26. Визначення обсягу земельних робіт за методом червоних горизонталей.

Суть цього методу полягає в тому,що на план з топогеодезичною підосновою, де зображені проектовані будинки і споруди,проїзди,доріжки і майданчики,наносять горизонталі(червоні) проектованого рельєфу.

Проектні горизонталі,разом з проекціями характерних точок споруд,що вказуються числовими позначками,визначають докладно всі деталі зовнішнього форми рельєфу,а також проектованих будинків.

Основні положення цього методу.

• Всі точки,що лежать на одній горизонталі,мають однакову висоту

• -перевищення проектних горизонталей однієї над другою складає 20,рідше 50 см.

• -відстань між горизонталями характеризує крутизну рельєфу

• -горизонталі паралельні одна одній,якщо схили мають однакові ухили

Техніка побудови проектних горизонталей:

• спершу необхідно всі числові значення перевести в цілі числа-градуювання

• проградувати лінію-знайти на плані розташування точок за заданими позначками.Залежно від рельєфу і мирила плану перерізу горизонтале по висоті приймають ,0.10,0.20,0.50

Градуювання лінії постійного ухилу :

• Визначаємо ухил лінії

• Визначаємо відстань до першої значущої горизонталі

• Розраховуємо крок горизонталей в плані

• Знаходимо відстань в плані від останьої значущої горизонталі до кінцевої точки А

• 

• Знаходимо нахил горизонталі в плані

Принцип побудови горизонталей на тротуарах і газонах

• Знаходимо позначку бардюру,перевищує лоток переважно на 15 см

• Горизонталі зміщені щодо одноіменних горизонталей на проїжджій частині на значення l (висота бардюру поділена на повздовжній ухил)

• Визначаємо нахил горизонталей

Визначення червоних позначок будинку

Червона позначка кута будинку дорівнює сумі червоної точки лотка проїзду,висоті бардюру та перевищенню території за рахунок поперечного ухилу.

Позначка підлоги першого поверху визначається виходячи із позначок головного входу у будинок шляхом інтерполяції між червоними точками кутів будинку

Можливо відповідь має бути така

 Підрахунки обсягів земляних робіт

Обсяг переміщуваних мас грунту одна із основних показників, визначальних гідність вертикальної планування. Після визначення лінії нульових робіт визначаємо конфігурацію земляного тіла зрізаного чи насипаного. У підставі усього цього земляного тіла можуть лежати квадрати, трапеції, трикутники чи п'ятикутники. Визначення обсягу насипів і вилучень проводиться у разі кожному квадрату зокрема і роздільно для насипу і виїмки за такою формулою:

, де

h – висота насипу чи глибина виїмки із чотирьох кутів квадрата, тобто робочі позначки вертикальної планування;

n – число точок в квадраті, включаючи нульові точки;

F – площу фігури під аркушами.

При підрахунку обсягу земляних робіт у квадраті число точок квадрата і трапеції одно 4, а трикутника – 3. Нульові точки приймаються у розрахунку багатозначно, рівним нулю.

Результати підрахунку земляних робіт з квадратах зводяться в відомість земляних робіт.

27. Організація поверхневого стоку у містах. / 28. Системи водовідведення у містах.

У населених пунктах застосовуються водостічні мережі закритого, відкритого і змішаного типа. У найбільших, крупних і великих містах і населених пунктах з високим рівнем впорядкування передбачають, як правило, водостоки закритого типа, а в селищах, сільських населених пунктах і на території лісопарків – мережу відкритого типа з пристроєм містків або труб в місцях перетинів з вулицями, дорогами, проїздами і тротуарами.

При проектуванні водостічної мережі вся територія міста повинна бути розділена на окремі басейни стоку (рис. 9.18).

Для очищення поверхневих вод з водозбірної площі більше 20 га, а також з автостоянок і гаражів перед скиданням цих вод у водоймища передбачається їх пропуск через очисні споруди.

Випуск поверхневих вод повинен здійснюватися у водоймища і водотоки за межами зони санітарної охорони джерел водопостачання нижче за течією річки і вище за рівень води 10% забезпеченості. Глибина прокладки водостічних колекторів залежить від глибини промерзання ґрунту.

 

Рис. 9.18. План міста з виділенням басейнів стоку і головних колекторів водостічної мережі: 1 – межі басейнів стоку; 2 – головні колектори водостічної мережі; 3 – закриті водостоки; 4 – відкриті водостоки; 5 – міська межа; 6 - території забудови: що існує і проектована; 7 – території зелених насаджень масового користування

 

28. Системи водовідведення у містах.

29. Задачі осушення міських територій - пониження рівня підземних вод шляхом підвищення відміток поверхневі землі, а також будівництвом дренажів

30. Отже, підземні води можна розділити на такі типи: верховодка, основний горизонт і між пластикові води.

Верховодка утворюється на слабопроникливих лінзах у проник­ливих ґрунтах близько до поверхні землі.

Р озташування її має локальний характер і обмежене районом роз­міщення непроникливих лінз (рис. 1). У засушливі роки верхо­водки може не бути.

