1.2 Історико-культурні обєкти регіону дослідження

Перша письмова згадка про Богородчани належить до 1441 року. Населення - близько 8 тис. чоловік (у 1959 році було всього 2,3 тис. чоловік).

Визначними місцями Богородчан є костьол 1742 р. Палати духівництва 1762 р. Домініканський костьол 1840 р. Пам'ятник Т.Шевченку. Батьківщина О.Гірника (1912-1978), який вчинив акт самоспалення на Тарасовій горі в Каневі на знак протесту проти утисків прав українського народу. Пам'ятний знак О. Гірнику.

Знаменитою подiєю в культурному життi Гуцульщини другої половини XIX-початку XX ст. було те, що в Богородчанах, в мiсцевiй церквi, зберiгався з кiнця XVIII ст. славнозвiсний iконостас iз Скиту Манявського - визначна пам'ятка образотворчого мистецтва. Цей iконостас був намальований у 1698 i 1705 роках у Скитi групою майстрiв-живописцiв, яких очолював Йов Конзелевич (1667-1740). Видатна високохудожня пам'ятка, яка сьогоднi зберiгається у Львiвському музеї українського мистецтва пiд назвою Богородчанського iконостасу, не випадково привертала пильну увагу мистецтвознавцiв, оскiльки своїм мистецьким виконанням вона вирiзняється з-помiж тогочасних галицьких iконостасiв. [21]

Чому цей високохудожнiй твiр названо Богородчанським iконостасом? Iсторiя появи назви така. Пiсля лiквiдацiї Скиту Манявського (8 вересня 1785 року) його майно було розпродано й вивезено. Богородчанська громада в час розпродажу монастирського майна купила iконостас iз скитської церкви Воздвиження за 60 злотих, перевезла в Богородчани i помiстила в мiсцевiй церквi. Живописний шедевр високої мистецької вартостi зберiгався тут з 1785 по 1813 рiк, тобто 172 роки. Таким чином гуцули врятували цю безцiнну пам'ятку, в той час коли iншi речi Скиту так i пропали безслiдно.

По одному або по два образи знаходилися в сусiднiх церквах, як, наприклад, в Монастирчанах, Марковi, Солотвинi. До католицького костьолу в Солотвинi перевезено один Скитський дзвiн. Сама церква Воздвиження з Скиту перевезена була в Надвiрну, а надгробна плита засновника обителi Йова Княгиницького та iгумена Теодозiя передана до церкви в Марковi, звiдки тiльки недавно передано в iсторико-архiтектурний музей в Манявi, де вона виставлена в постiйнiй експозицiї музею.

В 1913 роцi Богородчанський iконостас було вислано у Вiдень на реставрацiю, а тим часом церква в Богородчанах згорiла в перiод першої iмперiалiстичної вiйни. На щастя, iконостас зберiгся i був перевезений у Львiвський музей українського мистецтва. [13, с. 49]

На даний час актуальним в Богородчанському районі є розвиток культурно-пізнавального туризму.

В Богородчанському районі діють наступні музеї: 

Солотвинський філіал краєзнавчого музею

Солотвинський краєзнавчий музей заснований в 1958 році вчителем-краєзнавцем О.А.Феданком (1898-1983), який зібрав сотні цікавих експонатів з археології краю, нумізматики, етнографії, побуту та ремесел.

Манявський "Музей ведмедя"

Музей бурого ведмедя було відкрито 14 жовтня 2006 року за ініціативи Молодіжної громадсько-екологічної організації «Наш дім – Манява». Засновником цього єдиного музею в Україні є Скиданюк Микола Михайлович. У такий спосіб члени організації та місцеві жителі вшанували чотирилапого звіра, адже він є господарем лісу, символом могутності та частиною нашої культури. У невеликих кімнатах зібрано понад восьми десятків «ведмежих експонатів». Найголовнішим із них – чучело ведмедиці. Є тут і багато краєзнавчої літератури про життя Карпатського ведмедя. Також у музеї представлені сувеніри виготовлені місцевими жителями, ведмежі іграшки, глиняний гуцульський кахель, горнята, годинник. Зараз в музеї створено виставку картин присвячених ведмежій тематиці та фотовиставку. (Їх кількість становить близько 100 штук:  з яких 10 картин та решта фотографії). У музеї створено невеличку бібліотеку також присвячену ведмедю. Тут є література як і українських так і зарубіжних науковців. Щодня наш музей відвідує велика кількість туристів, проводяться семінари та навчальні екскурсії.

Музей етнографії і побуту с. Саджава

Зараз музей розміщений у 9-ти кімнатах і нараховує три тисячі унікальних експонатів, зібраних у селі Саджава. Працює музей за такими розділами:

1. Історії виникнення села. Народні легенди про заснування села. Походження його назви.

2. Карта села. Розміщення селянських і громадських садиб та будівель. План жилого будинку. Будівельний та покрівельний матеріал.

3.Родовід. Походження прізвищ.

4.Інтерєр житла с. Саджава кінця  ХІХ - початку ХХ ст.

5. Землеробська техніка:

 * знаряддя обробітку ґрунту:

 * знаряддя молотьби;

 * знаряддя віяння;

 * знаряддя розмелювання зерна;

 * знаряддя приготування кормів для худоби;

 * реманент для упрягання коней і худоби.

6. Щедрі дари землі Саджавської. Їжа селян. Хліб.

7. Мисливство.

8. Рибальство.

9. Бджільництво

10. Речі побуту.

11. Деревообробні промисли села.

12. Вироби з металу.

13. Плетіння з металу.

14. плетіння з кори, лози, соломи.

15. Штучні квіти.

16. Писанкарство.

17. Вишивка села.

18. Свята та обряди. Усна народна творчість.

19. Спортивні досягнення.

20. Молодіжні організації.

21. Церковно-релігійне життя.

22. Учнівські вироби.

В одному із залів музею, де представлено інтер’єр жилої кімнати, усе пройняте не просто духом минувшини, а якимось колисково-родинним теплом: і постіль з соломи, на якій м’яко і здорово спати; піч, величезна скриня в куті з святковим одягом та інше. Різні музичні інструменти: сопілка, скрипка, цимбали, бубон, ситко, мандоліна, бандура, гітара, губна гармошка, баян, перше радіо, грамофон.

Надзвичайно цікаві експонати - свідоцтва про освіту, які давали за Австрії, Польщі, під час німецької окупації. Тут також представлені групові фотографії усіх випускників Саджавської середньої школи. Музей став візитною карткою школи, села, району, області. У музеї постійно проводиться велика просвітницька робота. Він став центром обміну досвідом з багатьма педагогічними колективами Львівщини, Тернопільщини, Тисменицького, Надвірнянського, Долинського, Калузького і Богородчанського району. У музеї постійно проводяться екскурсії, зустрічі з цікавими людьми. На сьогодні в ньому побувало біля 12 тис. відвідувачів. Для учнів школи тут проводяться змістовні уроки, які збагачують душу і серце високими і глибокими почуттями. Після відвідування музею учні виконують творчі роботи, а ставши студентами вузів – пишуть реферати, курсові роботи. Налагоджено тісну співпрацю з районним відділом культури, при допомозі якого випущено DVD диск та буклет про музей, який включено в один із маршрутів культурно - пізнавального туризму.