3. Матеріальна відповідальність, облік матеріальних цінностей.

На підприємствах масового харчування зосереджені великі запаси товаро-матеріальних цінностей та грошових коштів. За всі цінності, які знаходяться на підприємстві повинна бути встановлена матеріальна відповідальність.

Матеріальна відповідальність працівників - це один з видів юридичної відповідальності, що виражається в обов'язку працівників покрити повністю або частково матеріальну шкоду, що була заподіяна з їх вини.

Конституція України (ст. 66) до обов'язків кожного громадянина відносить відшкодування завданих ним збитків. У КЗпП (ст. 130) зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації через порушення покладених на них трудових обов'язків.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам»роз'яснив:

«За правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту».

Трудове законодавство залежно від форми вини розрізняє два види матеріальної відповідальності: обмежену і повну.

У зв'язку з тим, що в процесі виконання трудових обов'язків працівник, використовуючи засоби й предмети праці, ризикує заподіяти майну роботодавця шкоду з необережності, основним видом матеріальної відповідальності працівників є обмежена матеріальна відповідальність, яка застосовується, якщо інше не передбачено законодавством (ст. 132 КЗпП).

Обмежена матеріальна відповідальність у трудових відносинах застосовується як загальне правило. Цей вид матеріальної відповідальності полягає в обов'язку працівника, з вини якого при виконанні трудових обов'язків було заподіяно шкоду, покрити (відшкодувати) її роботодавцеві у встановлених законом межах - у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.

Відповідно до п.1 ст. 133 КЗпП обмежену матеріальну відповідальність несуть:

• працівники за псування або знищення через недбалість матеріалів,

напівфабрикатів, виробів (продукції), інструментів, вимірювальних приладів,спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування.

• керівники підприємств, установ, організацій ї їхні заступники, а також керівники структурних підрозділів та їхні заступники, якщо шкоду заподіяно:

• зайвими грошовими виплатами

• неправильною постановкою обліку та зберіганням матеріальних або грошових цінностей

• невжиттям необхідних заходів, щоб запобігти простоям, випуску недоброякісної продукції

• розкраданню, знищенню та пошкодженню матеріальних або грошових цінностей.

Середня заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат протягом останніх двох календарних місяців роботи, передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а коли працівник останні два місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення -виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (постанова кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати»).

Обмежену матеріальну відповідальність не можна визначити як неповну чи часткову, оскільки при заподіянні шкоди меншого розміру, ніж середня заробітна плата працівника, останній нестиме відповідальність у повному розмірі шкоди. Розмір відшкодування не визначатиметься часткою заподіяної шкоди, а залежатиме від розміру середньої місячної заробітної плати працівника.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно (продукти, посуд, готові вироби) або полагодити пошкодження (обладнання, інвентар).

Повна матеріальна відповідальність - цей вид матеріальної відповідальності полягає в обов'язку працівника відшкодувати заподіяну з його вини роботодавцеві пряму дійсну шкоду у повному розмірі без обмеження певною величиною.

Випадки повної матеріальної відповідальності працівників установлені ст. 134 КЗпП. Матеріальна відповідальність за п.1 ст. 134 КЗпП настає за наявності таких умов:

• досягнення працівником 18 річного віку

• зайняття посади або виконання роботи, безпосередньо пов'язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва, які зазначені у переліку таких посад і робіт 1

• передача працівникові для зберігання чи з іншою метою майна та цінностей

• наявність (відповідно до ст. 135-1 КЗпП) письмового договору між працівником і роботодавцем про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості та інших цінностей

• одержання працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (накладні) (п.2 ст. 134 КЗпП)

• вчинення працівником діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.З ст. 134 КЗпП)

• заподіяння шкоди працівником, який був у нетверезому стані й незалежно від того умисно чи з необережності заподіяна ця шкода (п.4 ст. 134 КЗпП). Доказами

нетверезого стану працівника може бути медичний висновок, акти, свідчення свідків, пояснення працівника і третіх осіб тощо.

