3.3 Рекомендації щодо удосконалалення туризму в Богородчанському районі

Державне управління у сфері туризму полягає у здійсненні управлінського впливу органів державної влади на цей сектор економіки з метою досягнення стратегічних цілей соціально-економічного поступу українського суспільства й інтеграції держави у світовий економічний та соціокультурний простір.

Карпатський регіон - це територія пріоритетного розвитку туристичного господарства держави. Виходячи з цієї тези, регіональну політику сталого розвитку даного регіону слід будувати з урахуванням тенденцій розвитку міжнародного й внутрішнього туризму.

Створивши відповідні умови і середовище для розвитку в'їзного туризму, Карпатський регіон України, з огляду на свій природно-рекреаційний потенціал і прикордонне транспортно-географічне положення, може мати прибутки, які в декілька разів перевищуватимуть прибутки інших традиційних для регіону галузей господарства (АПК, лісопереробка, хімічна й нафтохімічна промисловість).

Для подальшого економічного розвитку туризму та перетворення Карпатського району на значний туристичний регіон необхідно виконати ряд умов (завдань):

• розвинути матеріальну базу (реставрація вже діючих спортивно-оздоровчих баз) через залучення бюджетних коштів передбачених державною і регіональною програмами розвитку туризму, розробка інвестиційних проектів з залученням українського та іноземного капіталу. Рівень сервісу одне з головних завдань у цьому напрямку. Треба забезпечити місця відпочинку надійним телефонним, електронним зв'язком, телебаченням, радіо та іншими засобами комунікації;

• розвинути і покращити туристичну інфраструктуру;

- враховуючи те, що 57,4% населення області проживає на території сіл, важливим для регіону є розвиток сільського зеленого туризму. Крім того, більше половини мешканців працездатного віку не мають постійної роботи. Рівень офіційного безробіття на кінець 2014 року склав 8,8%, що більший ніж в середньому в Україні на 1,6 відсоткових пункти.

Багаторічний аналіз переконливо підтвердив, що господарська діяльність в регіоні неспроможна забезпечити достатній рівень надходжень до місцевого бюджету. Більше 50% доходів місцевого бюджету складає дотація з обласного бюджету. А місцевий бюджет – це основне джерело розвитку соціальної сфери на селі.

Організація відпочинку на селі має надзвичайно позитивний вплив на економіку та екологію регіону за рахунок розширення сфери зайнятості сільського населення та можливості реалізації на місці продукції особистого селянського господарства, забезпечення туристів екологічно чистими продуктами харчування та збереження природи внаслідок зниження антропогенного впливу.

Сільський зелений туризм істотно впливає на благоустрій села, розвиток соціальної інфраструктури, сфери обслуговування, поліпшення демографічної ситуації на селі. Соціально-економічними передумовами розвитку сільського туризму є наявний приватний житловий фонд.

Потенційно це понад 1500 будинків. Незайняте або частково зайняте в особистих селянських господарствах сільське населення складає понад 60% населення в працездатному віці. Значна кількість працездатного населення, що проживає в сільській місцевості, не працевлаштована або частково зайнята. Сільський зелений туризм набув популярності уже практично в усіх громадах регіону. За останніми даними у сфері сільського туризму працюють близько 300 сімей з різним ступенем якості в обслуговуванні відпочиваючих. З року в рік кількість родин, що приймають у своїх сільських садибах туристів, зростає.

Сільський зелений туризм є однією з не багатьох галузей, яка не просто створює робочі місця, але й робить це без шкоди для навколишнього середовища. Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає ще й в тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення не тільки у виробничій сфері, але й у сфері обслуговування. При певному нагромадженні кількості відпочиваючих з’являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, у свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв'язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.

Вигоди розвитку подібного виду туристичних послуг для всіх очевидні. Насамперед, не потрібно великих інвестицій. По-друге, розвиток сільського туризму паралельно вирішує соціальні питання: люди отримують нові робочі місця, мають можливість реалізовувати власноруч вироблені продукти харчування, відновлюється інфраструктура села. Починає формуватися екологічна свідомість селян і відпочиваючих.

Якщо оцінити, що по області туристів приймають 300 господарів, а кількість прийнятих туристів кожним господарем в середньому становить 150 осіб на рік, то це означає, що загальна кількість туристів, що зупинялись на відпочинок у сільських садибах склала приблизно до 45000 осіб.

Якщо середню вартість туродня оцінити в 50 грн., а тривалість відпочинку – 5 діб, то орієнтовні обсяги обслуговування складатимуть 11,25 млн. грн. на рік.

Досвід та методики, напрацьовані на прикладі території Яремчанської міської ради, повинні бути поширені та використані в інших районах та містах Карпатського регіону України для вирішення проблем у сільському туризмі, легалізації в цьому виді діяльності, створенню більш широкого спектру та якості туристичних послуг. Запровадження стандартів є надзвичайно важливим із точки зору підвищення якості надання туристичних послуг й інтеграції України у світову та європейську туристичну спільноту.

