промови. У видавничому контексті це

поняття вживається для позначення частини тексту,

запозиченого й дослівно відтвореного з певною метою з твору

іншого автора.