1.8 Опис екскурсійних об’єктів

м. Київ

Київ – столиця нашої Батьківщини, України.Колись він був також матір'ю всіх російських міст, і названий так на честь князя Кия. Існує легенда, що Київ заснований трьома братами: Києм, Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю як центр племені полян. Названий на честь старшого брата. Сьогодні Київ – це не тільки велике українське місто, а й крупний транспортний вузол. У ньому є залізні і шосейні дороги; річковий порт; міжнародний аеропорт в Борисполі. Місто також є крупним центром машинобудування, металургії, легкої та поліграфічної промисловості. З 1960 року в Києві діє метрополітен , що складається з 3 ліній, загальна його довжина – 56,5 км. Наша столиця – велике місто, в якому є безліч вулиць, скверів, будинків, площ, музеїв, театрів, шкіл, університетів, лікарень, магазинів. У Києві життя стрімке і непередбачуване, але, якщо хочеться тиші, можна прогулятися в парку, сквері, помилуватися знаменитими київськими каштанами, подивитися на пам'ятники Т. Г. Шевченку, Богдану Хмельницькому, або Золоті Ворота. Київ – один з найбільших на Україні центрів науки й освіти. У Києві величезна кількість шкіл, гімназій, ліцеїв, близько 70 Вузів. Є багато цікавих історичних фактів про Київ. Загальновідомий факт, що, починаючи з IX сторіччя, Київ був важливим центром інтелектуального розвитку Східної Європи. І, починаючи з кінця XVII сторіччя, Києво-Могилянська академія підготувала багато відомих учених.

Ми пишаємося цим красивим і величним містом. І з упевненістю вважаємо, що Київ – місто незвичайне. Найвідомішими місцями Києва є центральна вулиця міста Хрещатик і Андріївський Узвіз. На них завжди багато туристів, які фотографують, купляють сувеніри, або просто балакають з жителями столиці. І їм є що розповісти про рідне місто!

Хрещатик. Особлива гордість киян-це головна вулиця Києва – Хрещатик. її довжина – 1,2 км, напрям – з півночі на південь. А закінчується вона не менш відомою Бессарабською площею. Назва вулиці походить від Хрещатого Яру (тобто перехрещеного поперечними балками-ярами). У документах XVII століття вся ця місцевість називалася Хрещатою Долиною. З кінця 1990-х pp. у вихідні і святкові дні рух автотранспорту по Хрещатику заборонений – вулиця стала пішохідною. Київ справедливо називають одним з найзеленіших міст миру (а колись він вважався найзеленішим), І це недаремно. Отже ліси, паркі і сади складає більше половини його площі. На території міста знаходяться два ботанічні сади. А знамениті київські каштани, які розкішно квітнуть в травні, а іноді і двічі в рік: навесні і осінню, стали одним з символів міста. Вулиці і площі, бурхливий рух транспорту, красуня-річка – все це надихає і радує погляд будь-якого гостя або жителя цього міста. Звичайно, тут багато машин,що отруюють повітря красуні-столиці, та у кожного є можливість відправитися на берег Дніпра. Це прекрасне місце для відпочинку чи роздумів. Звідси відкривається дивний вигляд на велику і прекрасну річку, а ландшафтні парки надзвичайно красиві. Можна годинами милуватися красою ліній Софійського Собору, або витонченими церквами Києво-Печерської Лаври, вигляд на які в усьому блиску позолоти її куполів відкривається при в'їзді до старішої частини міста через міст Патона.

Золоті ворота. «Золоті́ воро́та» – головна брама стародавнього Києва, пам'ятка оборонної архітектури Київської Русі, одна із найдавніших датованих споруд Східної Європи , символ Києва. Свою назву одержали за аналогією із Золотими воротами в Константинополі (Царгороді).

м.Сарни

Сарни – місто районного підпорядкування, районний центр. Розташоване в північній частині Західного Полісся в межиріччі рр. Случ та Горинь, які належать до басейну Дніпра. Населений пункт дістав назву від сусіднього села, яке так назвали тому, що колись тут водилося багато сарн (серн) – диких кіз.

Свято-Троїцька церква. На південно-східній околиці сучасного м.Сарни, на березі р.Случ височить древній Божий Дім – однопрестольний дерев'яний храм, посвячений в честь Святої Трійці (в минулому це с.Доротичі).

Свято-Троїцька церква села Доротичі (нині м. Сарни) – пам'ятка дерев'яної архітектури державного значення. Церква побудована в присілку Доротич в 1725 р. на кошти поміщика Антонія Прушинського. Церква дерев’яна, спочатку мала дві бані, згодом було зведену третю – над дзвіницею.

На південно-східній околиці сучасного м.Сарни, на березі р.Случ височить древній Божий Дім – однопрестольний дерев'яний храм, посвячений в честь Святої Трійці (в минулому це с.Доротичі). Він є одним із древніших на Поліссі, і державою зарахований до пам'яток дерев'яної архітектури XVIII ст. Всеукраїнського державного значення під номером 1524. В письмових джерелах село згадується з 1570р. За народними переказами, село заснував плисяк (сплавник лісу) на ймення Дорота. За часів радянської влади села Доротичі, Костянтинівка, Орлівка були підпорядковані сільраді з центром у с.Сарнах. Свято-Троїцькій церкві скоро виповниться 290 років. Старожили, незважаючи на роки, недуги, з благовінням сходяться до святині. І вони, люди похилого віку, пам'ятають, що храм цей був наче містком поєднання двох колишніх сіл - Доротичі і Сарни (нині м. Сарни). Як красень, він стоїть і понині, а з уст в уста передаються спогади.

