Розділ 3. Аналіз фінансового стану та фінансового забезпечення діяльності, фінансове планування та прогнозування.

Фінансове планування - це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін.

Фінансовий план - це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів -вони складаються виключно в грошовій формі.

Принципи фінансового планування:

• наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

• єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;

• безперервність, яка означає взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;

• стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

За тривалістю дії розрізняють:

• перспективні фінансові плани (на період понад 1 рік);

• поточні (на 1 рік);

• оперативні (на квартал, місяць).

Діяльність, пов'язана із складанням кожного фінансового плану передбачає виконання певних видів робіт з використанням відповідних методів.

Характеристика фінансових планів на підприємстві «ТзОВ АВЕ Івано-Франківськ».

Баланс доходів і видатків складається на підприємстві. Це поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах.

Структура балансу доходів і видатків:

• прибуток;

• амортизаційні відрахування;

• внутрішні фінансові ресурси, що виникають в основній діяльності (виручка від реалізації зайвих товарно-матеріальних цінностей, приріст стійких пасивів);

• внутрішні фінансові ресурси, що виникають у капітальному будівництві, яке проводиться господарським способом (виручка від реалізації попутного видобутку корисних копалин, прибуток та економія по будівельно-монтажних роботах, реалізація позатитульних споруд);

• кошти від продажу цінних паперів;

• пайові та інші внески членів трудового колективу;

• поступлення коштів від вищестоящої організації.

Видатки і відрахування:

• капітальні вкладення;

• капітальний ремонт основних фондів;

• приріст власних оборотних коштів;

• утворення фінансового резерву;

• фонди заохочення;

• науково-дослідні роботи;

• підготовка кадрів;

• утримання об'єктів соцкультпобуту.

Взаємовідносини з бюджетом та позабюджетними фондами:

• податки, збори та інші платежі в бюджет і в позабюджетні фонди;

• асигнування з бюджету.

Взаємовідносини з кредитною системою:

• надання довгострокових позик;

• сплата відсотків по довгострокових позиках;

• погашення позик.

Платіжний календар - це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання -- спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і видатків, який складається за певний період.

При складанні платіжного календаря обов'язково враховуються: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здійснення інших платежів, розрахунків з постачальниками і споживачами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.

Бізнес-план - план реалізації певного проекту або угоди. Це не суто фінансовий план, але він містить розділи, в яких наводиться розрахунок фінансових показників, таких як затрати, прибуток, рентабельність, строк окупності затрат. Бізнес-плани обов'язково складаються у випадках приватизації підприємства, продажу контрольного пакета акцій на неконкурсних основах іноземному інвестору, при створенні спільних підприємств за участю держави. Крім того, кредитні установи при наданні довгострокових позик вимагають представлення підприємствами бізнес-планів для обґрунтування повернення кредитів.

Структура бізнес-плану: в перших розділах дається загальний опис проекту і вказується його мета і необхідність; характеристика товарів, робіт або результату, який досягається після завершення проекту і дає прибуток; дослідження і прогнозування ринкової ситуації, реклама, покупці і конкуренти; характеристика сировинної та експериментальної бази, забезпечення кваліфікованою робочою силою.

Заключні розділи бізнес-плану - фінансові - де надаються розрахунки прибутку і рентабельності від реалізації угоди або проекту, обґрунтовуються терміни і джерела повернення позик, а також строки окупності затрат.

Напрямки удосконалення фінансового планування на «ТзОВ АВЕ Івано-Франківськ».

• забезпечення стабільних умов господарювання, а отже стабільних податків, зборів, подолання інфляції;

• підвищення ролі перспективного фінансового планування, яке в останній час майже не використовується через наявність негативних тенденцій в розвитку економіки і неможливості точних розрахунків фінансових показників. Разом з тим, як окремі господарюючі суб'єкти, так і території країни в цілому зацікавлені у фінансовому плануванні на перспективу, тому що багато економічних процесів (зокрема по розширеному відтворенню) виходять за межі одного року і потребують свого обґрунтування;

• широке застосування економічних нормативів, електронно-обчислювальних машин, економіко-математичних методів, автоматизованих систем управління у фінансовому плануванні;

• дальше розширення прав суб'єктів господарювання, органів місцевого самоврядування у фінансовому плануванні;

• уніфікація фінансових планів в окремих сферах діяльності.

