3. Подайте короткий запис задачі у вигляді таблиці і складіть бесіду до відшукання способу її розв’язання.
Задача.У корзині лежало 16 солодких і 20 кислих яблук. Для приготування компоту використали 10 солодких і 12 кислих яблук. На скільки більше кислих яблук залишилося в корзині, ніж солодких?
Було - 16 сол. і 20 кисл.яблук
Використали - 10 сол. і 12 кисл.яблук
Залишилося - ?
16 - 10 = 6 (кисл.ябл)
20 - 12 = 8 (сол.ябл)
8-6 = 2 (ябл)
Відповідь: у корзині залишилося на 2 кислих яблука більше ніж солодких.
Про що йдеться у задачі?
Що нам відомо з прочитаної задачі?
Скільки було кислих яблук?
Скільки було солодких яблук?
На скільки дій ця задача?
Який короткий запис ми можемо зробити?
Яка буде перша дія і що ми в ній дізнаємось?
Яка буде друга дія і що ми в ній дізнаємось?
Яка буде третя дія і що ми в ній дізнаємось?
Яка буде відповідь?
Білет № 4
1. Виховання у первісному суспільстві: первісне стадо, родова община, період розпаду. Спартанська та Афінська системи виховання.
1.Первісна людина пройшла декілька етапів свого становлення. Первіснообщинний лад умовно ділять на такі три періоди: 1) первісне стадо, 2) родова община, 3) період розпаду первісного ладу. У кожному з них виховання підростаючої людини мало свої особливості.
Первісне стадо (від найдавніших часів до 200 тис. р. тому) – завершення біологічного процесу становлення людини, відсутність цілеспрямованого виховання, відбувається наслідування трудових навичок.
Родова община ( приблизно 10 000 років тому) Людські стада перетворилися на колективи родичів – роди. З’являються релігійні уявлення. 3 вікові групи: - діти та підлітки; - дорослі (рівноправні і повноправні учасники життя і праці) – особи похилого віку (доглядали дітей). Ініціація – система випробувань та церемонія посвяти підлітків, у повноправні члени колективу. Мета: передача підростаючому поколінню трудових навичок, способів поведінки релігійних уявлень, традицій, звичаїв та обрядів. Створювали заклади для виховання підлітків, окремо хлопчиків та дівчат. З’являються перші в історії дитячі ігри, традиції, звичаї, ритуалу, народна творчість.
Період розпаду первісного ладу (7-6 тис. років тому) виникнення сусідських общин, становим і майновим розшаруванням суспільства, що певним чином позначилося на вихованні. Започатковується поступове відокремлення розумового виховання від фізичної праці. Посилюються тенденції авторитаризму та застосування покарань як методу виховного впливу. Це спричинювалося невідповідністю цілей станового виховання безпосереднім потребам життя дитини. поява малюнкового, чи образного, письма – піктографії.
Афінська система виховання (VII – V ст до н.е.) мала переважно індивідуальний характер, прагнула до розумового, морального, естетичного й фізичного розвитку. Мета виховання: формування гармонійно розвиненої особистості. Альтернативна освіта: до 7 р. діти виховувались в сім’ї, з 7-го віку хлопці навчались в школах граматистів або кіфористів (+ще вчили співати, грати на муз. інст..). Широко застосовували фіз.. покарання,фіз. праця відсутня. Дівчата отримували домашнє виховання.
Спартанська система освіти Мета виховання: підготовка мужніх, дисциплінованих, загартованих воїнів, здатних тримати в покорі рабів. Тільки здорові діти при народженні отримували право на життя. Дівчат виховували воїтельницями-амазонками, хлопчиків – воїнами. Слабших дітей знищували, пріоритетом була війська підготовка, суворий режим навчання. По завершені навчального року відбувалися агони (публічне побиття).
2. Розкрийте практичне застосування вчителем початкових класів масових, групових та індивідуальних форм виховної роботи. Структура та підготовка виховного заняття.
Позакласна форма вих.. роб – освітня і вих.. роб., що спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей та організована в позашкільний час.
Позашкільна вих.. роб. – освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.
Масові форми вих.. роб: + за короткий проміжок охоплена значна кількість школярів, - низький ефективний вплив на свідомість .(ранки-зустрічі, літературні вікторини, зустрічі з видатними людьми рідного краю, перегляд театральних вистав,, проведення свят.)
