2.4 Відродження Манявського монастиря. Сучасний стан

В жовтні 1997 року рішенням Священного Синоду УПЦ КП на Івано-Франківську кафедру призначено єпископа Іоасафа. Прибувши на Прикарпаття, Владика незабаром звернувся до голови Івано-Франківської ОДА М.Вишиванюка з проханням про повернення Манявсь-кого Скита. 28 травня 1998 року монастир частково, а 30 листопада 1999 року повністю переданий Церкві.

Багато зусиль довелось докласти Владиці Іоасафу, щоби відродити з руїн Святу Обитель. Найважче було взимку, коли всюди панував холод, та Владика разом з братією не падали духом, бо знали — з ними Господь. В світлу седмицю 2001 року Його Преосвященство єпископ Іоасаф освятив початок будівництва Хресто-Воздвиженсь-кого Собору монастиря.

А 20 жовтня 2002 року відбулась справжня велика подія в житті Велико-Скитського монастиря — освячення Хресто-Воздвиженського собору. На це унікальне дійство прибули на запрошення архієпископа Іоасафа шість ієрархів Української Православної Церкви Київського Патріархату та більше тридцяти тисяч віруючих. Після чину освячення архиєреї відслужили першу літургію, передавши храм під опіку Божу і небесних покровителів обителі — Іова і Феодосія.

30 червня 2003 року в Манявський монастир була передана велика святиня — чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Одигітриї — Ізбавительниці від злих (XVIII ст). Ікона має чудодійну силу зцілювати від одержимості злими духами. В жовтні 2003 року завершені основні роботи в Храмі муч. Бориса і Гліба, а в 2004 році почались роботи в Храмі Іова і Феодосія Манявських на місці першого поселення преподобного і Богоносного отця нашого Іова. По молитвах і трудах нашого Високопреосвященнійшого Владики Іоасафа і за заступництвом небесних покровителів Іова і Феодосія Манявських древня обитель повстає з руїн, в цих стінах відроджується монаший дух, а потребуючі одержують розраду і зцілення від духовних і тілесних немочей.

Братія монастиря з лагідним і добрим серцем приймає всіх нужденних і потребуючих, незалежно від віросповідання, так, як заповідав нам Господь: "Любіть ближнього свого, як самого себе".[21]

2.5 Святині монастиря

Місце розташування монастиря є святим, адже тут двічі з'являлася Пресвята Богородиця. Святістю славились також некрополь та зовнішній цвинтар Скиту, де спочиває прах тисяч православних християн.

БЛАЖЕННИЙ КАМІНЬ Історія Манявського скиту приховує багато нерозгаданих досі таємниць. А найбільшою загадкою для дослідників залишаються цілющі властивості води, яка збирається всередині печери, що утворилася у велетенському камені, який лежить на горі поряд із монастирем. Здавна монахи використовували цю воду для зцілення недужих, тож недаремно, мабуть, цю брилу нарекли Блаженним каменем. На відстані 400 метрів від виїзної брами монастиря знаходиться так званий "Блаженний камінь". Камінь-брила із гротом нагадує велетенський горган з отвором. Грот цей і є давнім житлом ченців — скитом. З цієї брили віками витікала вода, яка зникла в час закриття монастиря і так само чудесно з'явилась, коли монастир відродився знову. Були неодноразові випадки зцілення цією святою водою. За свідченням ченців від води з Блаженного каменя видужала дівчина, яка хворіла на виразку шкіри, також від чудодійної води в час хрещення отримав зцілення п'ятнадцятилітній хлопчик, який від народження пересувався на інвалідній колясці. Вода допомагає відновлювати зір очей і зцілює хвороби костей.

МІСЦЕ ВІЧНОГО СПОЧИНКУ ПРЕПОДОБНИХ ІОВА І ФЕОДОСІЯ МАНЯВСЬКИХ Преподобні Іов і Феодосій похоронені в Хресто-Воздвиженському соборі. Спільний гріб обох перших засновників монастиря накритий великою плитою з сірого мармуру розміром 180x120x24 см. Патріарший трираменний Хрест ділить мармурову плиту, яка і донині стоїть, на два поля. Ліворуч від трираменного хреста, який ділить плиту на дві частини, є напис: "Преставился от временной во вічную жизнь блаженний отець наш схимонах Иов, первоначальник святия обителі скитскія. В літо 1621, місяця декабря, дня 29." Праворуч — "Соподвижник блаженний отець наш ієросхимонах Феодосій по многих трудах духовних здесь упокоєнний в літо 1629, місяця сентября, дня 24". Під написами внизу: "Вічная їм пам'ять". І хрест, і зображення дерева життя та інших атрибутів були покриті благородним металом Рішенням Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату 15 липня 2004 року після ретельного дослідження життя, служіння і подвигів Іова і Феодосія Манявських, ревності до Бога і благодаті Святого Духа сповнених, визнає, канонізувати і приєднати до лику святих Преподобних Іова і Феодосія Манявських. Пам'ять їх святкувати в дні їхньої благодатної кончини: 11 січня преподобного Іова, 7 жовтня преподобного Феодосія, 7 липня загальне святкування преподобних Іова і Феодосія.[20]

МАНЯВСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, писана на Афоні 1788 p., була передана на Кавказ, як благословення Ново-Афонському монастиреві в Грузії. Вже в XX столітті, в горезвісні 30-ті роки, позначені гоніннями духовенства, переслідуванням Церкви та руйнуванням храмів, зібралися чорні хмари і над Ново-Афонською обителлю. Ось тоді й постало питання про необхідність рятувати образ Богородиці-Пресвятої. Тому настоятель монастиря доручив ікону одному з ченців, який заприсягнувся зберегти святиню, а якщо й доведеться, боронити її навіть ціною власного життя, аби тільки не потрапила до рук безбожників. Минули роки й чернець-хранитель, відходячи у вічність, взяв таку ж обітницю зі свого наступника — монаха, який теж заприсягнувся берегти ікону, як зіницю ока. Понад 80 років доля ікони, що мала силу долати злих духів, була відома як дуже помічна у важких хворобах, зцілювала від одержимості та епілепсії, залишалась для всіх таємницею. Хоча траплялися випадки, коли хранитель, зглянувшись на людське горе, вдавався до її заступництва. Так було й тоді, коли він став свідком непоправної втрати: парафіянка церкви, де він служив, гірко оплакувала передчасну смерть свого неповнолітнього сина. Серце підказало ченцеві, що цей випадок — винятковий, а тому поклав ікону на тіло хлопчика і відслужив акафист, після чого... до дитини повернулося життя. Хтозна, як довго ще мандрував би безвістю чудотворний образ: хранитель на схилі років уже збирався доручити його турботам свого наступника, але уві сні з'явилась йому сама Пресвята Цариця, яка звеліла передати ікону до Українського Афону. Було зрозуміло, що святиня обрала для себе домівку, але де вона — чернець не знав. Та згодом довідався, що з давніх-давен Українським Афоном називали Манявський Хресто-Воздвиженський мо¬настир. До закриття його священноархімандритами монастиря були Царгородські патріархи, з благословення яких і заснована обитель. Коли шукач богообраного місця вперше прийшов до нововідродженної обителі, застав її в ЕЄЛИКИХ руїнах, так, що завагався, чи й справді тут повинен залишити безцінний скарб. Однак 2003р., коли Пречиста Діва знову з'явилась хранителеві й повторила свій наказ, сумнівів не залишилось. Саме до недавно відбудованого за старими кресленнями храму Воздвиження Чесного Хреста скиту Манявсько-го й передав чернець чудотворний образ. Уже наприкінці червня вперше за останні 80 років святиня з благословення архієпископа Івано-Франківського й Галицького УПЦ КП Іоасафа була винесена для всенародного поклоніння вірним. Як і колись, люди звертаються до Цариці Небесної з благаннями про зцілення, а ще йдуть до неї з надією знайти відповіді на важкі питання, які годі розв'язати розумом, але цілком можливо — духом, у глибокій вірі.[21]

ІКОНА ІГУМЕНЯ МАНЯВСЬКОГО МОНАСТИРЯ У 1652 році Скит, як і увесь край, охопило "моровоє поветре". Померло дуже багато законника. У молитвах ченці ревно благали Господа про помилування. І ось 22 грудня ієромонахові Філарету з'явилась у сні Пресвята Богородиця у багряному ігуменському плащі, яка увійшла через святі врата в монастир, ввійшла до Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці і тут зупинившись, сказала: "Вже припиниться пошесть. Покайтеся та живіть як велить правило монастирське." По цих словах Пресвята Богородиця увійшла в Царські врата. З цього дня страшна іошесть припинилась. В пам'ять про це з'явлення в монастирі зберігається ікона Пресвятої Богородиці "Ігуменія Манявська" Будучи певними у своїй православній вірі, маючи тверду надію на спасіння, безмежно люблячи Бога і сьогодні ми повинні бути гідними послідовниками своїх далеких предків. Нехай допоможе нам усім у цьому Господь Бог.[20]

Розділ 3 Сучасний стан проблеми та перспективи розвитку туризму в Богородчанському районі