Сарненський історико-етнографічний музей. Музей із скансеном у місті Сарни, філія Рівненського краєзнавчого музею. В музеї зібрані історичні пам'ятки, колекція старовинного одягу, предметів побуту, матеріалів які розповідають про промисли та ремесла поліського краю. На відкритому майданчику представленні архітектурні споруди Волинського Полісся. Нині у музеї налічується понад 7000 експонатів основного та стільки ж науково-допоміжного фонду. Працівники музею проводять науково-дослідну роботу з вивчення матеріальної і духовної культури Рівненського Полісся. Завдяки етнографічним експедиціям фонди музею поповнилися колекціями сорочок, наміток, свит і речами домашнього вжитку.

Зібрано вироби традиційних поліських промислів: гончарства, бондарства, лозоплетіння, різьби по дереву.

Урочище «Дубки». Територія заповідника складається з чотирьох окремих ділянок, які з 1984 року мали статус заказників загальнодержавного значення: ландшафтний заказник "Білоозерський" (Володимирецький р-н), загальнозоологічний - "Перебродівський" (Дубровицький та Рокитнівський р-ни), ботанічний - "Сира Погоня" (Рокитнівський р-н), гідрологічний - "Сомино" (Сарненський р-н). Це найбільші за площею і найкраще збережені болотні масиви України, взяті під охорону. Значну роль у їх вивченні та розробці рекомендацій щодо охорони відіграли українські болотознавці на чолі з професором Є.М.Брадісом та вчені-орнітологи. Заповідник створено з метою збереження у природному стані типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся.

В установі працюють 206 чоловік, з них у науковому підрозділі - 6, у службі охорони- 69 осіб. Згідно з фізико-географічним районуванням України територія заповідника належить до Волинського Полісся Зони мішаних лісів. Вона добре виражає основні риси ландшафту, притаманні цій частині України, - рівнинність рельєфу, переважання пісків, позитивний баланс вологи, високі залісненість та заболоченість. За геоморфологічними умовами це низовина, кристалічний фундамент якої залягає на глибині до 200 м і перекритий льодовиковими, водно-льодовиковими та алювіальними відкладами. Серед чотирьох ділянок заповідника морена виявлена лише на Білоозерській. Ґрунти всіх чотирьох ділянок - переважно торфи.

У рослинному покриві території заповідника переважають ліси і болота (відповідно 48,3% та 48,0%). Серед лісів основні площі займають соснові ліси. На багатьох ділянках у деревостані є значна участь берези, проте березово-соснові ліси в соснових масивах трапляються розсіяно. На локальних площах сформувались листяні ліси з участю граба та місцями дуба. Зовсім незначні площі займають ліси формації вільхи чорної. Характерною ознакою Рівненського заповідника є те, що в ньому представлені болота всіх типів, які є на Українському Поліссі. Найбільшою різноманітністю боліт визначається Білоозерська ділянка.

Біле озеро

Біле озеро – озеро карстового походження, знаходиться у Володимирецькому районі Рівненської області, в басейні річки Стир (притока р. Прип'ять). Біле озеро – особливе. Тут унікальне поєднання болотних, озерних і лісових природних комплексів Західного Полісся. Безпосередньо до озера підходять лісові й болотні масиви, що разом утворює єдиний гідрологічний комплекс. Вода за складом гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва (типова для озер лісової зони). Вода міститьфосфор, сірководень і до 6,37 мг/л гліцерину. Тому вода здається шовковистою на дотик. Біле озеро – єдине в Україні з підвищеним вмістом гліцерину у воді, через що має надзвичайні цілющі властивості.

За Польщі до Білого озера було прокладено вузькоколійку, по якій воду з озера цистернами вивозили у Варшаву спеціально для лікування пані Пілсудської – дружиниглави польської держави.

Партизани та вояки УПА, що воювали в цих болотах, також згадували про цілющу воду Білого озера. Нею заживлювали рани, виходжували підстрілених коней.

На озері розташований Рекреаційно Оздоровчий Комплекс "Біле Озеро". Щороку в кінці липня на його територій проходить пісенний фестиваль для молоді.

В озері щорічно відмічається зниження рівня води, в тому числі й внаслідок інтенсивного рекреаційного використання.

Біле озеро знаходиться у складі Білоозерського заказника. В районі Білого озера є рідкісні й цікаві рослини. Це лікоподієла заплавна, цмин пісковий, росичка круглолиста; осоки (тонкокорневищна, багнова, дводомна). Біля могутніх ялин знайшла собі місце, корячка болотна – поліська орхідея з дуже красивою квіткою. Із сосною подружилась зелена кучерява коничка. У воді озера біля берега знайдено рідкісну рослину – молодильник озерний, який раніше був відоміший у Воронківському озері.

З тварин зустрічаються вовк, лисиця, вужі, ящірки. На берегах озера гніздяться дикі качки, гуси, живуть бобри та ондатри. Ще в 60-х роках зробленим із лози кошем можна було зачерпнути з озера багато риби та раків.

Біле озеро розташоване поблизу села Рудка. Озеро має площу 453 га. Це друге за величиною озеро в Рівненській області після озера Нобель (470 га). Воно складається з двох лійкоподібних улоговин карстової природи глибиною 22 і 26 м. За повідомленням директора турбази, у 2005 році зафіксовано глибину 34 м. Розташоване воно серед боліт в межиріччі Стира і Веселухи