Розділ 1 Місто Богородчани і Богородчанська земля як обєкт туристичного інтересу

1.1 Передумови розвитку туристичного бізнесу на Богородчанщині

У фізико-географічному плані територія району неоднорідна і ділиться на три ландшафтні зони: рівнинна, передгірська та гірська. Його найвища точка—гора Сивуля, що має висоту 1818 м.   Район багатий на різноманітні природні ресурси. Тут є поклади  таких корисних копалин, як нафта, природний газ, кухонна сіль, озокерит, торф, а також будівельні матеріали (гравій, камінь), гідромінеральні, лісові і рекреаційні ресурси. Загальна площа лісів становить 41,3 тис. га., що складає 52% площі району. Через територію Богородчанщини протікають річки Бистриця Солотвинська та Бистриця Надвірнянська, які належать до басейну ріки Дністер. Клімат району—помірно-континентальний, вологий з прохолодним літом та м′якою зимою. Середньо липнева температура у  рівнинній  частині становить +18 градусів, у гірській – від + 12 до +16 градусів, середньо січнева відповідно -4, -6 градусів. Населення—68,973 тисяч чоловік у районі та 7,554 тисяч у смт. Богородчани. Щільність населення—87 чоловік на 1 квадратний кілометр. Площа—798,95 кв. км., що становить 5,7% території Івано-Франківської області. Богородчанський район має цікаву і багату історію. Про давність заселення цього краю свідчать результати археологічних розкопок  на території села Старуні, в результаті яких тут виявлено десять стоянок первісних людей. Окрім цього, археологами в 1907 та 1929 роках знайдені залишки мамонта і носорога, скелети котрих зберігаються в музеях Кракова та Львова. Проживали  на території Підгірського краю і племена часів трипільської культури (середини 4—кінця 3 тисячоліття до нашої ери). В перших століттях нашої ери на берегах Золотої Бистриці жили слов′янські племена білих хорватів. Поблизу сіл Грабовець і Горохолино виявлено рештки городищ давньокиївського періоду. Найстарішими поселеннями на Підгірщині, згідно з першими писемними згадками, є такі села, як Грабовець, Жураки, Ляхівці (нині Підгір′я), Монастирчани, Старуня. В Галицько-Волинському літописі згадується про поселення Краснопіль (нинішній Солотвин). Решта сіл згадуються вже в джерелах  16-17 століть. Осібно стоїть в історичному літописі краю чоловічий монастир Скит Манявський, заснований шляхтичем із Княгинина Йовом Княгиницьким. Тут було створено шедевр українського сакрального живопису, який увійшов в історію під назвою Богородчанського іконостасу, виконаний в 1698-1705 рр. Йовом Кондзелевичем. На Богородчанській землі творили або народилися відомі діячі: Антін Могильницький—поет, автор поеми "Скит Манявський"(1811-1873); Юліан Целевич(1843-1892рр.), автор праці "Історія Скита Манявського; письменник Михайло Петрушевич (1869-1895); Олексій Заклинський, автор "Записок пароха Старих Богородчан"(1819-1881рр); Іван Капущак, посол до Віденського парламенту (1807-1868 рр.); художник Модест Сосенко (1875-1920); класик української літератури Михайло Яцків (1873-1861 рр.); колишній міністр земельних справ в уряді ЗУНРу Михайло Мартинець. На території району знаходиться пам′ятка  архітектури ХVІІ - Манявський Скит, заснований у 1606 р. уродженцем Тисмениці Й. Княгиницьким, вихованцем Афонського  монастиря. У 1620 році Царгородський патріарх надав Скитові право ставропігії. У середині ХVІІ ст. Скит мав до 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, на Буковині та у Молдавії. У 1612 році споруджена Христовоздвиженська церква. У 1620-1621 рр. монастир обвели оборонним муром з трьома вежами, які були знищені турками у 1676 р. За підтримки російських царів, молдавських господарів, місцевих ктиторів у 1681 р. монастир був відбудований. За вірогідними джерелами, у Скиті похований гетьман України І.Виговський. Протягом 1970-1980 рр. проводилась реставрація Скиту, згодом він був оголошений Історико-культурним заповідником. Після передачі Скиту УПЦ КП у 1998 році в ньому розмістився чоловічий Хрестовоздвиженський монастир. На території району  розміщено ряд церков та костел, що характеризують високий рівень духовної культури наших предків. Досі в с. Росільна зберігається церква святих апостолів Петра і Павла, збудована ще на початку ХVІІ століття.  Ця дерев′яна споруда зведена без жодного цвяха, а в її приміщенні знаходяться ікони, які написані 300-400 літ тому та частина вівтаря, аналогів якому немає на Прикарпатті. Серед найдавніших релігійних споруд – костел отців Домініканців в Богородчанах, збудований 1691р., сторічна церква святого Миколая в с. Глибівка, збудована, за легендами, на кошти  Олекси Довбуша. Загалом, на території району знаходиться понад три десятки храмів, збудованих в ХVІІІ-ХІХ століттях