18.Метод червоних горизонталей

На основі схеми вертикального планування і генерального плану методом проектних горизонталей розробляють вертикальне планування окремих елементів і ділянок міста, вулиць, площ, мікрорайонів, парків та ін Цей метод поєднує на одному кресленні план і профілі і дає повне уявлення про перерізи проектованого рельєфу в будь-яких напрямках і деталях його зовнішньої форми. Оскільки проектні горизонталі, позначки характерних точок будівель і споруд та план суміщені, що в підсумку становить проект їх розташованої прив'язки, з'являється можливість комплексного рішення горизонтального і вертикального проектів планування і благоустрою. Метод проектних горизонталей вигідно відрізняється від методу профілів більшою наочністю. Віндозволяє досить просто визначити взаємне висотне положення вулиць, площ, будівель, споруд та ін Вертикальне планування, розроблена для складних умов рельєфу методом проектних (червоних) горизонталей, дає наочне уявлення про проектований рельєфі і розташування в плані і в висотному відношенні проїздів, пандусів , укосів, підпірних стінок, сходів і т. д. Тому метод проектних горизонталей отримав широке поширення при проектуванні вертикального планування, як невеликих ділянок, так і великих за площею територій.  Розташування горизонталей існуючого рельєфу і проектних щодо один одного дає уявлення про характер зміни рельєфу в результаті проведення вертикального планування. Коли проектна горизонталь розташовується нижче однойменної чорної горизонталі у бік падіння ухилу, потрібно підсипка території, вище - зрізання грунту. Накреслення чорних і червоних горизонталей дозволяє визначити лінію нульові робіт, тобто кордон ділянок зрізання і підсипки грунту, яка проходить через точки перетину горизонталей, що мають однакові позначки.  Основними величинами, що визначають розташування проектних горизонталей, є: ухил, перевищення одній горизонталі над іншою (крок горизонталей) і відстань між ними. При проектуванні вертикального планування в червоних горизонталях визначають відстань між ними, яке буде однаковим на ділянці території з постійним ухилом.  Для визначення проектних горизонталей використовують такі формули:   ; - Величина зсуву проектної горизонталі від осі до лотка   ; - Стрибок горизонталі за рахунок висоти бордюру   ; - Величина зсуву горизонталі у червоної лінії   ; - Відстань між горизонталями   - Прийнята величина кроку горизонталі 

19. Побудова повздовжнього профілю вулиці

Поздовжній профіль визначає висотне положення вулиці, і його проектування полягає в нанесенні проектної лінії і визначенні поздовжніх ухилів. Поздовжні профілі звичайно проектують по осі вулиці, але можуть складатися та полотка проїжджої частини. Вихідним матеріалом для проектування поздовжніх профілів служать схема чи проект вертикального планування міста або житлового району, що встановлюють відмітки на перехрестях і в місцях зміни рельєфу. Саме на основі цих оцінок проектують поздовжній профіль вулиці. На плані вулиці наносять вісь проїзної частини або інше положення одного або декількох подовжніх профілів, потім план і поздовжній профіль розбивають на пікети (за якими будуються поперечні профілі) через 20-50 м. Поздовжній профіль проектується в масштабі горизонтальних відстаней, відповідному масштабом плану вулиці, а саме 1:2000, 1:1000 або 1:500, а вертикальні відстані приймаються в 10 разів більшими (1:200, 1:100, 1:50 відповідно).  Відмітки існуючої поверхні для поздовжнього профілю визначають методом інтерполяції між горизонталями по лінії даного профілю (чорні відмітки); лінія з'єднує ці відмітки і відображає існуючий рельєф, називається чорною лінією. Відмітки точок проектованого поздовжнього профілю називаються червоними позначками, а лінія, їх з'єднує, - червоною лінією. 

20. Проградуювати лiнiю – це значить визначити на плані положення точок з заданими позначками.

25. Що таке нульова позначка і як вона визначається?

Під час проектування вертикальної планування методом проектних горизонталей обсяг земляних робіт підраховують, попередньо виконуючи картограму земляних робіт. І тому на підоснову плану вертикальної планування завдають координатну сітку зі сторонами квадратів 40 x 40 м. У кожному квадраті в кутах встановлюються чорні (природного рельєфу) і червоні (проектні) позначки, і навіть робочі позначки, тобто висоти насипів і глибини вилучень. Робітники позначки є різницю між червоними і чорними оцінками. Кордони насипів і вилучень визначаються обчисленням нульових точок, розташованих між позитивними і негативними оцінками. За наявності квадраті вилучень і насипів площа квадрата поділяється лінією нульових робіт.

Визначення становища нульової точки виробляється шляхом інтерполяції по оцінкам боку квадрата:

, де

H₁, H₂ – робочі позначки насипу і виїмки у кутках квадрата;

l – відстань між оцінками.

План з нанесеними у ньому квадратами, оцінками і межами насипів і вилучень називаютькартограммой земляних робіт.