Першим водоносним шаром є основний горизонт, розміщений на водоупорному шарі, який займає значну пощу. Потужність основного горизонту вод залежить від середньорічного об’єму осадків, що випадають на поверхню грунту.

Грунтові води мають непос­тійний горизонт на водоупорному шарі. Рівень горизонту води може коливатися під впливом інтенсивних опадів, у результатів чого підто­плюються підвали будівель і приля­гаюча територія. Підвищення рівня ґрунтових вод може також виникати внаслідок інших причин, наприклад витоку води з трубопроводів, каналізації, резервуарів тощо.

Напірні, або міжпластові водоносні горизонти знаходяться між верхнім і нижнім водоупорами. Води цих горизонтів утворюють капілярний шар, який також часто може виступати на поверхню землі і заболочувати територією. Рух цих вод має напрям від місця живлення до виходу в струмки, ріки, озера та інші водоймища.

31. Висота осушення між пониженим горизонтом підземних вод і проектними відмітками планування території називається нормою осушення.

32. Берегова зона складається з 3-х геоморфологічних елементів:

1. Берега

2. Підводного схилу

3. Пляжу

Берег — це смуга суші, на якій є форми рельєфу та накопичення наносів, створені морем при його сучасному середньобагаторічному рівні.

Підводний схил — це частина берега, яка лежить нижче рівня моря, в його межах профіль дна, накопичення наносів і формування мезорельєфу відбувалося при сучасному середньобагаторічному рівні моря.

Між берегом і підводним схилом виділяють прибійній зону.

Пляж — це елементарна акумулятивна форма прибережно-морського генезису, створена в зоні дії прибійній потоку. У приливних морях і при згінно-нагінних коливаннях рівня моря прибійна смуга мігрує по обмілинах березі в залежності:

1. Від ходу рівня водного басейну

2. Рельєфу підводного схилу

3. Ухилів поверхні прилеглої суші і підводного схилу

Узмор’я — частина акваторії моря, яка лежить в межах берегової зони.

Берегова зона має 3-х мірну будову:

1. Довжина — визначається її положенням між максимальною лінією заплеску прибійного потоку і глибиною, з якої починається вплив хвилі на дно.

2. Ширина — відповідає протяжності берегової лінії.

3. Глибина — визначається шаром хвильової переробки. У бік суші та моря відбувається зменшення потужності берегової зони.

33/ Затоплення території виникає, як правило, в результаті виливу рік, озер або інтенсивних опадів чи танення снігу. Періодичне затоплення території, вибраної для будівництва населеного пункту (один раз на певну кількість років) називається ймовірністю перевищення і виражається у відсотках (%). Якщо затоплення території відбувається один раз на 100 років, то ймовірність перевищення (ЙП) складає 1%, а на 50 років ЙП складає 2% тощо.

У відповідності з правилами планування і забудови населених пунктів території, які затоплюються частіше одного разу в 25 років (ЙП = 4%) з максимальним рівнем затоплення заплави ріки більше як 0,6 м, відносяться до несприятливих територій, які потребують захисту від затоплення. При затопленні території, призначеної для капітального будівництва, ймовірність забезпечення допускається в межах від 1% до 3%, що відповідає затопленню від одного разу в 100 років до одного разу у 33 роки.

Питання з транспорту 1. Класифікація вулиць і доріг

2. Поперечні профілі вулиць і доріг різних категорій

Мал. 10 Вулиці і дороги місцевого значення

І – житлові вулиці

ІІ – дороги промислових і комунально – складских зон, проїзди

ІІІ основні

IV – другорядні

Мал. 11 Магистральні вулиці районного значення

І – без трамвая

ІІ – з трамваем

3. Системи магістралей у містах

Система міських магістралей, вулиць і площ вирішує комплекс планувальних, технічних і естетичних задач, що визначають обличчя та життя міста. Основними з них є:

• забезпечення найкоротших і зручних шляхів для руху міського транспорту і пішоходів між різними функціональними зонами міста і усередині них;

• організація поверхневого стоку і видалення зливових вод;

• розміщення інженерних сіток і комунікацій;

• забезпечення нормального провітрювання або захисту від вітрів;

• архітектурно-просторова побудова міста і створення композиційних осей.

Однією з найважливіших функцій сучасного міста є рух. В умовах міста у наш час прийнято розділяти транспортний і пішохідний рух. Масові пересування населення і вантажів здійснюються міським транспортом. Ступінь рухливості населення міста і інтенсивність завантаження транспорту залежать від величини міста, його функціонального профілю, планувальної структури. Скоротити витрати часу населення на пересування до мінімуму — основна задача планувальників. По діючих нормах в найбільших і крупних містах сумарні витрати часу на проїзд від місця мешкання до місця праці не повинні перевищувати в один кінець 40 хв., а в решті населених місць — 30 хв.

В сучасних містах використовуються різні види суспільного вуличного транспорту: трамвай, тролейбус, автобус, таксі. В найбільших містах велике значення набуває метрополітен. Для міст майбутнього перспективні такі види транспорту, як монорельсові дороги, транспортери, тротуари, що рухаються.

Сучасне містобудування прагне високого рівня устаткування і впорядкування міських шляхів сполучення — магістралей і вулиць.