• за шкоду, заподіяну нестачею, умисним знищенням або умисним зіпсуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі й під час їх виготовлення, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівнику для користування, підприємством, установою, організацією(п.5 ст. 134 КЗпП)

• відповідно до спеціальних нормативно-правових актів (п.6 ст. 134 КЗпП). Така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду заподіяну: перевитратою матеріалів, отримання премій внаслідок допущених викривлень даних про виконання робіт, розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних матеріалів

• за шкоду, заподіну не під час виконання трудових обов'язків (п.7 ст. 134 КЗпП). В такому разі шкоду підприємству заподіює не будь-яка особа, а саме працівник, який перебуває з підприємством у трудових відносинах на підставі трудового договору. Шкода може бути заподіяна у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи (використання майна роботодавця для особистих цілей, при виконанні на обладнанні роботи, що не належить до трудової функції працівника)

• відповідальність у повному розмірі шкоди несе службова особа, яка винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (п.8 ст. 134 КЗпП)

Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які не досягли 18 річного віку, не мають юридичного значення.

Працівника не можна притягти до повної матеріальної відповідальності на

підставі укладеного договору про повну матеріальну відповідальність, якщо його посада не зазначена у переліку посад і робіт.

Договори про повну матеріальну відповідальність з прибиральницями, сторожами, бухгалтерами складів, а також іншими працівниками, яким матеріальні цінності безпосередньо не передаються, правового значення не мають.

Договір про матеріальну відповідальність не укладають з учнями, практикантами, випускниками спеціальних навчальних закладів, не маючими досвіду роботи з матеріальними цінностями, на протязі першого року їх роботи.

Повна матеріальна відповідальність залежно від характеру трудової функції, видів робіт, що виконуються працівниками, поділяється на індивідуальну та колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (ст. 135-2 КЗпП).

Повна матеріальна відповідальність за цінності виникає по договору про матеріальну відповідальність, а також по разовій довіреності за цінності, отримані працівником під звіт.

З працівниками масового харчування, тісно пов'язаними з прийомом, зберіганням, обробкою, продажем, відпуском, транспортуванням цінностей, організація підприємства заключає договір про повну матеріальну відповідальність.

Договір укладається з особами, які досягли 18 річного віку в письмовій формі на підставі типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність або типовій договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Індивідуальна матеріальна відповідальність застосовується в тому випадку, коли можна визначити відповідальність кожного робітника: конкретний робітник відповідає за довірені йому особисто цінності або цінності, які зберігаються в окремому

приміщенні. Індивідуальна матеріальна відповідальність в масовому харчуванні застосовується в коморах, в буфетах, на підприємстві, в касі.

Переміщення робітників з індивідуальною матеріальної відповідальністю (звільнення, відпустка, хвороба) обов'язково супроводжується інвентаризацією цінностей.

Бригадна матеріальна відповідальність вводиться в тому випадку, коли неможливо розподілити відповідальність кожного працівника. Договір про бригадну матеріальну відповідальність підписують всі члени бригади.

Позапланові інвентаризації при бригадній матеріальній відповідальності проводять при зміні або звільненні бригадира, при розформуванні бригади, при вибутті більше 50% членів бригади, а також при вимозі одного або декількох членів бригади. Звіти про рух товарів підписує бригадир та один з членів бригади.

Апарат бухгалтерії організовує звіт товарно-матеріальних цінностей по матеріально-відповідальним особам і по місцям збереження, перевірку звітів про рух цінностей, приймає участь в проведенні інвентаризації засобів, встановлює розмір нестачі цінностей.

Адміністрація підприємства притягує до матеріальної відповідальності працівників тільки після старанної перевірки причин виникнення нестач з урахуванням письмових пояснень матеріально-відповідальних осіб.

На підприємствах масового харчування матеріально-відповідальні особи несуть відповідальність за нестачу, псування матеріальних цінностей в розмірі їх продажної вартості.

При бригадній матеріальній відповідальності кожен член бригади відшкодовує матеріальний збиток пропорційно його тарифній ставці та відпрацьованого часу. В тому випадку, коли доказана провина конкретного члена бригади, інші члени бригади звільняються від відшкодування збитків.