VI. Практична робота

6.1. Проведення інструктажу з техніки безпечного поводження з ножицями.

6.2. Створення композиції «Дивовижні метелики».

а) Зігніть аркуш білого паперу навпіл.

б) Виріжте шаблон метелика.

в) Прикладіть до лінії згину шаблон і обведіть його простим олівцем. Виріжте метелика по контуру.

г) Нанесіть мазками фарби різних кольорів на одну сторону метелика. Знову складіть аркуш навпіл, злегка пригладьте.

д) Розгорніть метелика. Дайте йому трохи підсохнути.

е) Зробіть декілька різних метеликів і приклейте їх на аркуш зеленого паперу над квітами.

VII. Підбиття підсумків уроку

Демонстрація й оцінювання робіт учнів.

Білет №27

1. Завдання, шляхи, засоби та методи естетичного виховання.

Естетичне виховання – виховання сприйнятливості та здатності до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності.

Завдання:

1. Розвиток естетичного сприйняття (сприйняття картин мистецтва, слухання музики).

2. Розвиток естетичних смаків (одяг, різні види мистецтва, творча діяльність, організація побуту).

3. Надання естетичної освіти (школи мистецтв, хореографічні школи, школи раннього розвитку дитини).

4. Виховання естетично ставлення до дійсності.

Шляхи естетичного виховання

Сім*я – рівень естетичної культури батьків, організація побуту, відвідування музеїв, виставок, театральних вистав, обговорення, дитячих телепередач, мультфільмів, читання дитячої літератури, іграшки та ігри, залучення до творчої діяльності до занять в гуртах, підготовка до школи.

Днвз – естетична культура вихователів, організація побуту виховання, заняття естетичним вихованням,підготовка до свят та їх проведення, оформлення, обговорення з дітьми основ різних видів мистецтва,спрямування на розвиток культури мовлення та спілкування один з одним.

Знвз – зміст навчальних дисциплін містить основи естетичного виховання, позакласна та позашкільна діяльність (тематичні виховні години), спеціалізовані гуртки (театральні, хореографічні), проведення конкурсів, фестивалів, виставок,олімпіад, в середніх класах уроки естетики, культурології, мистецтвознавства

Впту, Внз – спеціалізовані дисципліни (етика,естетика), поза навчальна діяльність (театри, органні зали), якщо спеціалізований заклад,то підготовка майбутніх спеціалістів естетичного виховання.

Професійна діяльність, самоосвіта, самовиховання (засоби естетичного виховання: змі, література, оточення, мистецтво музика)

Засоби та методи(шляхи): бесіда, розповідь, урок, виховні заняття, конкурси, участь у художній самодіяльності, олімпіади, виставки, тематичні вечори.

В.О. Сухомлинський про естетичне виховання школярів.

Сухомлинський – видатний український педагог, теоретична педагогічна творчість і практична діяльність якого увійшла до історії вітчизняної педагогічної думки.

Основою естетичного виховання, на думку педагога, є краса. “У світі є не тільки потрібне, корисне, а й красиве. З того часу, коли людина стала людиною , з тієї миті, коли вона задивилася на квітку і вечірню зорю, вона стала вдивлятися в саму себе. Людина осягла красу.

Краса – це глибоко людське! Краса існує незалежно від нашої свідомості й волі, але вона відкривається людиною і осягається нею, живе в її душі, - не було б нашої свідомості – не було б і краси. ...Краса – це радість нашого життя” Естетичне виховання якраз і зводиться до формування світу людських почуттів, які виявляються у прекрасному і потворному, у піднесеному і низькому, у трагічному і комічному. У зв’язку з тим, що навчально-виховний процес базується на позитивних естетичних почуттях, естетичне виховання учня надає йому “певної спрямованості” в пізнавальній і творчій діяльності, в задоволенні його духовних запитів, воно “охоплює всі сфери духовного життя особистості, що формується. Естетичне виховання нерозривно пов’язане з формуванням ідейного обличчя особистості, естетичного і морального ідеалу дитини, підлітка, юнака і дівчини” .

Естетичне виховання відіграє важливу роль у формуванні особистості, бо, формуючи естетичні почуття, які є складовою частиною переконань, моральних норм поведінки, воно виконує регулятивну функцію.

