Художні видання

Будь-який літературно-художній твір має свої жанрові

особливості. В літературознавстві прийнято розділяти такі

твори за родами — епос, лірика, драма. Кожному з

цих родів властиві свої жанри.

Жанроутворювальний ряд в епосі, де довколишня

дійсність подається в розповідному ключі, складають епопея,

роман, повість, оповідання, новела, казка, байка, легенда.

Рід лірики, в основі якого — особистісні переживання

й відчуття героя, представляють ліричний вірш, пісня, елегія,

епіграма, епітафія.

Драма, де житейські колізії й динамізм авторського

задуму показані в основному через діалоги,

представлена такими жанрами, як трагедія, комедія, драма, водевіль,

фарс.

За складом тексту видання художньої літератури

можна поділити на:

• моновидання (в основі — окремий твір конкретного

автора);

збірники (альманахи, антології);

• літературно-художні журнали;

• вибрані твори (в одному чи двох томах);

• зібрання творів (у багатьох томах).

Принциповими тут є кілька позицій:

1. З'ясування джерел текстів.

2. Вироблення прийнятної орфографії та пунктуації

текстів.

Орфографія та пунктуація текстів.

Редакторська підготовка наукових, науково-популярних та довідкових видань

Головна особливість текстів таких видань

полягає в тому, що в їх основі містяться

результати теоретичних або експериментальних

досліджень з різних галузей наук —

суспільних, природничих, технічних. Така специфіка

висуває до представника редакторського фаху,

крім загальних, ще й особливі вимоги.

Найголовніші серед них:

• наявність базових знань з тієї галузі

науки, якій присвячена подана для

редагування робота;

• вільна орієнтація в сучасному ринку

літератури з наявної проблематики;

• зацікавлення редактором

проблематикою майбутнього видання, що об'єктивно

сприяє підвищенню загальної ерудиції,

набуттю додаткових знань з тієї чи іншої

тематики.

Ідеальним, звичайно, є варіант, коли у

спеціалізованому видавництві працюють

редактори, що мають первинно набутий фах, ска жімо, математика, хіміка чи біолога. Такі спеціалісти,

відчувши зацікавленість редакторською працею, оволодівають

незабаром цим фахом переважно шляхом набуття другої,

редакторської, освіти, або, в окремих випадках, у результаті

"разового" співробітництва з видавцями щодо підготовки

до друку конкретного вузькопрофільного видання. У

переважній же більшості вузьким профілем оволодівають

професійні редактори, які, як правило, спершу проходять

у кожному видавництві школу "багатоверстатників",

відшукуючи згодом, завдяки власній наполегливості й

зацікавленості, "свою" проблематику.

Зовнішньою ознакою особливої специфіки таких

видань є й те, що нерідко на вихідних відомостях книг

зазначається прізвище, крім видавничого, ще й наукового

редактора — фахівця галузі науки, якій присвячене це видання.

У цьому випадку гарантія високої якості підготовленого

до друку видання забезпечується додатково.