Групові: + охоплена група дітей, де враховуються їхні індивідуальні особливості, інтереси, запити. – не завжди запити можуть співпадати з потребами більшості учнів.(інформаційна хвилинка, година класного керівника, гуртки художньої самодіяльності, випуск стінної стінгазети, проведення екскурсія, туристичних походів)
Індивідуальні: + враховуються індивідуальні інтереси та здібності, - потребує багато часу для виховного впливу. (відвідування бібліотеки, індивідуальні бесіди, консультації з учнями)
Структура виховного заняття: - тема, - мета (3-єдина), - обладнання, - хід заняття (І. Вступна частина 1.1. Вступне слово вчителя. 1.2. Повідомлення теми і мети уроку. ІІ. Основна частина. Ш. Заключна частина.)
3. Запропонуйте схему колового тренування учнів на уроці фізичної культури на тему «Футбол», 4 клас.
Місце, де проводитиметься урок із застосуванням методу колового тренування, слід заздалегідь підготувати. Важливе значення при цьому має чітка розмітка місць у залі або на майданчику («станцій»), де виконуються вправи.
Для унаочнення вправ використовують таблички, плакати, короткий опис вправ. Плакати і таблички прикріплюються, до стояків або стінки (їх розміри 25x30 см).
Послідовність проходження «станцій» може йти по колу, прямокутнику або квадрату, в зв'язку з необхідністю найбільш раціонального використання площі спортивного майданчика або залу.
Залежно від числа вправ у комплексі, учнів певного класу поділяють на кілька груп (6-10). На місцях занять, і «станціях», необхідна така кількість спортивного інвентаря, яка б дала змогу одночасно всім учням виконувати вправи, і не заважаючи один одному.
Білет №30
1.Учитель для суспільства - це уособлення мудрості. Виміри такого високого рівня досконалості щодо поведінки та професійної діяльності вчителя обумовлені тим, що суспільство очікує від нього, перш за все, збереження здоров'я (фізичного, душевного, морально-духовного та соціального благополуччя) дітей, які на протязі багатьох років знаходяться під впливом його особистості. Особистість вчителя - інструмент педагогічного впливу на вихованців, що зумовлює необхідність постійного руху до набуття ним нових вимірів досконалості.
Професійні функції — це ті, які мають безпосереднє відношення до учбово-виховної діяльності педагога. Їх так само багато, як і видів діяльності. Вони стосуються стосунків з дітьми (вихованцями) і їх батьками, з колегами (вчителями) і з адміністрацією навчального закладу, відділів освіти, з представниками громадськості і з різними іншими, окрім школи, виховними установами.
Виховна функція: передбачає необхідність здійснювати цілеспрямований вплив на особистість з метою створення оптимальних умов для її всебічного гармонійного розвитку. Ця функція пов'язана з вихованням людини в широкому значенні.
Вона займає провідне місце в складному процесі формування особистості.
Навчальна: виявляється в організації учнів з метою оволодіння знаннями, вміннями і навичками з основ наук, забезпеченні умов для інтелектуального розвитку учнів. Учитель має виступати не інформатором, а організатором навчально-виховного процесу.
Організаторська: полягає в необхідності організації дитячих колективів, цілеспрямованого керівництва різними видами дитячої діяльності безпосередньо в навчально-виховних закладах і поза їх межами.
Оберігальна: учитель має бути хранителем загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей, оберігати їх від руйнівних впливів деструктивних сил, розумно будувати гуманістичну систему виховання.
Інформувальна: передбачає поширення педагогічних знань серед батьків, працівників соціальної і виробничої сфер.
Комунікативна функція. Педагогічна діяльність не можна уявити без спілкування. Педагог саме завдяки спілкуванню, в процесі спілкування впливає на вихованців, координує свої дії з колегами, батьками учнів, веде всю учбово-виховну роботу.
Корекційна функція пов'язана з тим, що педагог постійно відстежує, діагностує хід учбово-виховного процесу, оцінює проміжні результати.
Культура зовнішнього вигляду.
І. Постава: пряма постава, вміння сидіти прямо, вільно, підтягнутість, зібраність.
