IV. Засвоєння нових знань, умінь та навичок

4.1. Робота з підручником

- Зі змінами в неживій природі відбуваються зміни в житті рослин. Весні радіє все живе на землі. Ліс пробуджується, сповнюється рухів, звуків. Рослини починають тягнутися вгору, намагаючись одержати якнайбільше сонячного світла.

- Що ж відбувається з деревами і кущами навесні? Які квіти першими зустрічають весну?

- Дізнаємося про це, прочитавши статтю в підручнику.

- Розкрийте ваші підручники на с. 93. Самостійно прочитайте статтю і підготуйтеся до гри «Незакінчені речення», з допомогою якої ми перевіримо як ви зрозуміли прочитаний вами матеріал.

4.2. Гра «Незакінчені речення»

- А тепер закінчіть за мною речення.

- Квіти, які першими з’являються навесні – це... (підсніжники, проліски, мати-й-мачуха).

- У дерев і кущів починається... (весняний рух соків).

- Починають цвісти дерева і першою зацвітає... (вільха)

- Майже одночасно з вільхою починає цвісти й... (ліщина).

- На вербі розцвітають... («котики»).

- На деревах і кущах розпускаються... (бруньки) і з’являються... (зелені листочки).

4.3. Робота з ілюстраціями

- Розгляньте фотографії на с. 94-95. Запам’ятайте назви дерев та як вони виглядають.

- Я буду показувати вам картинки дерев, а ви маєте сказати, які дерева зацвітають першими, які — потім та які — наостанок.

4.4. Фізкультхвилинка

- Давайте трішки відпочинемо!

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій уклоніться

За щасливий день вчорашній.

Всі до сонця потягніться,

Вліво, вправо нахиліться,

Веретенцем покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

4.5. Робота з підручником

— Перевір прикмету «Якщо береза опушиться раніше за клена — літо буде сухе, а пізніше — дощове»

— Які ранньоквітучі рослини, що зображені на малюнках, ростуть у вашій місцевості?

— Чому треба дбати про першоцвіти?

4.6. Розповідь вчителя про охорону рослин

Одного разу двоє дівчаток повертаючись з прогулянки нарвали цілий оберемок пролісків. Ще не донісши додому, вони їх викинули. Бо квіти, зірвані на сонці, швидко в'януть.

- Що діти зробили неправильно? Чому?

Пам'ятайте, що зриваючи багато лісових квітів, ми нівечимо природу. Є рослини, яких у природі залишилося дуже мало, їм загрожує знищення, зникнення. Тому їх занесено до Червоної книги.

Не рвіть квіточок – красу!

Дивіться: квітка п'є росу.

Вітерець гойдає у траві

Листочки всміхнені, живі.

В травичці любо їм рости,

і їх не скривдиш , знаю, ти.

Добром хай серце зігрівають

Красуні скромні лісові.

Не зривайте квіти, діти,

дайте їм на радість квітнуть,

Хай лісочок прикрашають,

з сонцем, вітром розмовляють.

V. Узагальнення і систематизація знань

5.1. Гра «Обери»

- Виберіть і підкресліть явища, характерні для рослин навесні. Поясни їх.

На деревах немає листя. Розпустилися бруньки. Льодохід. Цвітуть квіти. Обпадає листя. Яскравіше світить сонце. З’явилися комахи. Листопад. Тане сніг. З’явилися бруньки на деревах.

VІ. Домашнє завдання

- Творче завдання: «Чому ми любимо весну?»

VІІ. Підбиття підсумків. Рефлексія

– Що нового відкрив для вас урок?

– Яке завдання було найцікавішим?

– Що викликало труднощі?

Білет № 19

1. Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту. До провідних завдань національного виховання школярів належать:

• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;

• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

• прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців

• забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;

• виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію формують виховний ідеал.

Педагоги повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.

У процесі реалізації напрямів національного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

• національну психологію — психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

• народна мораль, етика — людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;

• народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вживати, готувати смачну їжу;

Головна мета, основні напрями, шляхи реформування української системи національного виховання розкриваються в програмі "Освіта", у "Концепції середньої загальноосвітньої школи України", "Концепції безперервної системи національного виховання", Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту".

Розробка й прийняття Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні є важливою науковою основою реалізації державної політики у сфері освіти; вона визначає стратегію виховання підростаючого покоління в умовах становлення громадянського суспільства у незалежній Україні. Програма спрямована на реалізацію соціальної функції виховання - забез­печення наступності духовного і морального досвіду поколінь, підготовки особистості до успішної життєдіяльності.

Мета програми полягає у визначенні сучасних теоретичних засад виховання, науково-методичних, Організаційних, інформаційних умов розвитку виховних систем; сприянні підвищенню ефективності виховної діяльності.

Програма є стратегічним нормативним документом, який відкриває широкі можливості навчальним закладам різних типів, управлінням освіти різних рівнів для розробки системи заходів, що відповідають культурологічним орієнтаціям, етнічним особливостям і є актуальними в конкретних соціальне-економічних умовах регіону.