• широке висвітлення туристичних особливостей регіону через рекламно-інформаційну діяльність;

• відродити туристичні дитячі табори та кемпінги, мотелі для сімейного відпочинку. Розробка індивідуальних туристичних заходів; збереження та реставрація пам'яток історії; розширення і покрашення дорожної мережі, яка б забезпечила надійний зв'язок з санаторно-лікувальними, туристичними та оздоровчими закладами, об'єктами сфери обслуговування, розгалужена транспортна мережа сприятиме розширенню рекреаційно-туристичної сфери в регіоні.

Виконання цих завдань, економічна стабільність у державі сприятимуть успішному розвитку інфраструктури туризму Карпатського регіону.

Згідно з основним напрямками програми підтримки сталого розвитку території Карпатського регіону, потрібно запропонувати деякі моменти, які необхідно виконати, при організації спортивно-оздоровчого туризму в досліджуваному регіоні:

- зниження сезонності попиту на туристичні послуги: таким чином, асортимент туристичних послуг повинен задовольняти потреби туристів постійно, знижуючи сезонність даної послуги. Ця умова є необхідною для підтримки соціально-економічного стану дестинації (це територія, на якій пропонуються певні туристичні послуги);

- підтримка та покращання благополуччя населення дестинації в умовах змінності ринку: передбачає, що з розвитком туристичного напрямку господарства економіка регіону не повинна повністю зосереджуватись на цьому виді діяльності, тобто бути у змозі диверсифікувати свою діяльність;

- мінімізація використання природних ресурсів та виробництва відходів: це є необхідною умовою для підтримки балансу між навколишнім середовищем та діяльністю людини, тобто необхідно запроваджувати системи ефективного та економного використання ресурсів різного характеру;

- збереження та надання цінності культурній та природній спадщині: цей напрямок є найбільш необхідною умовою, виходячи з особливості туристичної діяльності, оскільки сама ця спадщина є продуктом, який визначає конкурентоспроможність дестинації.

Тобто неконтрольоване використання природної та культурної спадщини може призвести до занепаду території, непридатності її як елемента туристичної інфраструктури. Лише раціональне навантаження на ці багатства, якими володіє територія Карпатського регіону, може привести до отримання комерційних винагород та можливостей примноження наявної спадщини ресурсів.

Стратегічним для регіону є розвиток авіаційного виду транспорту і використання можливостей Івано-Франківського міжнародного аеропорту; використання місцевих летовищ для спортивно-рекреаційних цілей, розширення можливості підключення споживачів в сільських районах до мережі Інтернет; створення технічних умов, в тому числі з використанням супутникових систем передачі інформації, для покриття програмами телебачення високогірних населених пунктів.

Технічний стан інженерної та комунальної інфраструктури знаходиться у неналежному стані, більшість гірських територій незабезпечена водопостачанням, каналізаційні мережі є нерозвинутими, що негативно впливає на санітарно-епідеміологічний стан цих територій.

Аналіз стану розвитку соціальної інфраструктури свідчить, що вона забезпечує певний рівень задоволення соціально-побутових потреб населення та туристів. Разом з тим, майже за всіма показниками її розвиток відстає від нормативних. Особливо відчутним це відставання є у сфері побутових послуг, громадського харчування, розвитку системи комунікацій. Для реалізації нових проектів є можливість використання існуючої інфраструктури, яка зараз завантажена недостатньо. Необхідні сучасні її елементи будуть впроваджуватися як складові частини інвестиційних проектів.

Розвиток міжнародного туристичного бізнесу вимагає сприяння державних органів влади та реалізації ними державної політики в галузі рекреації та туризму. В основу міжнародної туристичної політики, на наш погляд, доцільно слід по­класти такі пріоритети: 

1. підвищення якості та розширення асортименту туристичних послуг, поліпшення умов обслуговування; 

2. будівництво нових рекреаційно-туристичних об'єктів, реконструкція і модернізація діючих; 

3. концентрація коштів та ресурсів на об'єктах інфраструктури. Необхідно здійснювати інвестиції в об'єкти, безпосеред­ньо не пов'язані з діяльністю туристичних фірм (дороги, во­допостачання і каналізація, зв'язок, служби сервісу тощо). В перспективі ці інвестиції працюватимуть на туристський ринок; 

4. організація виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для задо­волення потреб туристів у високо­якісних продуктах харчування. Світовий до­свід засвідчує, що налагодження такої спра­ви при міжнародній сертифікації продуктів і відповідній рекламі може послужити сер­йозним привабливим фактором і розши­рити ринок збуту туристичних послуг; 

5. активне залучення приватного секто­ра (особливо в гірській частині) до туристичного бізнесу та розвитку агротуризму. 

6. створення сучасної інформаційно-маркетингової служби в сфері туристичного бізнесу, основні завдання якої полягають у вивченні та прогнозуванні попиту на туристичні послуги, і внесення відповідних ініціатив органами управління щодо забезпечення балансу між попитом і пропози­ціями; 

7. підготовка висококваліфікованого кадрового потенціалу у сфері туристичного бізнесу; 

8. налагодження потужної реклами, ви­пуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу. 

Реалізація наведених пріоритетів створить необхідні стартові умови для подальшого цілеспрямованого розвитку інфраструктури туризму.