2. Одяг: охайність, скромність, кольорова гармонія, відповідність вікові, умовам занять, моді, почуття міри.
3. Грим: помірність.
4. Зачіска: охайність.
5. Міміка: вираз доброзичливості, спокою, впевненості (але не самовпевненості), погляд на співрозмовника; емоційна виразність; відповідність виразу обличчя характеру мовлення.
6. Пантоміміка: жести органічні, природні, хода пружна, ритмічна, легка; рухи гнучкі, розмірені, невимушені; стриманість у рухах, без нервозності, метушливості; вміння безшумно вставати, ходити, сідати.
Техніка педагогічного спілкування.
1. Дотримання спокійного, доброзичливого тону в спілкуванні: вміння слухати, задавати питання, аналізувати виступ, встановлювати контакт, розуміти людину, орієнтуватися в ситуації спілкування.
2. Вміння зацікавити розповіддю, виступом: володіння вільним, зв'язним проголошенням промови: зовнішня виразність готовності і бажання спілкуватися; вміння передавати свое відношення до матеріалу педагогічного спілкування.
Культура і техніка мовлення.
Культура мовлення: 1. Граматична правильність. 2. Лексичне багатство. 3. Виразність, образність. 4. Логічність, доступність. 5. Чистота.
Техніка мовлення: гучність голосу; багатство інтонації: вірно вибрана сила голосу; чітка дикція; необхідний темп, ритм, тональність.
|
|
Серце залишається легкозбудливим, спостерігається аритмія під впливом незначних зовнішніх подразників; у крові є нестача гемоглобіну (70—74 % проти 80 % ) |
Оберігати від надмірних фізичних і психічних збуджень; розумно чергувати різні види діяльності з відпочинком |
М'язи тіла ще слабкі, особливо спини |
Уникати надмірних навантажень на м'язи |
Кістки скелета слабкі, податливі, що може призвести до деформацій, викривлення хребта; затримується розвиток грудної клітки |
Ретельно добирати робоче місце, стежити за правильною поставою за партою, столом; залучати до виконання спеціальних вправ |
Завершується анатомічне формування головного мозку, але у функціональному плані він ще слабкий |
Залучати дітей до систематичних різноманітних занять, які б позитивно впливали на розвиток мозку, формування його функціональних особливостей |
Особливості психічного розвитку |
|
Недостатнє керування власною поведінкою |
Постійно коригувати діяльність дітей (ігрову, навчальну, побутову) |
Прагнення ретельно виконувати вимоги вчителя |
Чітко і зрозуміло визначати види діяльності, методи і прийоми дій; заохочувати за правильне і дбайливе виконання дій |
Наявність конкретно-образного мислення |
Широко використовувати малюнки, предмети, образні засоби навчання. |
Недостатньо сформовані процеси сприйняття, уваги (переважає мимовільна увага) |
Вчити учнів зосереджувати увагу на конкретній діяльності, певних предметах; змінювати види діяльності через 5—10 хв |
Схильність до механічного виконання завдань, вивчення навчального матеріалу |
Виконувати спеціальні вправи для формування уміння виділя- |
|
|
Схильність до гри у різних сферах діяльності |
Підтримувати і заохочувати ігрову діяльність дітей; залучати їх до різних видів ігор, особливо ситуативних; широко використовувати дидактичні ігри |
Спостерігається формальне ставлення до навчання |
Заохочувати до різноманітних видів навчальної діяльності на рівні гласності |
Починають формуватися навчальні інтереси |
Розширювати коло пізнавальних інтересів дітей на уроках і в позаурочній діяльності; залучати вихованців до різних видів діяльності, зважаючи на інтереси |
Білет № 11
1. Педагогічна система К.Д. Ушинського.
Констянтин Дмитрович Ушинський (1824 -1870) - видатний педагог. Праці: «Дитячий світ», «Людина як предмет виховання», «Праця в її психічному і виховному значеннях», «Рідне слово», «Про народність у гром. вихованні».
