Редагування навальної та довідкової літератури.

Відповіді до Практичної роботи 3 (Рубрикація в навчальних та довідкових виданнях. Виділення, графічна форма тексту).

Питання:

1. Поняття про рубрики. Різновиди заголовків, правила оформлення заголовків.

2. Різновиди виділень: шрифтові та нешрифтові виділення, їхня роль у виданні.

3. Елементи для уніфікації: власні назви, скорочення, дати тощо.

Відповіді:

1. Поняття про рубрики. Різновиди заголовків, правила оформлення заголовків.

Рубрика - назва розділу, підрозділу, графи взагалі. 

Заголовок – це назва твору або окремих його частин.

Функцій:

1. Організують, направляють і полегшують читання.

2. Поглиблюють розуміння твори, до наочно розкривають його будова, співвідносне значення заголовків і їх підрозділів, місце кожного в загальній структурі твору.

3. Підсилюють довідкову функцію книги, полегшуючи і спрощуючи пошук частин твору чи видання.

4. Структурування значного за обсягом текстового чи ілюстративного матеріалу на окремі частини;

5. Полегшення роботи читача з виданням;

6. Організація процесу читання;

7. Осмислення окремих частин прочитаного; підготовка читача до сприйняття нового, відносно закінченого, цілого;

8. Забезпечення зручності в пошуку вибіркової інформації;

9. Акцентування на окремих частинах тексту, сприяння глибшому його засвоєнню.

Заголовки (рубрики).

• Заголовки слід відділяти зверху та знизу пробілом. Верхній пробіл повинен бути у півтора раза більшим за нижній.

• Заголовки вищих ієрархічних рівнів слід набирати літерами більшого, а ниж­чих — меншого кегля згідно з їх ієрархічною підпорядкованістю.

• Заголовки слід набирати виділеним шрифтом.

• При поділі заголовка на кілька рядків кожен рядок повинен утворювати окреме смислове ціле.

Головні функціональні ознаками:

• за змістом;

• за формою зображення;

• за місцем розташування.

За змістом заголовки поділяються на:

• тематичні прості;

• тематичні складні.

Заголовок тематичний простий у лаконічному

вигляді (здебільшого, від одного до п'яти слів) представляє

назву, ідею, наголошує на змістовому акценті тексту чи його

окремого фрагмента.

Як приклад, назвемо перелік простих тематичних

заголовків п'ятої частини відомої книги О. Субтельного

"Україна. Історія" — "Україна у XX столітті" (видавництво "Ли-

бідь"):

"Війна і революція",

"Українська революція",

"Радянська Україна",

"Західна Україна",

"Відбудова і відновлення" і т. д.

Заголовок тематичний складний являє собою

стислий перелік головних тем, проблем фрагмента тексту або

підпорядкованих йому заголовків, який подається перед

цим текстом після загального заголовка. У західній

видавничій практиці такий вид заголовка ще називають абреже

(від французького abreger, що означає скорочувати).

За формою зображення розрізняють заголовки:

• нумераційні;

• літерні;

• німі.

Заголовок нумераційний — це цифрове позначення

порядкового номера того чи іншого фрагмента тексту.

Найчастіше такі заголовки подаються у великих за

обсягом і складних за замістом виданнях — підручниках,

посібниках, монографіях. Наведемо, для прикладу, зразки

нумераційних заголовків:

Частина перша Частина III

Розділ сьомий Роздш 2 §5

Нерідко практикується зазначати новий фрагмент тексту

лише цифрою, без набору слів частина, розділ, глава: 2.1.2;

1.1. В "Історіїукраїнського письменства9'С. Єфремова

подальше дробіння розділів здійснюється саме так (рис. 2).

Заголовок літерний — це буквене позначення

порядкового номера того чи іншого фрагмента тексту.

Сфера поширення такої форми заголовків —

здебільшого довідкові видання (словники, словники-довідники,

довідники, енциклопедії, розмовники), бібліографічні видання

(покажчики, бібліографії, реферативні огляди), службові

частини всіх інших видань, де передбачені різноманітні

покажчики чи солідний бібліографічний апарат.

У перелічених вище виданнях заголовок-літера

розміщується, як правило, в алфавітному порядку, маючи легке

для відшукування читачем своє порядкове місце серед

заголовків такого ж ступеня. Подаємо схематичні приклади

літерних заголовків із словникового видання (рис. 3) і

службової частини наукового видання (рис. 4).

Заголовок-літера зустрічається, щоправда рідше, і у

виданнях, де текст не розміщується за алфавітним

принципом. Скоріше, це продиктовано авторською концепцією

або смаком редактора чи видавництва в цілому. Скажімо,

фрагменти тексту кожного розділу в книзі Д. Чижевсько-

го "Історія української літератури" діляться так (розділ

"Класицизм"):

A. Літературний класицизм.

Б. Початки.

B. Героїко-комічна поема.

Г. Віршова поезія.

У видавничій практиці зустрічаються й комбіновані

форми, коли одночасно застосовуються і номерні, й літерні

заголовки.

Заголовок німий — це позначення завершення одного

фрагмента тексту і початок іншого звичайним пробілом,

спуском або кінцевою, нічим не заповненою, прогалиною.

Практикується здебільшого у виданнях художньої,

мемуарної літератури, публіцистики. Саме в таких виданнях, де

сусідні частини тексту композиційно можуть і не

пов'язуватися, нерідке? немає потреби визначати їх словесно

тематичними заголовками. Однак німі заголовки мають суттєвий

недолік: вони можуть непомітно губитися для читача, коли

запрограмовані редактором чи автором пробіли

потрапляють, у результаті першої верстки або переверстки, на кінець

чи початок шпальти. У такому випадку доцільним видається

набір першого слова наступного після пробілу фрагмента

тексту прописними літерами, або виділення більшим

розміром лише першої літери такого тексту.

Нижче подаємо оптимальні варіанти німих заголовків

у середині (рис. 5) і на початку (рис. 6) шпальти.