Завдання Програми:

- підвищити статус виховання в українському суспільстві та системі освіти;

- забезпечити взаємодію системи освіти з усіма соціальними інститутами;

- підтримувати розвиток регіональних та місцевих систем виховання, що враховують тери­торіальні, соціальні та національні особливості;

- формувати шанобливе ставлення до зрос­таючої особистості згідно з Конвенцією ООН про права дитини;

- посилити роль сім'ї у вихованні дітей, зміцнити її взаємодію з навчальними закладами;

- сприяти розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій як центрів самореалізації особистості;

Педагог має уявити процес виховання як послідовність етапів, знання яких допоможе йому спланувати виховну роботу, передбачивши її зміст і методику проведення на кожному етапі.

Організація процесу виховання особистості учня або колективу класу здійснюється в певний послідовності.

Перший етап. Визначають сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця, тобто формують ідеал. Коли йдеться про виховання класу, то мають на увазі формування такого колективу, який би за своїми якостями відповідав еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед шкалою.

Другий етап. Вивчають індивідуальні особливості вихованця (або колективу), його позитивні риси, недоліки в характері й поведінці, визначають, які риси не сформовано, а які перебувають у стадії зародження. Виходячи з цих даних, можна планувати виховну роботу з вихованцем (колективом). Тому важливо, щоб учень (колектив) знав, що пропонує йому вихователь, приймав цей взірець для наслідування і докладав зусиль для досягнення поставленої мети.

Третій етап. Реалізовується програма виховання, тобто заплановані виховні заходи, що передбачає залучення вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню в них досвіду поведінки відповідно до ідеалу.

Четвертий етап. Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитку особистості. Коли учень починає займатися самоосвітою і самовихованням, можна вважати, що у вихованні досягнуто четвертого етапу.

На всіх етапах процесу виховання здійснюють педагогічне керівництво, управління цим процесом.

Управління процесом виховання — діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на вихованців.

Воно передбачає передусім підбір змісту виховної роботи з урахуванням вимог суспільства до рівня вихованості учнівського колективу взагалі й кожного його члена зокрема. Для реалізації змісту виховання потрібні форми, методи і прийоми виховної роботи, які б імпонували школярам.

2. Мета внутрішкільного контролю полягає в:

• зборі оперативної та стратегічної інформації для створення системи внутрішкільної педагогічної інформації;

• виявленні й виправленні, попередженні збоїв, помилок і недоліків у організації та здійсненні педагогічного процесу;

• допомозі вчителям у підвищенні педагогічної майстерності, в оволодінні сучасними технологіями, ефективними методами навчання і виховання;

• підвищенні рівня навчально-виховної роботи та її конкретних результатів;

• поширені передового педагогічного досвіду;

• упорядкуванні системи та переведенні її в новий якісний стан.

Вид контролю – це сукупність форм контролю, проведених з певною метою.

Виходячи з мети проведення, можна виділити два види контролю: тематичний (поглиблене вивчення й одержання інформації про стан певного елемента управління) і фронтальний (одночасна всебічна перевірка об'єкта управління в цілому).

Форма контролю – це спосіб організації контролю. Форми розрізняють за періодичністю та за способом організації.

За періодичністю:

• вхідний;

• попередній;

• поточний;

• проміжний;

• підсумковий.

За способом організації:

• персональний;

• класно-узагальнюючий;

• предметно-узагальнюючий;

• тематично-узагальнюючий;

• оглядовий;

• комплексно-узагальнюючий.

Метод контролю – це спосіб практичного здійснення контролю для досягнення поставленої мети.

Найбільш ефективними методами контролю для вивчення стану освітньої діяльності є:

• спостереження;

• аналіз;

• бесіда;

• вивчення документації;

• анкетування;

• хронометраж;

• усна або письмова перевірка знань.

3. Пісня «Мама - найкращий друг» - слова А. І. Пилецької, музика Д. А. Трубачова іВ. Н. Трубачової

«Мама і я» - слова: М. Ясакова, музика: О. Янушкевич

«Мамин вальс» - слова: Наталія Май, музика: Наталія Май

Пісня про рушник - слова: Андрій Малишко, музика: Платон Майборода

«Мамо, мамочко, моя», «Матусенька», «Колискова», «Червона калина».

Білет № 24

1. Планування роботи школи: перспективне, річне, поточне.

Планування роботи школи – є однією з важливих умов її успішності, оскільки забезпечує цілеспрямовану діяльність (раціональне використання можливостей і ресурсів).

За терміном передбачення планування поділяється на такі види:

• Перспективне (3 – 5 років)

• Річне

• Поточне.

Перспективне планування діяльності школи

Завдання його полягає в забезпеченні цілеспрямованої діяльності керівництва школи та педагогічного колективу, раціональному розподілі сил, уникненні повторення в річних планах одних і тих самих заходів. Його структура може бути довільною.

Перспективний план розвитку школи, як правило, охоплює аналіз роботи школи за попередній період, визначення важливих завдань на новий період, зміну контингенту учнів і класів-комплектів, організаційно-педагогічні проблеми розвитку школи, головні напрями вдосконалення навчально-виховної роботи, роботу з педагогічними кадрами, адміністративно-господарську діяльність, розвиток матеріально-технічної бази.