У виховання спирався на ідею гармонійного розвиту особистості. Обгрунтував такі принципи навчання як принцип наочності, свідомості, активності, послідовності, систематичності, міцності знань, принцип зв’язку навчання з життям. Був прихильником класно-урочної системи навчання. Ввів словесно-пояснювальну систему навчання. Вважав що засобами морального впливу є сімя, школа, навк середовище. Розумова праця одна із найважливіших видів праці. Високо підніс роль педагогіки, вказав шляхи і джерела її розвитку. Закликав педагогів вивчати основні закони природи і тільки на основі такого вчення обґрунтовувати пед. положення. Основою пед. системи є принцип народності, який ґрунтується на думці що народ має право ні повинен мати школу рідною мовою, побудовану на власних національних засадах. Головне місце у своїй д-сті віддавав моральному вихованню, яке слід починати з найменшого віку і здійснювати постійно систематично. Першочерговим заданням вважав формування патріотизму, гуманізму, любові до праці і дисциплінарності, чесності. Найважливішим завданням дидактики вважав пробудження в дітей інтересу до навчання.
2. Проаналізуйте зміст освіти в сучасній школі, державний освітній стандарт, базовий навчальний план, навчальні програми та підручники.
Відповідно до закону України «Про освіту» система освіти в Україні складається з таких ланок: дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта. Система освіти будується згідно таких принципів:
– доступність для кожного громадянина
– рівність умов для кожної людини для реалізації її талантів, здібностей.
– гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.
– зв'язок зі світовою культурою, історією, традиціями
– незалежність освіти від політичних партій, організацій
– взаємозв’язок з освітою інших країн
– неперервність і різноманітність освіти
Зміст освіти полягає в забезпеченні передання та засвоєння підростаючим поколінням досвіду старшого покоління. Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства, забезпечувати високу наукову та практичну значущість навчального матеріалу.
У Державній програмі «Освіта» окреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки і на перспективу, визначено курс на створення життєздатної системи неперервного навчання і виховання, забезпеченні можливості духовного вдосконалення, формування індивідуального та культурного потенціалу як вищої цінності нації.
Вимоги держави і суспільства до змісту, обсягу та рівня загальноосвітньої підготовки громадян України визначає державний стандарт загальної середньої освіти, основоположним документом якого є Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів. На основі Базового навчального плану Міністерство освіти і науки України розробляє та затверджує типові навчальні плани для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів, які трансформують зміст шкільної освіти у площину навчальних предметів і курсів. Навчальний план - документ, що визначає структуру навчального року, перелік та розподіл предметів для вивчення в конкретному навчальному закладі, тижневу й річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет.
Відповідно до навчальних програм створюють підручники і навчальні посібники.
Підручник - книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики. Підручник має містити ілюстративний матеріал - зображення, які реалізують педагогічний принцип науковості підручника специфічними засобами наочності. Окрім основних, підручник містить додаткові тексти, покликані розширити, поглибити знання учнів з важливих компонентів змісту навчального матеріалу.
3. Складіть бесіду про символіку в українському декоративному мистецтві на урок образотворчого мистецтва «Великодні писанки», 2 клас.
Символ (від грецьк. sumbolon — знак, прикмета, ознака) — умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища, що використовується для збереження і передавання інформації. (Запис до словничків.)
Художній символ у декоративно-прикладному мистецтві використовується для збереження і передавання певної інформації, естетичних цінностей.
Будь-яке зображення в українських орнаментах має своє символічне значення. Давайте з цим і познайомимося.
Ви вже знаєте про види декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва України.
♦ Чи звертали ви увагу, що ті самі зображення зустрічаються у вишивці та ткацтві, писанкарстві та різьбярстві? Які символи найчастіше зустрічаються в українських орнаментах?
Недарма кажуть: «Без верби й калини — нема України». Верба та калина — найулюбленіші рослини українського народу.
Учитель докладно розповідає про рослинну символіку, характерну для українського орнаменту.
З верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури, сопілки, а також меблі, ложки, човни. Тому й в орнаментах люди зображали вербові гілочки та цілі дерева (Дерево Життя).
Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. У сиву давнину калину пов'язували з народженням Усесвіту, з вогненною трійцею (Сонце, Місяць, зорі). Тому й свою назву вона бере від давньої назви Сонця — Коло.
Білет № 14
1. Особистість, індивід, індивідуальність. Розвиток і формування особистості. Види розвитку людини. Акселерація та ретардація: суть, причини.
