9. Розміщення будівель і споруд при плануванні і будівництві населених пунктів безпосередньо пов’язано з характером рельєфу місцевості і врахування його має важливе і вирішальне значення.

Правильне врахування особливостей рельєфу місцевості полегшує прийняття проектних рішень, зменшує вартість будівельних робіт, забезпечує сприятливі умови для розміщення будівель, елементів благоустрою, організації руху транспорту і пішоходів.

Виправлення і зміна природного рельєфу вирішується шляхом складання проекту вертикального планування території, відведеної для будівництва населеного пункту. Цей проект розробляється у тісному зв’язку з архітектурно-планувальним вирішенням населеного пункту. Тому проект планування та забудови населеного пункту обов’язково доповнюється схемою вертикального планування, яка встановлює скелет проектної поверхні території.

10. Вертикaльним плануванням міської територiї називаються заходи з opгaнiзaцiї поверхнi цiєї територiї з метою пристосуван­ня рельєфу мiсцевостi до вимог мiськoго будiвництва.

Мeтa вертикального планування – пристосування рельєфу для забудови та забезпечен­ня стоку поверхневих вод, які утворилися за рахунок атмосферних опадів.

Основні завдання вертикального планування міських територій:

організація поверхневого водовідведення шляхом забезпечення стоку з території по вулицях міста ухилами поверхні і напрямком до міської підземної водостічної мережі;

• створення ухилів вулиць і доріг, допустимих для зручного та безпечного руху міського транспорту і пішоходів;

• пристосування рельєфу до вимог забудови кварталів мікрорайонів та окремих будівель і споруд;

• створення рельєфу, сприятливого для прокладанні міських підземних комунікацій;

• вирішення приватних завдань вертикального планування при споруджені унікальних об'єктів.

Завдання вертикального випливають з інженерних та архітектурно-планувальних вимог , що застосовуються в проектному рішенні .

Інженерні вимоги :

-Відведення поверхневих вод із визначенням вододілів і тальвегів території , де забезпечений стік на рівнинні безстокові поверхні ( з ухилами 0,4-0,5% ), а також знаходження траси головного колектора зливної каналізації;

-Трасування вулиць в напрямку, найдоцільнішому стосовно рельєфу; визначення ухилів , що допускаються нормами для вулиць різних категорій(для швидкісних магістралей , міських. Районних , житлових вулиць та проїздів);

-Прокладка інженерних мереж, особливо самотічних колекторів ;

-Захист від несприятливих фізико-геологічних процесів , наприклад, зсувів і ярів, засобами вертикального планування або підвищення позначок проектованої поверхні в умовах затоплення.

Мета архітектурно-планувальних вимог – пристосування рельєфу для забудови.

11.Визначення ухилу використовуємо при градуюванні лінії постійного ухилу.

12. Ступінь придатності територій для забудови за умовами рельєфу характеризується значеннями граничних ухилів що приймаються згідно таблиці.

Однак забудова за допустимими нормативними ухилами не завжди є можливою. Наприклад , будинки на північних схилах не можуть бути розташовані вздовж горизонталей , тому що тоді один із фасадів був би спрямований суто на північ , чого не можна допускати. В тапких випадках доцільно ставити будинки поперек до горизонталей.

Взагалі житлові райони менш вимогливі до рельєфу . Їх можна буду вати на територіях зі значними ухилами за рахунок деяких ускладнень в інженерній підготовці території.

Ухили території , %	Умова забудови
1-2	В будь-якому напрямку
2-3-5	Будинки в завдовжки 30-50м – в будь якому напрямку , а будинки більшої протяжності – паралельно до горизонталей
5-7	Доцільно розміщувати будинки паралельно до горизонталей
7-12	Рекомендоване трасування схилів.