Річний план – складається на поточний рік, розробляється в червні-серпні та затверджується педагогічною радою.

До річного плану свої плани надають такі фахівці:

• Директор та його заступники

• Працівники психологічної служби (практичний психолог, соціальний педагог)

• Педагог-організатор

• Бібліотекарі

• Пед. працівники.

Річний план роботи школи може мати такий зміст:

1. Вступ. Аналіз виконання плану за минулий навчальний рік. Головні завдання і проблеми, над розв'язанням яких працюють педагогічний і учнівський колективи.

2. Забезпечення прав особистості на освіту. Оперативний облік дітей шкільного віку. Охоплення навчанням випускників основної середньої школи. Організація медичного нагляду та роботи груп подовженого дня. Раціональне використання фонду загального навчання. Ведення шкільної документації.

3. Управління підвищенням професійної кваліфікації вчителів. Внутрішкільна методична робота. Організація проведення відкритих уроків. Узагальнення і поширення досвіду роботи вчителівАтестація педагогічних кадрів. Лекції з проблем філософії, психології, педагогіки, культури, етики, естетики.

4. Керівництво педагогічним процесом. Заходи щодо організації початку і закінчення навчального року. Комплектування класів, призначення класних керівників, вихователів груп подовженого дня, керівників гуртків, завідувачів кабінетамиПроведення додаткових занять, консультацій. Запровадження комп'ютеризації навчання.

5. Організація підвищення якості виховного процесу. Заходи щодо забезпечення спільної роботи школи, сім'ї, громадськості й трудових колективів з виховання учнів.

6. Соціально-економічна діяльність школи. Зміцнення й раціональне використання навчально-матеріальної бази, заходи з дотримання техніки безпеки, санітарії, гігієни. Забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в приміщеннях школи, озеленення шкільної садиби, дотримання температурного режиму.

7. Демократизація та координація внутрішкільного контролю. Контроль за станом навчально-матеріальної бази. Контроль за рівнем знань, умінь і навичок учнів, за рівнем їх вихованості. Контроль за станом планувальної та облікової документації.

Поточне планування діяльності школи

Воно визначає програму діяльності окремих підрозділів і виконавців на певні терміни упродовж навчального року.

Передбачає складання:

1) розкладу уроків, шкільних гуртків, спортивних секцій;

2) календарних та поурочних планів учителів, планів виховної роботи класних керівників, вихователів груп подовженого дня;

3) планів роботи методичних об'єднань, інших форм методичної роботи, які працюють на базі школи;

4) плану роботи шкільної бібліотеки;

5) плану роботи батьківського комітету;

6) плану-календаря навчально-виховного процесу, в якому зазначаються загальношкільні заходи.

Календарне планування навчального матеріалу (планування на семестр) здійснюють безпосередньо при підготовці програм. На основі календарних учителі розробляють поурочні плани, структуру і форми яких визначають самостійно.

2. Розкрийте завдання, зміст, шляхи і засоби морального виховання. Запропонуйте шляхи виховання свідомої дисципліни, почуття обов’язку та відповідальності у молодших школярів.

Основним поняттям морального виховання є – мораль.

Мораль – це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки, що регулюють моральну поведінку людини у суспільстві.

Моральне виховання – один з видів виховання, який передбачає цілеспрямоване формування моральної свідомості, розвиток моральних почуттів та формування звичок і навичок моральної поведінки відповідно до певної ідеології.

Завдання: оволодіння правилами і нормами моральної поведінки, формування почуттів та переконань, вироблення умінь і навичок моральної адекватної поведінки в процесі суспільних відносин.

Основою морального виховання є – етика.

Зміст морального виховання полягає від:

• Загальнолюдських моральних цінностей;

• Національних моральних цінностей.

Зміст передбачає формування певних моральних відносин: до суспільства (виховання національної свідомості і самосвідомості, причетності до України, її народу); до людини (любов і повага до старших, до родини, любов до ближнього), до праці (повага до праці, до людей праці); до природи, до екології (любов до рослин, тварин, розглядати природу як національне багатство); до себе (формування самосвідомості, совісті, чесності).

Шляхи:

• Сім’я: особистий приклад, ставлення батьків до членів родини/до інших, до подій в суспільстві; обговорення з дітьми позитивних/негативних вчинків людей, використовуючи приклади героїв казок та оповідань.

• ДВНЗ: життя в колективі, дотримання режиму, норм; зміст занять носить виховний вплив, участь у святах, допомога організації побуту в садочках.

• ЗНВЗ: дотримання статуту школи, виконання учнівського обов’язку, зміст навчальних предметів формує моральні поняття, з’являються навч. предмет – етика; участь у поза навчальній діяльності: акціях, організація самоврядування.

• Професійні навч. виховні заклади.

• Професійна діяльність.

• Самоосвіта/самовиховання (протягом всього життя).

Засоби:

• Організація побуту в сім’ї

• Література(книги, підручники)

• ЗМІ

• Природне середовище

• Національні звичаї, традиції, обряди

• Мова, усна народна творчість

• Засоби мистецтва

• Зміст навч. дисципліін.