Система розрахунків за продукцію, роботи, послуги.

Готівкові та безготівкові розрахунки на підприємстві

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано.

Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємство «ТзОВ АВЕ Івано-Франківськ». реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємством не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємство може використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємство повинне забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

• класифікацію розрахунків;

• організацію розрахунків;

• форми відповідних документів;

• взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

• розрахунки за товарними операціями;

• розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємства. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємства (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні - це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк.

Розрахунковий документ - це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.

На підприємстві використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків, а саме:

• платіжними дорученнями;

• платіжними вимогами-дорученнями;

• чеками;

• акредитивами;

• векселями;

• інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

Організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

• удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

• підвищення відповідальності підприємства за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

• зміцнення договірної дисципліни;

• прискорення обороту оборотних коштів.

Розрахункові відносини

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі.

Зобов'язання платника (покупця, замовника і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду , тощо.

Існування цього зобов'язання базується на відповідному виконанні отримувачем засобів (поставщиком, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов'язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов'язання платника.

Розрахункові відносини з постачальниками та замовниками

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками регламентується П(С)БО 11 «Зобов'язання».

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків з постачальниками та підрядниками і зазначають їх в укладених угодах.

Форми і порядок розрахунків регламентує Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 29. 03. 2001 р. № 135.

Для здійснення розрахунків можуть використовуватися акредитивна, інкасова, вексельна їх форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками і з використанням розрахункових документів на паперових носіях і в електронному вигляді.

Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

• меморіального ордера;

• платіжного доручення;

• платіжної вимоги-доручення;

• акредитива;

• чека;

• платіжної вимоги.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка його оформила.

Однією з найпоширеніших форм розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві ТзОВ „АВЕ Івано-Франківськ” є розрахунки за платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.

Платіжне доручення - оформлене на спеціальному бланку розпорядження підприємства банкові, який його обслуговує, про перерахування певної суми зі свого рахунка на рахунок іншого підприємства.

Платіжне доручення банк приймає до виконання протягом 10 днів від дня його виписування і лише в сумі, яка може бути оплачена, виходячи з наявності коштів на рахунку або за рахунок кредиту. Доручення на перерахування коштів у дохід до бюджету і за платежами податкового характеру до державних цільових фондів банк приймає незалежно від наявності коштів на рахунку підприємства.

Розрахунки платіжними дорученнями використовуються між підприємствами за одержані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності та послуги в порядку попередньої оплати; в авансових платежах; у платежах до бюджету, органів соціального страхування, оплаті претензій з якості та нестачі продукції, штрафів, пені;, при сплаті кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

Розрахунки платіжними дорученнями відображають в обліку платника такими записами:

Дт 631, 681, 641, 651;

Кт 311«Поточні рахунки в національній валюті» постачальника;

Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Обов'язковою вимогою при оформленні платіжних документів у разі внесення платежів до бюджету є зазначення в рядку «Призначення платежу» наведених нижче даних (друкованим способом) в такій послідовності:

1) службовий код «070» (призначення бюджетного платежу);

2) ідентифікаційний код платника згідно з Держреєстром України;

3) код розділу платежу згідно з бюджетною класифікацією;

4) код параграфа платежу згідно з бюджетною класифікацією;

5) код виду оплати;

6) інформація про призначення платежу.

Після кожного коду друкують розділовий знак (;). Наприклад, у платіжному дорученні на перерахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у рядку «Призначення платежу» має бути відображено: 070; 22610320; 053; 00; 40; Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття за жовтень 200Х р. в сумі 136,80 грн., в тому числі: за ставкою 2,1% -- 102,6 грн.; за ставкою 0,5% - 34,2 грн.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", який призначений для обліку поточних зобов'язань з розрахунків з постачальниками, підрядниками та між учасниками ПФГ за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги.