Особистість – це діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, що займає певне становище в суспільстві і виконує суспільну роль. (Особистістю вважають дитину з 3-х років, коли вона вперше говорить «я сама/сам»). Індивід – людина як представник людської спільноти. Індивідуальність – це індивідуальні та особистісні властивості людини, що відрізняють її від інших (зовнішність, характер, темперамент, здібності, інтереси, стиль прояву емоційної сфери).
Види розвитку людини:
Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів.
Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.
Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо).
Чинники формування особистості:
1. Біологічний (спадковість: будова організму, темпераментний тип, світосприйняття)
2. Середовище, зокрема, соціальне (психологічна атмосфера сім’ї, взаємостосунки з друзями, ровесниками, дорослими). Соціалізація – процес становлення особистості, засвоєння індивідумом цінностей, установ, зразків поведінки притаманних суспільству чи певній соціальній групі.
3. Діяльність – ігрова, навчальна, трудова.
4. Виховання – цілеспрямований процес формування особистості дитини, вплив на її свідомість та світосприйняття.
Виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків та набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Звісно, воно не може змінити кольору шкіри чи конституції тіла, успадкованих особистістю, але може зробити її фізично здоровою, витривалою, загартованою. Виховання не може докорінно перебудувати й тип темпераменту, але здатне внести до нього певні корективи. Вихованням, особливо самовихованням, людина розвиває та зміцнює гальмівні процеси або збільшує силу й динамічність нервових процесів.
Успадковані людиною задатки розвиваються тільки у процесі її виховання: правильне виховання сприяє розвиткові навіть дуже слабко виражених задатків, неправильне — гальмує його.
Акселерація – прискорення фізичних процесів, зокрема росту, ваги, статевого дозрівання.
Геліогенна теорія: вплив сонячного випромінювання на дітей, які останнім часом стали більше перебувати на сонці, завдяки чому стимулюється їхній розвиток. Акселерація охоплює і північні райони, хоч там діти менше перебувають на сонці. Це стосується міських і сільських дітей.
Теорія гетерозії: вплив на розвиток дитини міжнаціональних шлюбів, що призводить до значних змін, і як наслідок — акселерація.
Теорія урбанізації: розвиток міст і переселення до них сільського населення, що призводить до прискорення сексуального розвитку, інтелектуалізації, а це в свою чергу прискорює ріст і визрівання організму.
Нітрітивна теорія: акселерація розглядається як результат поліпшення і вітамінізація харчування.
Теорія опромінювання: поширення рентгенівських пристроїв, атомна енергетика, проведення випробувань ядерної зброї на полігонах створюють фони випромінювання, але в таких дозах, які стимулюють поділ клітин.
Ретардація – відставання дітей у розвитку, що зумовлюється порушенням генетичного механізму спадковості, негативним впливом на процес розвитку, починаючи з моменту зародження, несприятливого екологічного середовища в цілому і зокрема перевищення природних норм радіаційного фону. Фізіологічні причини цього явища криються в організмі батьків: їхньому пияцтві чи алкоголізмі, народженні дітей у пізньому віці, спадковій хворобі одного з батьків.
2. Проаналізуйте шляхи формування психолого-педагогічної
культури батьків та форми роботи вчителя з батьками школярів.
Шляхи: 1. Проведення загальношкільних батьківських зборів і класних (виступає психолог, розповідаючи про особливості дітей різного віку, приклад досвіду різних сімей, запросити юриста, педіатра, інспектора в справах неповнолітніх)
2. Засідання батьківського кругу
3. Семінари, практикуми
4. Тренінгові заняття з розвитку ефективного батьківства
5. Науково-практичні конференції з участю батьків
6. Ознайомлення з новинами психолого-педагогічних новинок через періодичні видання та інтернет ресурси.
7. Послуги психолога, соціального педагога.
Форми роботи вчителя з батьками:
1. Проведення батьківських зборів 3-4 р на рік.
2. Організація роботи батьківського комітету.
3. Залучення батьків до тренінгових занять
Форми зв’язку школи з сімєю:
1. Індивідуальні: відвідування сімї школяра (обов’язково діти в групі ризику і під опікою 1 раз на семестр); запрошення батьків до школи
2. Групові: консультації, науково-практичні конференції, тренінгові заняття 3. Колективні: організація роботи батьківського комітету.
