6. Участь у контролі за правильністю експлуатації устаткування закладів ресторанного господарства, меблів, музичних автоматів, музичної апаратури, реєстрів розрахункових операцій.

Експлуатація — період служби устаткування від моменту введення його в роботу і до виведення з роботи, протягом якої підтримується і відновлюється його роботоздатність. Експлуатація поділяється на чотири оперативні стани: робота, резерв, ремонт, консервація.

1. Перед початком роботи машини необхідно перевірити: - санітарно-технічний стан машини; - справність електропроводки та надійність заземлення; - наявність огородження біля рухомих частин; - надійність кріплення машини на підлозі або робочому місці, інакше в результаті її руху працівники можуть отримати травми; - надійність кріплення всіх частин після складання машини для певної технологічної операції; - відсутність сторонніх речей у робочій камері.

2. Увімкнути машину на 1 – 2 с і перевірити наявність скреготу, який може вказувати на несправність.

3. Завантаження машини слід здійснювати згідно вказівок технічної документації на машину. З метою уникнення перевантаження двигуна, вносити сировину доцільно при увімкненій машині, а перемикання швидкостей – при вимкненій.

4. Після закінчення роботи машина повністю від'єднується від електромережі, а потім частково розбирається і очищується від залишків продуктів.

5. Санітарно-технічна обробка машини включає промивання і просушування робочих деталей, а також змащення несолоним харчовим жиром всіх частин машини, які піддаються корозії. Зовні машину протирають спочатку вологою, а потім сухою тканиною.

7. Аналіз різних видів меню та дотримання вимог щодо його складання і оформлення. Участь у прийманні й оформленні замовлення на обслуговування бенкетів, організація їх проведення.

Меню - це перелік розташованих у певному порядку різних холодних і гарячих закусок, перших і других страв, гарячих і холодних напоїв, борошняних кондитерських виробів, які є в продажу на даний день, із зазначенням їх ціни, виходу, способу приготування і переліку компонентів, що входять до їх складу. Меню є візитною карткою ресторану та спосіб реклами, тому папка з меню має бути привабливо оформленою.

При складанні меню необхідно враховувати такі фактори:

- приблизний асортимент страв, напоїв і виробів;

- наявність сировини і продуктів на складі;

- сезонність продуктів;

- наявність стандартів приготування страв (збірників рецептур, техніко-технологічних карт на нові та фірмові страви);

- особливості контингенту, що обслуговується (вікові, національні, професійні, релігійні);

- час обслуговування (сніданок, обід, вечеря);

- форми обслуговування (бізнес-ланч, шведський стіл, фуршет, сімейний обід тощо);

- трудомісткість приготування страв, кулінарних і кондитерських виробів;

- спеціалізація кухні відносно конкурентів;

- очікуваний рівень прибутку;

- витрати на придбання продуктів, оренду приміщень, заробітну плату персоналу;

- режим роботи підприємства.

Порядок включення страв у меню з вільним вибором для більшості підприємств є таким:

- фірмові страви;

- холодні закуски (рибні, м'ясні, овочеві);

- супи (бульйони без гарнірів, бульйони з гарнірами, пюреподібні, заправочні і сезонні);

- рибні страви (відварні, припущені, смажені, запечені);

- м'ясні страви (натуральні, соусні, рублені);

- страви з птиці;

- овочеві, борошняні та яєчні страви;

- солодкі страви (чай, кава тощо);

- кондитерські вироби, фрукти.

На спеціалізованих підприємствах цей порядок може бути змінений. Наприклад, у меню кафе спочатку включають гарячі і холодні напої, потім - випічку, молочні продукти, закуски, солодкі страви.

8. Оцінка якості обслуговування. Анкетування, внесення пропозиції щодо підвищення культури обслуговування; впровадження конкурентоспроможних видів послуг і розширеного асортименту закусок, страв, кулінарних і кондитерських виробів, напоїв і закупних товарів відповідно до потреб споживачів.