Аналітичний облік за рахунком ведеться за кожним платіжним документом і постачальником лінійним методом запису по кожній позиції. При обробці первинних документів бухгалтер протягом місяця складає реєстр прибуткових і видаткових документів, у якому зазначає номер і дату супровідних документів (товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, накладна), вартість матеріальних цінностей, що надійшли, а також номер і дату платіжного документа на сплату заборгованості. Загальна сума товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за документами, не оплаченими в поточному і в попередніх місяцях, має відповідати кредитовому сальдо рахунка 63.

Дебетове сальдо рахунка 63 показує, що платіжні документи оплачено, а товарно-матеріальні цінності не одержано. Це сальдо відображають в активі балансу за відповідною статтею..

Згідно із ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми цих операцій відносять до валових доходів або валових витрат.

Поширеною формою є також розрахунки акредитивами.

Акредитив - спосіб безготівкових розрахунків між підприємствами та організаціями, за якого банк платника дає доручення банку, що обслуговує одержувача платежу, сплатити відповідну суму в обумовлений строк за умов, зазначених в акредитивній заяві платника,

У банку покупця або постачальника може бути відкрито такі акредитиви: покриті (депоновані в банку постачальника або в банку покупця) і непокриті (гарантовані); відзивні та безвідзивні. Найдоцільнішою є практика використання в розрахунках акредитивів із депонуванням коштів в банку постачальника.

Розрахунки чеками використовують у безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою зменшення розрахунків готівкою за одержані товари, виконані роботи, послуги.

Чек - письмове розпорядження платника певній установі сплатити з його рахунка власнику чека певну суму.

Чеки дійсні протягом 10 днів, не враховуючи дня їх виписування.

Одним з найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище ТзОВ «АВЕ Івано-Франківськ» є стан розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Розрахункові відносини з державним бюджетом

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори - це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи:

• прямі;

• непрямі.

Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування:

• податок на прибуток;

• прибутковий податок з громадян.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі (ПДВ, акцизний збір).

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що сплачуються у визначеному законами України порядку, складає систему оподаткування.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30% до об'єкта оподаткування.

Для виконання Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” використовуються такі періоди:

• звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня цього ж року;

• звітний квартал.

Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

ТзОВ «АВЕ Івано-Франківськ», що є базою проходження практики, сплачує ряд загальнодержавних і місцевих податків та зборів.

Загальнодержавні податки та збори:

• ПДВ;

• Податок на прибуток підприємства;

• Прибутковий податок з громадян;

• Збір на обов'язкове соціальне страхування;

• Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

• Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• Відрахування до іноваційного фонду.

Місцеві податки:

• Комунальний податок.

Аналітичний і синтетичний облік розрахунків з бюджетом ведеться окремо по кожному податку чи збору (платежу до бюджету) за відповідними проводками.

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Головна особливість цього податку полягає в тому, що його платниками по суті є кінцеві споживачі товарів і послуг. За допомогою цього податку між кінцевими споживачами рівномірно розподіляється та частина створеного у суспільстві продукту, яка має централізуватись і задовольняти загальнодержавні потреби. Він стимулює економію витрат усіх видів матеріальних ресурсів. У сфері обігу податок на додану вартість стимулює продавців до стримування продажних цін на товари і послуги.

Підприємство справляє податок за формулою:

СПДВ = (В + З + М) х ; та СПДВ = (В + З) х ,

де СПДВ - сума ПДВ;

В - митна вартість;

З - митні збори;

М - мито;

Прибуток підприємства оподатковується за ставкою 30% до об'єму оподаткування. Платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України. Об'єктом оподаткування є сукупний дохід (оподатковуваний) за календарний рік, одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів). При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій національній валюті. Доходи одержані в натуральній формі зараховуються до сукупного оподаткованого доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами.

Облік податків на підприємстві ведеться на рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”.

За кредитом рахунку 64 відображають платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання.