4. Залучення до семінарів, науково-практичних конференцій.
3. Запропонуйте прийоми додавання чисел:
34 + 52, додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток.
26 + 47, додовання двоцифрових чисел з переходом через десяток.
376 + 414. Додавання в стовпчик
Білет № 12
1. Педагогічні погляди A.C. Макаренка.
А.С. Макаренко (1888-1939)
Праці: «Прапори на баштах», «Пед.поема», «Марш 30-го року», «Книга для батьків», «Методи виховання», «Методика організації виховного процесу»
Ідеї:
- формування особистості в колективі і через колектив (традиції, мажорний тон, принцип паралельної дії)
- система перспективних ліній
- розкрив шляхи узгодження шкільного, позашкільного й сімейного виховання
- гуманізм полягає у відповідальності, повсякденній реальній роботі, створення гуманного середовища
- значення гри як методу навчання і виховання
- вагома роль праці у формуванні особистості людини, включення у виробничі відносини
- розробив теорію про батьківський авторитет і його типи
- значна роль належить фізичному, естетичному, моральному вихованню
- виховання свідомої дисципліни та почуття обов’язку
2.Обгрунтуйте сутність класно-урочної форми навчання в її історичному розвитку. Вимоги до сучасного уроку в школі (загальнопедагогічні, психологічні, дидактичні, санітарно-гігієнічні).
Класно-урочну форму навчання розробив Ян Амос Коменський у своїй праці «Велика дидактика» (1632)
Принципи:
- розподіл учнів на класи відповідно до вікових особливостей
- розробка навчального року, поділ на чверті, відповідно з канікулами між ними
- предметна система викладання, за певними навчальними програмами і підручниками до них
Вимоги до уроку:
загальнопедагогічні
- врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів
- сворення емоц-актуальної атмосфери уроку
- пед. такт і культура мови
- пізнавальна самостійність учнів
- чіткі види освітніх, виховних і розвивальних цілей уроку
- пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу
- орієнтація на процес навчання
психологічні
- врахування психологічних особливостей учнів
- нормальний псих.стан, стійкий настрій вчителя і учня
- розумна вимогливість і доброзичливість вчителя по відношенню до учня
- пед.етика, пед.такт
дидактичні
- раціональне використання кожної хвилини уроку
- раціональна єдність наукових, словесних, практичних методів навчання
- використання активних методів навчання
- зв’язок з досвідом раніше набутим учнями
- формування умінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці
- індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навч. процесу
- організоване закінчення уроку
гігієнічні
- температурний режим
- норми освітлення
- провітрювання
відповідність нормативам шкільних меблів
- чергування видів навч. роботи, різноманітність методів навчання
3. Запропонуйте наочну інтерпретацію для розв’язання задачі: «Першим автомобілем вивезли 28 мішків зерна, другим на 6 мішків більше, ніж першим, а третім – на 4 мішки менше, ніж другим. Скільки мішків зерна вивезли третім автомобілем?».
1
авт – 28 м.
2 авт - ?, на 6 м. більше ніж
3 авт - ?, на 4 м. менше ніж
Екзаменаційний білет № 20
1. Система освіти в Україні: ланки системи освіти, завдання закладів освіти, принципи і органи управління освітою. (Закон України „Про освіту”, Закон України "Про загальну середню освіту", Національна доктрина розвитку освіти, Закон України "Про вищу освіту").
Закон України «Про освіту» (ст. 3) гарантує громадянам України право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від
статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду і характеру
занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії,
віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин
В Законі «Про освіту» визначається структура освіти в Україні:
Стаття 29. Структура освіти Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.
Стаття 30. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні
1. В Україні встановлюються такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.
2. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.
Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 31. Наукові ступені
1. Науковими ступенями є: кандидат наук; доктор наук.
2. Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 32. Вчені звання
1. Вченими званнями є: старший науковий співробітник; доцент; професор.
2. Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих навчальних закладів, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім’ї та дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім’єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх всебічного розвитку, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсую чого Для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.
Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальну середню освіту» загальну освіту здобувають у таких навчальних закладах:
— середня загальноосвітня школа — загальноосвітній навчальний заклад І— III ступенів (І ступінь — початкова школа, II ступінь — основна школа, III ступінь — стариша школа з профільним спрямуванням навчання);
— спеціалізована школа (школа — інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;
— гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;
— ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;
— колегіум — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно- філософського та (або) культурно-естетичного профілю;
— загальноосвітня школа — інтернат (школа — інтернат) — загальноосвітній заклад із частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
— спеціальна загальноосвітня школа (школа — інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
— загальноосвітня санаторна школа (школа — інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів із відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
— школа соціальної реабілітації — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат);
— вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів для тих, хто не має змоги відвідувати школу з денною формою навчання.
Повна загальна освіта в Україні є обов’язковою і надається у різних типах закладів освіти. Основним з-поміж них є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: І – початкова школа ( 1-4 класи), що забезпечує початкову загальну освіту, ІІ – основна школа ( 5-9 класи), що забезпечує базову загальну середню освіту, ІІІ – старша школа ( 10-11 класи), що забезпечує повну загальну середню освіту.
Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи ( з поглибленим вивченням окремих предметів або початковою допрофесійною підготовкою), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань.
Позашкільна освіта та виховання спрямовуються на розвиток здібностей, талантів у дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному самовизначенні.
До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Професійно-технічна освіта зорієнтована на здобуття професії, перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації. Відповідними закладами освіти є: професійно-технічні училища, професійно-художні училища, професійні училища соціальної реабілітації, училища-агрофірми, училища-заводи, вищі професійні училища, навчально-виробничі центри, центри підвищення і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсові комбінати, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Вищими закладами освіти є : технікуми (училища), коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети та інші.
Для вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: І – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; ІІ – коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; ІІІ і ІY рівні ( залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.
Післядипломна освіта ( спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) сприяє одержанню нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглибленню професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. До закладів післядипломної освіти належать: академії, інститути, (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти ( філіали, факультети, відділення та інші); професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.
Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо навчальні програми тощо.
Принципи
- державотворення
- демократизації
- цілеспрямованості
- компетентності
- плановості
- перспективності
- гуманізації
- поєднання єдино початку, колегіальності, персональної відповідальності
- ініціативи й активності
- оптимізації
- об’єктивної оцінки виконання учасниками пед.процесу функціональних обов’язків за результатами конкретних справ
Органи управління освітою:
Національна доктрина розвитку освіти України є державним документом, який визначає стратегію й основні напрями її розвитку у XXI столітті.
Головна мета української системи освіти — створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися упродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.
Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є:
особистісна орієнтація освіти;
створення рівних можливостей для дітей і молоді у здобутті якісної освіти;
удосконалення системи неперервної освіти та освіти впродовж життя;
розвиток україномовного освітнього і культурного простору;
забезпечення освітніх запитів національних меншин;
формування національних та загальнолюдських цінностей;
формування через освіту здорового способу життя;
забезпечення економічних і педагогічних умов для професійної самореалізації педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;
упровадження інформаційних педагогічних технологій, розвиток бібліотечної справи, забезпечення доступності інформації, навчальної і довідкової літератури;
створення індустрії навчальних засобів;
створення ринку освітніх послуг;
інтеграція української освіти в європейський та світовий освітній простір;
гармонійне поєднання навчального процесу та наукової діяльності вищого навчального закладу;
використання наукових результатів як бази і змісту навчання.
2. У чому полягає суть, умови та прийоми самовиховання? Запропонуйте етапи самовиховання школярів.
Виховання і самовиховання є двома сторонами процесу формування особистості.
Самовиховання - свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.
Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Для збагачення учнів знаннями і вміннями проводять цикл бесід про психічну діяльність людини, свідомість, волю, почуття, характер, мотиви поведінки, інтереси, здібності, потреби, темперамент, а також розкривають сутність самовиховання, методи і прийоми роботи над собою.
Важливим аспектом самовиховання Є логічне мислення, вміння аналізувати кожен свій вчинок, що сприяє виробленню вимогливості до себе як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детально аналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають учнів до самоаналізу.
Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Тому слід залучати школярів до видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кінця, переконуючись, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими"
Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу. Тому важливо знати ідеали учнів, допомогти сформувати ідеали тим, хто їх не має.