“Благородство, моральна гідність людини, - підкреслював В.О.Сухомлинський, - визначаються тим, на скільки широкий світ охоплює сфера її емоційного життя.

Педагог неодноразово наголошував, що без поетичної, емоційно-естетичної струминки не можливий повноцінний розвиток дитини. “...Добрі почуття сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу. Добрі почуття, емоційна культура – це серцевина людяності. Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, їх ніколи не виховаєш, тому що це суто людське утверджується в душі одночасно з пізнанням перших і найважливіших істин, одночасно з переживанням і відчуванням найтонших відтінків рідного слова. В дитинстві людина повинна пройти емоційну школу – школу виховання добрих почуттів”.

Таким чином, формування естетичних смаків і ідеалів – обов’язкова умова виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Основи естетичних поглядів і переконань людини закладаються в шкільні роки. Тому формування естетичних почуттів дітей, їх емоційної культури – одне із важливих завдань системи освіти і виховання.

В.О.Сухомлинський надавав особливо великого значення в естетичному вихованні учнів казці, музиці, живопису. Він дбав про те, щоб його вихованці діставали світлі мажорні враження, які вже самі по собі повинні ставати могутніми засобами виховання людини. Це досягалося за допомогою яскравих полотен, доступних дітям за змістом і формою, виразно прочитаної народної казки, краси рідної природи. У ранньому віці особливо сильний вплив на формування духовного світу дитини справляє пісня, музика. Осягаючи світ музичних ритмів, дитина навчається передавати за допомогою музики свої враження, розкриває свою емоційну культуру, творчі здібності.

Великого значення в естетичному вихованні учнів В.О.Сухомлинський надавав зовнішньому вигляду і оформленню класів. Кожна картина, кожне унаочнення повинні допомогти учням сприйняти слова вчителя, глибше усвідомити матеріал, який вивчається.

Багато уроків Василь Олександрович проводив у спеціальній “Кімнаті казок”. Адже усвідомлення суті моральних ідей досягається не гучними словами й фразами, а емоційністю, глибиною розкриття істини і показом величі людського розуму.

В.О.Сухомлинський наголошував, що створення казок – одне з важливих джерел поетичної творчості, формування естетичних почуттів і водночас засіб розумового розвитку. Участь дитини у створенні казок великою мірою сприяє збагаченню її словникового запасу, розвитку творчого мислення. Казка виховує любов до рідного краю вже тому, що сама вона – творення народу, гра творчих сил народного духу, духовне багатство народної культури.

У Павлиській школі багато казок створювалося самими дітьми. Понад тисячу казок написано В.О.Сухомлинським. Твердячи, що фантастичні казкові образи відкривають дитині не лише красу, але й істину, що без казки і казкової ситуації всі пояснення для дитини мертві, бо мовчить її серце, Василь Олександрович неухильно дотримувався важливого педагогічного засобу – естетична потреба не повинна задовольнятись до перенасичення. Там, де є перенасичення, починається снобізм, розчарування, нудьга, пошуки засобів “вбити” вільний час. Тому в “Кімнаті казок” В.О.Сухомлинський бував з дітьми не часто – раз –два на тиждень.

Велику увагу в естетичному вихованні учнів В.О.Сухомлинський приділяє живопису і музиці. “Музика тісно пов’язана з ліричною поезією і є немовби наступною сходинкою в духовному розвиткові людини. У вихованні музикою виражається єдність моральної, емоційної і естетичної сфер людини.

Музика – це мова почуттів. Мелодія передає найтонші відтінки почуттів, недоступні слову. Музика починається там, де кінчається слово. І якщо словом обмежується проникнення вихователя в потаємні куточки юного серця, якщо після слова не починається тонше й глибше проникнення – музика, виховання не може бути повноцінним. ...Твори образотворчого мистецтва утверджують в юній душі почуття величі й краси людини, підносять особистість в її власних очах...Щоб розуміти, переживати й любити живопис, людині треба пройти тривалу школу почуттів... в світі природи” .На найкращих зразках живопису й музики у школярів виховується вміння цінувати справжню людську красу, нетерпимість до приниження людської гідності. Музика й живопис сприяють формуванню в дитини кращих людських якостей. Вони – могутній засіб виховання.