На субрахунку 641 “Розрахунки з податками” ведуть облік податків, які нараховують та сплачують відповідно до чинного законодавства ( податок на додану вартість, податок з прибутку громадян).

На субрахунку 643 “Розрахунки за податкові зобов'язання” ведуть облік суми податку на додану вартість, визначеної, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати).

На субрахунку 644 “Податковий кредит” ведуть облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання.

Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведуть за їх видами. Облік платежів ведуть окремо по кожному податку.

Схема обліку за цим розрахунком така. На підставі відповідних первинних документів - податкових накладних з податку на додану вартість, розрахунків встановленої форми з інших податків - проводять записи у розмірі кожного податку чи платежу у реєстрах аналітичного обліку рахунків з бюджетом.

Облік розрахунків за податками і платежами організований таким чином, щоб за кожним із них окремо можемо мати дані про нараховані і сплачені суми, заборгованість на кінець місяця. Тому до перших двох субрахунків відкриті аналітичні рахунки за назвою податків і платежів.

Зокрема до рахунку 64 Субрахунку 641 “Розрахунки за податками” треба відкрити такі аналітичні рахунки:

6411 “ Розрахунок з податку на додану вартість”

6412 “Розрахунки з податку на прибуток”

6413 “Розрахунки з прибутково податку громадян”

6414 “Розрахунки з комунального податку”

6415 “Розрахунки з інших податків”

Аналіз фінансового стану підприємства

Аналіз вартості капіталу

Капітал - загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формування активів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу.

Капітал складається із власного капіталу і зобов'язань. Зобов'язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зобов'язання заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання,які не є поточними зобов'язаннями.

Поточні зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Інформаційними джерелами для аналізу капіталу підприємства є баланс підприємства, а також примітки до фінансової звітності. При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткостроковизх зобов'язань.

Аналіз капіталу підприємства передбачає проведення аналізу складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і джерел його формування.

Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з'ясувати при аналізі капіталу підприємства:

1. Загальна оцінка структури капіталу.

2. Аналіз складу і динаміки позикових коштів.

3. Аналіз джерел капіталу підприємства.

4. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан капіталу підприємства.

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні і відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства.

У цілому, збільшення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може бути результатом ефективної роботи підприємства.

У цілому, скорочення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності підприємства.

Аналіз структури фінансових зобов'язань дає відповідь на питання чи підвищився знизився ризик втрати фінансової стійкості підприємства.

Негативним моментом є висока частка заборгованості (більш 60 %) перед бюджетом, оскільки затримки відповідних платежів викликають нарахування пенею, процентні ставки по який досить високі. Крім того, підвищується імовірність банкрутства. Негативним моментом є висока частка (більш 60%) заборгованості перед позабюджетними фондами.

Для аналізу капіталу підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти, які належать до таких груп коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - розраховується як відношення позикового капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому позикового капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

3. Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

4. Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу. Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

5. Коефіцієнт відношення основних засобів до власних коштів. Характеризує наскільки основні засоби забезпечені власними джерелами фінансування.

6. Коефіцієнт структури позикового капіталу - розраховується як віднощення короткострокових зобов'язань до всього позикового капіталу. Характеризує частку короткострокових зобов'язань у струкутрі позикового капіталу.

7. Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу - збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство повинне відслідковувати середньозважену вартість капіталу (середньозважена вартість капіталу визначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіталу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над сердньозваженою вартістю капіталу.

Аналіз фінансової стійкості та ліквідності підприємства

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявності ліквідних коштів.

Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання постійних та усіх активів.

Аналіз ліквідності доцільно доповнити аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства та визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

• абсолютна фінансова стійкість;

• нормально стійкий фінансовий стан;

• нестійкий фінансовий стан;

• кризовий фінансовий стан.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних джерел спроможне забезпечити запаси та витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників.

Методична послідовність аналізу ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.

Будь-якого користувача фінансової звітності насамперед цікавить питання про ліквідність та платоспроможність підприємства. Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) - Кп , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань.

2. Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності - Кшл , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

3. Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити своїми коштами негайно.