Якість торговельного обслуговування — це сукупність ознак і показників, які дозволяють установити ступінь відповідності основних і допоміжних торговельно-технологічних процесів у торговельному підприємстві вимогам споживачів.

У загальному розумінні якість торговельного обслуговування в роздрібній торгівлі — це відповідність рівня сервісу зовнішнім або внутрішнім стандартам обслуговування торговельного підприємства. При цьому зовнішні стандарти обслуговування формуються спільними зусиллями всіх суб'єктів споживчого ринку і коригуються державними органами і громадськими організаціями і с обов'язковими до виконання всіма суб'єктами роздрібної торговельної діяльності. Внутрішні стандарти встановлюються керівництвом торговельної фірми (підприємства) з урахуванням існуючих зовнішніх і є зазвичай значно вищими від них.

Для досягнення високого рівня якості обслуговування, зафіксованого у зовнішніх і внутрішніх стандартах, суб'єкти роздрібної торговельної діяльності повинні вирішити три такі проблеми:

1) прийняти рішення про потенційний рівень сервісу, що може бути наданим суб'єктом торгівлі споживачам (установити внутрішній стандарт обслуговування);

2) розробити стратегію і передбачити низку тактичних заходів для усунення виявлених недоліків у фактичному рівні якості сервісу проти зафіксованого стандартом;

3) установити пріоритетні цілі для подолання різниці між реальним рівнем якості обслуговування і стандартним.

Обслуговування справді високого рівня, що цілком відповідає найвищим потребам і запитам споживачів, може бути забезпечене лише тими учасниками товарного ринку, які прагнуть до досягнення вимог найвищих стандартів.

Найбільшою за кількістю оцінки показників для оцінки якості торговельного обслуговування є група показників стану роздрібної торговельної мережі. Вона включає:

- ступінь забезпеченості населення торговельною площею, в м² на 1 тис. осіб;

- коефіцієнт щільності торговельної мережі в районі обслуговування, торговельних підприємств на 1 або 100 га;

- середня кількість потенційних покупців на 100 м торговельної площі, осіб на 100 м²;

- середня кількість потенційних покупців на 1 підприємство роздрібної торгівлі, осіб на 1 магазин;

- рівень спеціалізації торговельної мережі, %;

- середній розмір підприємства торгівлі за масштабами торговельної площі, м² на 1 підприємство;

- середній розмір товарообігу в крамницях, тис. грн на 1 крамницю;

- середній радіус дії (зони охоплення) торговельного підприємства, км;

- ступень забезпеченості торговельних підприємств торговельним обладнанням, %.

Показником упровадження прогресивних методів продажу є частка магазинів, в яких упроваджені прогресивні методи продажу в загальній кількості роздрібних торговельних підприємств досліджуваного регіону.

До показників системи послуг належать:

- обсяг наданих платних послуг магазином або мережею торговельних підприємств, тис. грн;

- кількість найменувань платних послуг, що надаються в крамницях, од.;

- коефіцієнт повноти послуг, що надаються в торговельній мережі.

Показники повноти і стабільності асортименту виражаються за допомогою коефіцієнтів повноти і стабільності асортименту в торговельних підприємствах.

Як показник затрат часу покупців на здійснення купівлі використовується розрахунок оптимального часу на придбання товарів, а як показник завершеності купівлі — її коефіцієнт.

Комплексну оцінку якості торговельного обслуговування окремо взятого торговельного підприємства або регіону (зони) можна здійснити, провівши розрахунок перелічених вище показників і порівнявши отримані результати з аналогічними за основними параметрами об'єктами дослідження. При цьому необхідно враховувати низку факторів, які безпосередньо впливають на інтегральний показник якості торговельної діяльності: показники потужності торговельних одиниць, мобільність системи товаропостачання мережі, наявність сучасного торговельно-технологічного обладнання, ефективність використання наявних ресурсів, постановка роботи з торговельним асортиментом тощо.