Краса природи допомагає по–новому відчути красу мистецтва, а краса мистецтва виховує чуйність, сприйнятливість до краси природи. В “Школі радості” приділяється однакова увага як прослуховуванню музичних творів, так і осягненню “музики” природи.

2. Обґрунтуйте мету, види, вимоги до домашньої навчальної роботи учнів початкової школи.

Домашня навчальна робота – виконання навчальних завдань за межами уроку. З усіх дисциплін на виконання домашніх завдань учень у середньому має витрачати 1,3 – 1,4 часу,що відводиться на роботу під час уроків.

Мета: закріпити і сформувати зун здобуті на уроках, розвиток самостійності.

Види: письмові, усні, графічні, творчі, пошукові.

Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:

• розуміння учнями навчальних завдань;

• урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їхніх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань тощо;

• формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо).

Раціональна організація виконання домашніх завдань сприятиме збереженню здоров'я учнів, високого рівня функціонального стану їхнього організму протягом дня.

Домашні завдання можна диференціювати залежно від підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей сприйняття, пам'яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт і їх характер.

Згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування, у 1-му класі домашні завдання не задають. Обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі 45 хв; у 3-му класі — 1 год 10 хв; 4-му класі — 1 год ЗО хв; у 5—6-му класах — 2,5 год; у 7—9-х класах — 3 год; у 10—12-х класах — 4 год.

Домашні завдання не рекомендується .задавати на канікули, на вихідні та святкові дні.

Добір завдань для домашньої роботи, інструктаж щодо їх виконання (повний, стислий, конкретний тощо) учитель продумує завчасно і фіксує в поурочному плані-конспекті уроку.

Успішне виконання учнями домашніх завдань залежить від співпраці учителя з їхніми батьками. Важливо переконати батьків у тому, що дотримання оптимального режиму виконання домашніх завдань, їх посильна допомога й контроль дотримання сприятимуть розв'язанню основного завдання навчальної домашньої роботи. Вчитель повинен ознайомити батьків з основними програмовими вимогами до навчальних предметів, усного та писемного мовлення молодших школярів, повідомляти батьків про результати виконання домашніх завдань.

Домашнє завдання можна дати на будь-якому етапі уроку. Неприпустимо давати домашнє завдання під час чи після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки його повною мірою не фіксують діти; учні позбавлені можливості ставити запитання; учитель не встигає пояснити зміст завдання.

Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними: фронтальна, індивідуальна, колективна, само-, взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту, виду і мети домашнього завдання.

3. Запропонуйте систему підготовчих вправ при ознайомленні учнів з темою "Додавання виду 56 + 37".

На початку цього уроку можна запровадити коротке пояснення (без з'ясування розкладу на розрядні доданки). Подаємо зразок такого пояснення: 63 + 25; до числа 60 додати 20, буде 80; до числа 3 додати 5, буде 8; до числа 80 додати 8, буде 88; отже, 63 + 25 = 88. Щоб коментування відбувалося швидко, можна замість слова "додати" вживати слово "плюс" або сполучник "і".

Окремі випадки додавання (54 + ЗО; 54 + 3; 20 + 47; 2 + 47). До окремих випадків додавання належать такі суми, в яких в одному з доданків відсутні одиниці або десятки. За своєю сутністю тема продовжує формувати вміння застосовувати загальне правило додавання двоцифрових чисел. Наведемо зразки пояснень виконання обчислень. 54 + 30. У другому доданку немає одиниць. Отже, треба додати 50 і 30 і до знайденого результату додати 4: 50 + 30 = 80, 80 + 4 = 84.

54 + 3. У другому доданку: немає десятків. Отже, треба додати 4 і З, а результат додати до 50: 4 + 3 = 7; 50 + 7 = 57.

2 + 47. У першому доданку немає десятків. Отже, треба додати 2 і 7, а результат додати до 40: 2 + 7 = 9; 40 + 9 = 49.

При короткому поясненні не вказують, які розрядні одиниці відсутні, а відразу виконують дії. Наприклад, обчислення виразу 20 + 47 коментується так: 20 плюс 40 — шістдесят; 60 плюс 7 — шістдесят сім.

Застосування загального прийому до окремих випадків проводять на основі опорних записів, але у разі виникнення труднощів варто застосовувати предметне ілюстрування (бруски-десятки і окремі кубики, смужки з кружечками).

Білет №5