- •1 Світогляд, його сутність, структура і функції.
- •2 Міфологія і релігія як історичні типи світогляду.
- •3 Філософія як тип світогляду, її предмет, специфіка, структура і функції.
- •5 Витоки філософії, передумови і час її виникнення.
- •6 Давньоіндійська філософія: загальна характеристика, основні школи.
- •7 Давньокитайська філософія: загальна характеристика, основні школи.
- •8 Антична філософія: особливості та основні етапи розвитку. Рання грецька філософія, її космоцентризм.
- •9 Філософія Сократа і софістів, поворот античної філософії до людини.
- •10 Атомістичний матеріалізм Демокрита, його значення для європейської науки.
- •11 Основні ідеї філософії Платона. Вчення Платона про ідеальну державу.
- •12 Філософія Аристотеля, її основні ідеї та розділи.
- •13 Антична філософія епохи еллінізму: епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.
- •14 Філософія середніх віків, її парадигма та етапи розвитку. Патристика і схоластика (Августин Аврелій, Фома Аквінський).
- •15 Гуманізм і антропоцентризм філософії Відродження. Натурфілософські та соціально-політичні вчення.
- •16 Західноєвропейська філософія хvіі ст. (філософія Нового часу). Основні напрямки та ключові проблеми методології та теорії пізнання.
- •17 Проблема субстанції у філософії Нового часу (Декарт, Спіноза, Лейбніц)
- •18 Проблема взаємовідношення людини і суспільства у західноєвропейській філософії XVIII ст.
- •19 Загальна характеристика, основні проблеми, особливості і значення німецької класичної філософії. Критична філософія і. Канта.
- •20 Філософське вчення Гегеля і л. Феєрбаха.
- •21 Марксистська філософія: витоки і джерела, основні ідеї, положення і принципи. Марксистська філософія в хх ст.
- •22 Загальна характеристика та особливості становлення і розвитку української філософії. Філософська думка доби Київської Русі.
- •23 Основні ідеї та проблеми в філософії Києво-Могилянської Академії, її роль у розвитку української філософії.
- •25 Кирило-Мефодіївське товариство, його світоглядні та ідеологічні засади, роль в утвердженні визвольних ідей в Україні (т. Шевченко, м. Костомаров, п. Куліш).
- •26 Українська філософська думка кінця хіх та хх ст. (і. Франко, о. Потебня, м. Драгоманов)
- •27 Російська релігійна філософія кінця хіх – початку хх ст. (в. Соловйов, м. Бердяєв).
- •28 Західна філософія хх століття: характерні риси, основні проблеми і напрямки.
- •29 Проблема раціонального та ірраціонального в філософії хх ст.. Ідея несвідомого і психоаналіз з. Фрейда.
- •30 Проблема буття людини в філософії хх ст.. Екзистенціальна філософія.
- •31 Культ науково-технічного розуму і його противники. Сцієнтизм та анти сцієнтизм в філософії хх ст.
- •32 Проблема знання, мови та наукового методу в філософії хх ст. Неопозитивізм, постпозитивізм, герменевтика.
- •1. Логічний позитивізм
- •2. Логічний негативізм
- •3. Аналітична філософія
- •4. Постпозитівізм
- •33 Релігійна філософія хх ст. Неотомізм та його оновлення.
- •34 Філософська категорія буття, її зміст і значення. Концепції буття в історії філософії.
- •1. Буття і основні його форми
- •35 Основні види буття, їх співвідношення. Матерія як вид буття і філософська категорія.
- •36 Універсальні форми буття (атрибути) матерії: рух, простір і час, їх взаємозв’язок.
- •37 Природа як вид буття та сфера життєдіяльності людини. Єдність та багатоманітність світу.
- •38 Проблема походження і сутності свідомості у філософії.
- •39 Структура свідомості. Співвідношення свідомого і несвідомого як філософська проблема.
- •40 Суспільна свідомість, її рівні, сфери та форми; їх зміст та функції.
- •41 Діалектика як теорія розвитку і метод пізнання, її основні принципи. Історичні форми та сучасні варіанти діалектики.
- •42 Основні закони діалектики, їх зміст і специфіка.
- •43 Категорії діалектики, їх специфіка і класифікація.
- •44 Пізнання як взаємодія суб’єкта і об’єкта. Проблема пізнаваності світу.
- •45 Чуттєве і раціональне пізнання, їх специфіка, форми та співвідношення.
- •46 Проблема істини в пізнанні. Основні характеристики і критерії істини.
- •47 Наука як специфічна форма суспільної свідомості, вид діяльності та соціальний інститут. Науково-технічна революція, її сутність і влив на суспільний розвиток.
- •48 Поняття методології та методів наукового пізнання. Загальнонаукові методи і прийоми пізнання.
- •49 Емпіричний рівень наукового пізнання, його форми і методи.
- •50 Теоретичний рівень наукового пізнання, його форми і методи.