Для характеристики фінансової стійкості підприємств доцільно використовувати, в першу чергу, шість таких показників:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) - Кавт , що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості - Кф.с - що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами - Кзвз - показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу.

4. Коефіцієнт ефективності використання активів - Кеа - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню загальних вкладень в його діяльність. характеризує прибутковість цього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження.

5. Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу (коефіцієнт прибутковості власного капіталу) - Кевк - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню власного капіталу, тобто характеризує ефективність власних інвестицій.

6. Коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів - Кн/об - характеризує співвідношення необоротних і оборотних активів.

Аналіз фінансового стану та фінансового забезпечення діяльності, ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, фінансове планування та прогнозування

Для того щоб проаналізувати фінансовий стан ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, за 2012-2014 роки, проаналізуємо окремо активи, пасиви, зобов'язання та власний капітал.

Таблиця 3.1 – Структура та динаміка активів ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, за 2012-2014 роки

Активи	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Абсолютне відхилення, тис. грн	Відносне відхилення, %
	сума, тис. грн	частка в структурі, %	сума, тис. грн	частка в структурі, %	сума, тис. грн	частка в структурі%	2012-2013 роки	2013-2014 роки	2012-2013 роки	2013-2014 роки
Нематеріальні актви	26791,8	0,3	11169,4	0,1	-	0	−15622,45	-11169,4	-0,2	-0,1
Основні засоби та нематеріальні активи	6502841,1	69,5	6290975,6	69,8	5845509,18	74,9	−211865,51	−445466,42	0,3	5,1
Грошові кошти та їх еквіваленти	151755,9	1,6	5922	0	3113,91	0	−145833,95	−2808,09	-1,6	0
Запаси	156377,6	1,6	4308,92	0	9869	0,1	−152068,74	-5560,08	-1,6	0,1
Дебіторська заборгованість за продукцію,товари, роботи і послуги	1352033,14	14,5	1912484,9	21,3	1757778,89	23,4	560451,76	−154706,01	6,8	2,1
Дебіторська заборгованість за розрахунками	880878,03	9,5	512389,7	5,7	2044,44	0	−368488,33	−510345,26	-3,8	-5,7
Інша поточна дебіторська заборгованість	176139,93	1,8	83052,08	0,9	112716,08	1,5	−93087,85	29664	-0,9	0,6
Інші оборотні активи	111189,14	1,2	187622,77	2,2	-	0	76433,63	-187622,77	1	-2,2
Усього активів	9357756,81	100	9011925,37	100	7915459,15	100	−345831,44	−1096466,22	-	-

Зробивши аналіз всіх складових активів ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, можна зробити наступні висновки:

• Показник нематеріальних активів протягом аналізованого періоду зменшився від 26791,8 тис. грн у 2012 до 11169,4 тис. грн у 2013 році, після чого у 2014 році даний показник був відсутній.

• Основні засоби займають найбільшу часту активів і також мають тенденцію до зменшення. Відтак у відсотковому співвідношенні дане зменшення становило лише 0,3% у 2013 році та 5,1% у 2014 році.

• У 2012 році грошові кошти та їх еквіваленти становили 151755,9 тис. грн, потім у 2013 році даний показник змінився у сторону зменшення до 5922 тис. грн. В останньому аналізованому році грошові кошти становили 3113,91 тис. грн.

• Запаси у ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, протягом аналізованого періоду зменшились протягом 2012-2014 років від 156377,6 тис. грн до 9869 тис. грн у 2014 році.

• Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги спочатку у 2013 році збільшилась на 560451 тис. грн порівняно з 2012 роком, після чого зменшилась на 154706 тис. грн.

• Інша поточна дебіторська заборгованість також спочатку мала тенденцію до збільшення, а у останньому аналізованому році зменшилась.

Рисунок 3.1 -Динаміка активів ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, за 2012-2014 роки

Зробивши аналіз активів ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, можна зробити висновок, що загальна сума активів протягом 2012-2014 років мала тенденцію до зменшення. Графічно дані зміни зображено на рисунку 3.1.