Процес самовиховання тривалий і охоплює такі етапи:
1) з'ясування педагогами ставлення учнів до процесу самовиховання. З цією метою проводять анкетування за такими запитаннями: Чи займаєшся самовихованням? Що спонукає тебе працювати над собою? Яких головних цілей ти прагнеш досягти самовихованням? Які прийоми використовуєш у роботі над собою? У чому відчуваєш труднощі в цій роботі і як їх долаєш? Якої допомоги потребуєш від дорослих у процесі самовиховання?
На цьому етапі в учнів формують спонукальні мотиви, свідоме ставлення до самовиховання. Насамперед домагаються усвідомлення вихованцем, що його доля залежить не лише від виховної роботи школи, а й від самостійної роботи над собою. Він також повинен збагнути, що самовиховання є його особистою справою і справою суспільства;
2) поява в учня прагнення до самовдосконалення. Педагог на цьому етапі повинен допомогти сформувати Ідеал, до якого слід прагнути, виробити в учня стійке бажання наслідувати його. З'ясувавши відмінність між собою і своїм ідеалом, вихованець бачить, які риси він має виробити для його досягнення, яких недоліків слід позбутися. У процесі самовиховання учень порівнює себе з ідеалом. Оскільки він сам постійно змінюється на краще, ідеал також потребує вдосконалення, збагачення. Ідеал допомагає йому скласти програму самовиховання. На цьому етапі варто обговорити з учнями окремі фрагменти індивідуальних програм самоосвіти та самовиховання видатних осіб;
3) початок систематичної роботи учня над собою у процесі реалізації програми самовиховання. Цей процес здійснюється в різноманітних видах діяльності: навчанні, праці, самообслуговуванні, виконанні громадських доручень, участі в роботі гуртків тощо. Педагог допомагає учневі контролювати результати втілених рішень. Згодом зовнішній контроль педагога чи колективу послаблюється, зростають самостійність та ініціатива вихованця.
Зважаючи на особливості етапів самовиховання, класний керівник повинен кваліфіковано планувати свою виховну роботу з учнями.
У процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою, до яких належать:
а) самопереконання. Його суть полягає в пропонуванні учневі знайти у певній ситуації аргументи і за їх допомогою переконати в правильності чи неправильності свого вчинку або переключити в конфліктній ситуації думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли;
б) самонавіювання. Його пропонують використовувати за необхідності подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення учнем подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судження: "Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися";
в) самопідбадьорювання. Цей прийом ефективний, якщо учень губиться в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях;
г)самозаохочення. Застосовують його, якщо учень, долаючи певні труднощі, виконав складне завдання. Ефективний він за необхідності подолати негативні риси особистості;
ґ) самопримус. Допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням вчитися, працювати, з лінощами;
д) самоаналіз. Йому належить вирішальна роль у самовихованні, оскільки він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку;
е) практичні прийоми. До них належать прийом "крок уперед" - щоденне планування діяльності на наступний день; прийом "оцінювання прожитого дня" - аналіз учнем своїх дій, вчинків, недоліків;
є) "правила моєї поведінки". Полягає у дотриманні складених для учня правил поведінки. Привчає до виконання своїх обов'язків;
ж) самозобов'язання. Передбачає планування учнем роботи над собою на місяць, семестр або рік залежно від того, які риси особистості і в який термін він прагне сформувати чи подолати;
з) "упізнай себе". Має характер гри, за якої учитель дає неповну характеристику учневі, не називаючи його прізвища. Той впізнає себе, а товариші доповнюють цю характеристику;
і) "самохарактеристика" і "взаємо характеристика". Суть цих прийомів полягає в обговоренні в колективі підготовлених у такий спосіб характеристик, що привчає учнів до самоаналізу, дає педагогові багатий матеріал для роботи з ними.
3. Складіть контрольну бесіду для перевірки знань і умінь учнів з теми
« Природні зони України. Мішані ліси», 4 клас.
Бесіда.
- Як ви розумієте назву «зона мішаних лісів»?
- Яким кольором позначено на карті?
- Де розташована на карті України?
- Які характерні ознаки клімату зони мішаних лісів?
- Охарактеризуйте рослинний світ;
- Охарактеризуйте тваринний світ;
- Охарактеризуйте охорона природи.
Білет № 25