- •51 Поняття суспільства та основні підходи до розуміння виникнення і сутності суспільства.
- •52 Співвідношення об’єктивних і суб’єктивних чинників в історичному процесі. Проблема соціального детермінізму.
- •53 Поняття суспільного виробництва, його типи і види. Матеріальне виробництво, його роль в житті людини і суспільства.
- •54 Проблема типізації (історичних типів) соціумів. Концепція суспільно-економічної формації (к. Маркс, ф. Енгельс)
- •55 Цивілізація і культура, їх співвідношення. Цивілізаційний підхід до історії людства (а. Тойнбі, п. Сорокін, о. Шпенглер)
- •56 Детермінанти, рушійні сили і субєкти історичного процесу. Класи і нації, їх роль в історіх людства і в житті сучасного суспільства. Народ і особистість в історії.
- •57 Проблема спрямованості історичного процесу в історії філософської думки і основні підходи до її розв’язання.
- •58 Глобальні проблеми сучасності, причини їх виникнення і шляхи вирішення.
- •59 Людина як предмет філософії, її сутність і природа. Проблема антропогенезу.
- •60 Людський індивід, індивідуальність, особистість.
- •61 Проблема відчуження, свободи ті відповідальності особистості.
10 Атомістичний матеріалізм Демокрита, його значення для європейської науки.
Демокріт з Абдер - давньогрецький філософ - атоміст і вчений - енциклопедист, народився близько 460 р. до н.е., рік смерті невідомий, за деяким даними прожив більше ста років. Демокріт - нащадок багатого і знатного роду, величезну спадщину витратив на подорожі в далекі країни з метою одержання знань. По одній з легенд, на батьківщині був притягнутий до суду за марну розтрату спадщини; під час виправдувальної промови прочитав суддям один із своїх творів і був визнаний невинним.
Філософія Демокріта це атомістичний матеріалізм. Увесь світ, всі тіла, відповідно до цієї концепції, складаються з атомів (atomos - неподільний) - дрібних матеріальних неподільних часток. Рух - внутрішня властивість атомів (здогад про внутрішнє джерело матерії, яка є в русі); різноманіття явищ навколишнього світу пояснюється розходженням форм атомів. Послідовно проводячи матеріалізм, Демокріт вважав, що душа складається зі сферичних, рухливих, вогненних атомів. Людина відрізняється від тварини особливим розташуванням атомів душі, які чергуються з атомами тіла. Після смерті душі розпадаються і атоми розсіюються в просторі. Боги також мають атомарну структуру і складаються із круглих вогненних атомів, які нелегко руйнуються, але все-таки не вічні.
Космологія.
Демокріт розвиває концепцію Левкінпа про космічні вихри, які породжують незліченні світи, різні за розміром і структурою. В одних світах сонце і місяць більше наших, в інших - більша кількість світил, у третіх - немає зовсім. Світи, розрізняються за віком: одні тільки народжуються; інші - перебувають у розквіті; треті - гинуть зіштовхуючись один з одним.
Для філософії Демокріта характерний твердий детермінізм - заперечення випадковості; все, по Демокріту, закономірне і має свої причини. Філософ стверджував, що люди вигадали ідол випадку, щоб користуватися ним як приводом, який прикриває їх власну нерозсудливість. Демокріту приписують авторство забавної притчі: Один раз лиса людина йшла по пустельній місцевості і їй на голову з неба впав камінь. Людина померла. - Якщо ми не будемо затрудняти себе поясненнями, то скажемо, що це відбулося випадково. Однак, спробувавши знайти причину, ми довідаємося, що в цій місцевості живуть хижі птахи, які своєрідним способом полюють на черепах - піднімають у пазурах камінь і кидають його зверху на панцир черепахи її, розбиваючи його, ласують м'ясом черепахи. У нашому випадку птах лисину сприйняв за панцир. Мораль: завжди шукай причину, закономірність того, що відбувається.
Теорія пізнання.
Демокріт виділив два ступені пізнання: почуттєвий досвід, який виникає внаслідок витікання від об'єктів прозорих матеріальних образів, які попадають в наші органи почуттів і мислення. Почуття, що є джерелом будь-якого пізнання саме по собі може дати лише "темне", тобто неповне, поверхневе знання, тому що сутність речей - атоми, можуть бути осягненні умоглядним шляхом.
Етика Демокріта - це етика щастя - гедонізм. Метою життя філософ вважає гарний настрій - евтюмію, що означає безтурботний щасливий стан, коли людина не піддається дії пристрастей і страху. Найбільшою чеснотою є безтурботна мудрість, яка дає людині дар правильно мислити, правильно говорити і правильно поступати.
В соціально-політичних поглядах Демокріт був прихильником демократичного устрою держави, стверджуючи, що бідність у демократії настільки краще так званого благополуччя громадян при царях, наскільки свобода краще рабства.