Таблиця 3.2 – Динаміка та структура пасивів ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, за 2012-2014 роки

Пасиви	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Абсолютне відхилення, тис. грн	Відносне відхилення, %
	сума, тис. грн	частка в структурі, %	сума, тис. грн	частка в структурі, %	сума, тис. грн	частка в структурі, %	2012-2013 роки	2013-2014 роки	2012-2013 роки	2013-2014 роки
Зобов'язання	9430935,6	100,8	7223785,2	80,2	12511716,1	158	−2207150,6	5287930,9	-20,4	77,8
Власний капітал	-73158,8	-0,8	1788159,9	19,8	-4596256,9	-58	1861318,6	−6384416,8	20,6	38,2
Усього пасивів	9357756,8	100	9011925,4	100	7915459,1	100	−345831,6	−1096466,3	-	-

Проаналізувавши динаміку та структуру пасивів ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, можна зробити наступні висновки.

Частка зобов'язань займала найбільшу долю в структурі пасивів протягом 2012-2014 років. Проте якщо аналізувати даний показник у розрізі кожного з аналізованих років, то можна зазначити що зміни були кожного з періодів. Відтак у 2013 році сума зобов'язань становила 7223785,24 тис. грн, що на 20,4% менше ніж у 2012 році. У 2014 році даний показний збільшився на 77,8%.

Сума власного капіталу протягом аналізованого періоду мала тенденцію як до збільшення, так і до різкого зменшення. У 2012 році він становив -73158,8 тис. грн, після чого збільшився до 1788159,9 тис. грн, а вже у наступному році даний показник досягнув -4596256,9 тис. грн.

Рисунок 3.2. - Динаміка пасивів ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, протягом 2012-2014 років

З рисунку 1.2 видно що в загальному пасиви протягом трьох років зменшувались. Спочатку періоду вони становили 9357756,8 тис. грн, потім у 2013 році зменшились на 345831,6 тис. грн, а в 2014 році зменшення відбулось на суму 1096466,3 тис. грн.

Таблиця 3.3 – Динаміка та структура зобов’язань ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, за 2012-2014 роках

Зобов’язання	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Абсолютне відхилення, тис. грн	Відносне відхилення, %
	сума, тис. грн	частка в структурі, %	сума, тис. грн	частка в структурі, %	сума, тис. грн	частка в структурі, %	2012-2013 роки	2013-2014 роки	2012-2013 роки	2013-2014 роки
Короткострокові кредити банків	3700000	39,2	601000	6,4	1606100	13,8	−3099000	1005100	-32,8	7,4
Поточна кредиторська заборгованість	682022,36	7,2	1209308,7	16,7	2993253,38	23,9	527286,34	1783944,68	9,5	7,2
Поточна кредиторська заборгованість із внутрішніх розрахунків	-	-	500	0	500	0	500	0	0	0
Інші довгострокові зобов'язання	4214868,8	44,8	4416612	62,1	7693163,2	61,5	-201743,2	3276551,2	17,3	-0,6
Інші поточні зобов'язання	834014,42	8,8	996374,7	14,8	32699,51	0,3	162360,28	−963675,19	6	-14,5
Усього зобов'язань	9430935,58	100	7223785,24	100	12511716,09	100	−2207150,34	5287930,85	-	-

З таблиці 3.3 видно, що зобов'язання спочатку мали тенденцію до зменшення, після чого у останньому аналізованому році збільшились. Графічно дані зміни зображено на рисунку 3.3

Рисунок 3.3 -Динаміка зобов'язаннь ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, протягом 2012-2014 років

Найбільшу частку у структурі зобов'язань зкладають інші довгострокові зобов'язання, які протягом аналізованого періоду збільшувались. Даний показник протягом трьох останніх років становив 4214868,8 тис. грн, 4416612 тис. грн та 7693163,2 тис. грн відповідно.

В загальному, зробивши аналіз показників ТзОВ “АВЕ Івано-Франківськ”, можна зазначити, що підприємство збільшило на кінець аналізованого періоду свої зобов’язання та значно зменшило суму власного капіталу.