3. Діяльність оун

Згідно з первісними заявами, головною метою ОУН була розбудова незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури, ОУН сприйняла насильство як політичне знаряддя проти зовнішніх і внутрішніх ворогів. Основна частина діяльності організації була спрямована проти польського режиму. ОУН здійснила в Східній Галичині й на Волині сотні акцій саботажу, включно із підпалами маєтків польських землевласників, бойкотів державних шкіл та польської тютюнової й горілчаної монополії, десятки експропріаційних нападів на урядові установи з метою здобуття капіталів для своєї діяльності, а також близько 60 вбивств.Терористичними акціями Вдповіддю поляків стали репресії проти мирного населення (так звана «пацифікація» 1930 р.). Найвизначнішими жертвами терористичних актів ОУН були польські чиновники Тадеуш Голувко та Броніслав Перацький (особисто відповідальний за т. зв. пацифікацію, що призвела до масових арештів та знущань над українцями), чиновник радянського консулату Олексій Майлов (вбитий у помсту за голодомор 1932-33 в УСРР) та колишній сотник УГА, директор Української академічної гімназії у Львові Іван Бабій, звинувачений у співпраці з поляками.

4. Відбудова у повоєнний період

- Відбудова народного господарства України розпочалась відразу ж після визволення від німецько-фашистських загарбників. Відбудову народного господарства планувалося завершити до 1950 р. Насамперед відбудовувалась важка промисловість, транспорт, енергетика. - Сільське господарство одержало 7 % вкладень і відбудовувалось за рахунок більш жорсткої дисципліни в колгоспах. Збільшився сільськогосподарський податок. Колгоспникам, як правило, не виплачувалась заробітна платня.Для відбудови народного господарства використовувались репарації з Німеччини (сировина, устаткування), примусова праця військовополонених, колгоспників, робітників, інтелігенції. Відбудова народного господарства проходила в умовах патріотичного піднесення народу. Заводи, шахти, дороги, електростанції, колгоспи були відбудовані ціною неймовірних зусиль, самовідданої праці мільйонів людей.На відміну від країн Західної Європи, відбудова економіки України здійснювалась без впровадження нових технологій і матеріалів. Відкидались ринкові відносини, зміцнювався командно-адміністративний стиль керівництва економікою. Поступово виникали засади техніко-технологічного відставання як України, так і СРСР від розвинутих країн Заходу.Легка й харчова промисловість, сфера охорони здоров'я, освіти, науки були відбудовані не в повному обсязі, тому що їм приділялося замало уваги. Відбудова народного господарства проходила в напруженій обстановці "холодної війни". У цих умовах розраховувати можна було лише на власні сили. Країни Заходу згортали торгові відносини з СРСР, не здійснювали передбачених угодами поставок. 1946-1947рр- голод .У 1946 р. на значній території України була посуха.План хлібозаготівлі у зв'язку із цим зменшено не було, держава фактично вивезла все зерно з колгоспів та радгоспів, прагнучи виконати план. - Підсобні господарства селян були розорені війною. Керівництво країни продовжувало вивозити хліб за кордон, незважаючи на голод, що розпочався. Голодуючим не надавали допомоги до березня 1947 р. У 1946-1947 рр. голодували кілька мільйонів жителів сільської місцевості, з них близько 1 млн померли від голоду.У тих районах, де голоду не було, становище населення було дещо кращим. Але не вистачало найнеобхідніших товарів: взуття, одягу, продовольства. У частини населення погіршилось матеріальне становище у зв'язку з грошовою реформою, що була проведена в 1947 р. До 1947 р. діяла карткова система на продукти харчування; після її скасування ціни зросли майже втричі. Тяжкими були умови праці. Як і раніше, численні види продукції випускались просто неба, значна частина устаткування перебувала в аварійному стані, цехи й установи не опалювались. У містах невід'ємною рисою побуту повоєнного часу були "комуналки", бараки, напівпідвали. Для реалізації політики радянізації в Західну Україні направлені працівники партійного апарату, правоохоронних органів, державної безпеки, культури, освіти з інших регіонів СРСР. - Створюються партійні, комсомольські, профспілкові організації, що були фундаментом радянської влади. - Відновлюється колективізація. Використовуючи примусові методи, влада здійснює суцільну колективізацію до 1950 р. - У 1946-1948 рр. проведені масові депортації західних українців. - Заборонено греко-католицьку церкву.

Риси сталінського режиму у повоєнний час (1945-1953 рр.)

1. Зміцнення влади Сталіна в результаті перемоги у війні.

2. Подальша централізація державного управління, розбухання державного апарату. Згортання будь-якої самостійності на місцях.

3. Збільшення представництва в радах партійно-державної номенклатури.

4. Репресії проти військовополонених і репатрійованих. Посилення репресій: «ленінградська справа», «справа лікарів», боротьба з космополітизмом, репресії проти воєнних.

5. Посилення ідеологічного преса. «Жданівщина».