1. Проблема вікової періодизації в педагогіці. Індивідуально - психологічні особливості учнів та їх врахування у навчально - виховному процесі.

Особливості психологічного розвитку молодших школярів	Урахування в НВП
Недостатнє керівництво власною поведінкою	Постійно коригувати діяльність дітей (ігрову, навчальну)
Прагнення ретельно виконувати вимоги вчителя	Чітко й зрозуміло визначати види діяльності , методи і прийоми дій; заохочувати за правильне і дбайливе виконання дій
Наявність конкретно-образного мислення	Широко використовувати малюнки, предмети, образні засоби навчання
Недостатньо сформовані процеси сприйняття, уваги (переважає мимовільна увага)	Вчити учнів зосереджувати увагу на конкретній діяльності , певних предметах, змінювати види діяльності через 5-10хв.
Схильність до механічного виконання завдань, вивчення навчального матеріалу	Здійснювати спеціальні вправи для формування уміння виділяти головне, ситуативне, аналізувати явища та процеси
Схильність до гри у різних сферах діяльності	Підтримувати і заохочувати ігрову діяльність дітей, включати їх у різні види ігор, особливо ситуативні, широко використовувати дидактичні ігри
Спостерігається формальне ставлення до навчання	Заохочувати різноманітні види навчальної діяльності на рівні гласності
Починають формуватися навчальні інтереси	Розширювати коло пізнавальних інтересів учнів на уроках і позаурочній діяльності, залучення вихованців до різних видів діяльності, зважаючи на їх інтереси

Вікова періодизація

Вік характеризується анатомо-фізіологічними особливостями розвитку, психічним розвитком (розвиток пізнавальних процесів), провідною діяльністю, соціальною ситуацією (взаємовідносини з дорослими, ровесниками), пріоритетами та цінностями.

• Грудний вік (0-12 місяців)

• Ясельний (1-3 роки)

• Дошкільний вік (3 (4)-6 років):

• Молодший (3-4 роки)

• Середній (4-5 років)

• Старший (підготовча група) (5-6 років)

• Шкільний вік (6-17 років):

• Молодший (6-11 років)

• Середній (11-14 років)

• Старший (14-17 років)

2.Дайте характеристику принципам і правилам навчання (науковості, систематичності, послідовності, доступності, свідомості, активності, міцності, ґрунтовності, наочності, емоційності, індивідуального підходу, зв’язку теорії з практикою).

Принципи навчання – це основоположні ідеї, вихідні положення, що визначають зміст, форми і методи навчання, відповідно від мети та закономірностей навчання.

Правила навчання – регулятивні судження про конкретні дії учителя і учнів з метою реалізації певного принципу і вимог до нього.

Сучасна дидактика актуальними вважає такі принципи навчання:

1. Принцип науковості.

Відповідно до нього, факти, знання, положення і закони, що вивчаються, повинні бути науково правильні. Цим вимогам мають відповідати спосіб обґрунтування положень, законів, формування понять у процесі навчання. Реалізація цього принципу передбачає вивчення системи важливих наукових положень і використання у навчанні методів, близьких до тих, якими послуговується певна наука. Він вимагає: розкриття причинно-наслідкових зв'язків явищ, процесів, подій; проникнення в сутність явищ і подій; демонстрації могутності досягнень людських знань і науки та ознайомлення з методами науки, пізнання; розкриття історії розвитку науки, боротьби тенденцій; орієнтації на міждисциплінарні наукові зв'язки.