- •1 Світогляд, його сутність, структура і функції.
- •2 Міфологія і релігія як історичні типи світогляду.
- •3 Філософія як тип світогляду, її предмет, специфіка, структура і функції.
- •5 Витоки філософії, передумови і час її виникнення.
- •6 Давньоіндійська філософія: загальна характеристика, основні школи.
- •7 Давньокитайська філософія: загальна характеристика, основні школи.
- •8 Антична філософія: особливості та основні етапи розвитку. Рання грецька філософія, її космоцентризм.
- •9 Філософія Сократа і софістів, поворот античної філософії до людини.
- •10 Атомістичний матеріалізм Демокрита, його значення для європейської науки.
- •11 Основні ідеї філософії Платона. Вчення Платона про ідеальну державу.
- •12 Філософія Аристотеля, її основні ідеї та розділи.
- •13 Антична філософія епохи еллінізму: епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.
- •14 Філософія середніх віків, її парадигма та етапи розвитку. Патристика і схоластика (Августин Аврелій, Фома Аквінський).
- •15 Гуманізм і антропоцентризм філософії Відродження. Натурфілософські та соціально-політичні вчення.
- •16 Західноєвропейська філософія хvіі ст. (філософія Нового часу). Основні напрямки та ключові проблеми методології та теорії пізнання.
- •17 Проблема субстанції у філософії Нового часу (Декарт, Спіноза, Лейбніц)
- •18 Проблема взаємовідношення людини і суспільства у західноєвропейській філософії XVIII ст.
- •19 Загальна характеристика, основні проблеми, особливості і значення німецької класичної філософії. Критична філософія і. Канта.
- •20 Філософське вчення Гегеля і л. Феєрбаха.
- •21 Марксистська філософія: витоки і джерела, основні ідеї, положення і принципи. Марксистська філософія в хх ст.
- •22 Загальна характеристика та особливості становлення і розвитку української філософії. Філософська думка доби Київської Русі.
- •23 Основні ідеї та проблеми в філософії Києво-Могилянської Академії, її роль у розвитку української філософії.
- •25 Кирило-Мефодіївське товариство, його світоглядні та ідеологічні засади, роль в утвердженні визвольних ідей в Україні (т. Шевченко, м. Костомаров, п. Куліш).
- •26 Українська філософська думка кінця хіх та хх ст. (і. Франко, о. Потебня, м. Драгоманов)
- •27 Російська релігійна філософія кінця хіх – початку хх ст. (в. Соловйов, м. Бердяєв).
- •28 Західна філософія хх століття: характерні риси, основні проблеми і напрямки.
- •29 Проблема раціонального та ірраціонального в філософії хх ст.. Ідея несвідомого і психоаналіз з. Фрейда.
- •30 Проблема буття людини в філософії хх ст.. Екзистенціальна філософія.
- •31 Культ науково-технічного розуму і його противники. Сцієнтизм та анти сцієнтизм в філософії хх ст.
- •32 Проблема знання, мови та наукового методу в філософії хх ст. Неопозитивізм, постпозитивізм, герменевтика.
- •1. Логічний позитивізм
- •2. Логічний негативізм
- •3. Аналітична філософія
- •4. Постпозитівізм
- •33 Релігійна філософія хх ст. Неотомізм та його оновлення.
- •34 Філософська категорія буття, її зміст і значення. Концепції буття в історії філософії.
- •1. Буття і основні його форми
- •35 Основні види буття, їх співвідношення. Матерія як вид буття і філософська категорія.
- •36 Універсальні форми буття (атрибути) матерії: рух, простір і час, їх взаємозв’язок.
- •37 Природа як вид буття та сфера життєдіяльності людини. Єдність та багатоманітність світу.
- •38 Проблема походження і сутності свідомості у філософії.
- •39 Структура свідомості. Співвідношення свідомого і несвідомого як філософська проблема.
- •40 Суспільна свідомість, її рівні, сфери та форми; їх зміст та функції.
- •41 Діалектика як теорія розвитку і метод пізнання, її основні принципи. Історичні форми та сучасні варіанти діалектики.
- •42 Основні закони діалектики, їх зміст і специфіка.
- •43 Категорії діалектики, їх специфіка і класифікація.
- •44 Пізнання як взаємодія суб’єкта і об’єкта. Проблема пізнаваності світу.
- •45 Чуттєве і раціональне пізнання, їх специфіка, форми та співвідношення.
- •46 Проблема істини в пізнанні. Основні характеристики і критерії істини.
- •47 Наука як специфічна форма суспільної свідомості, вид діяльності та соціальний інститут. Науково-технічна революція, її сутність і влив на суспільний розвиток.
- •48 Поняття методології та методів наукового пізнання. Загальнонаукові методи і прийоми пізнання.
- •49 Емпіричний рівень наукового пізнання, його форми і методи.
- •50 Теоретичний рівень наукового пізнання, його форми і методи.
- •51 Поняття суспільства та основні підходи до розуміння виникнення і сутності суспільства.
- •52 Співвідношення об’єктивних і суб’єктивних чинників в історичному процесі. Проблема соціального детермінізму.
- •53 Поняття суспільного виробництва, його типи і види. Матеріальне виробництво, його роль в житті людини і суспільства.
- •54 Проблема типізації (історичних типів) соціумів. Концепція суспільно-економічної формації (к. Маркс, ф. Енгельс)
- •55 Цивілізація і культура, їх співвідношення. Цивілізаційний підхід до історії людства (а. Тойнбі, п. Сорокін, о. Шпенглер)
- •56 Детермінанти, рушійні сили і субєкти історичного процесу. Класи і нації, їх роль в історіх людства і в житті сучасного суспільства. Народ і особистість в історії.
- •57 Проблема спрямованості історичного процесу в історії філософської думки і основні підходи до її розв’язання.
- •58 Глобальні проблеми сучасності, причини їх виникнення і шляхи вирішення.
- •59 Людина як предмет філософії, її сутність і природа. Проблема антропогенезу.
- •60 Людський індивід, індивідуальність, особистість.
- •61 Проблема відчуження, свободи ті відповідальності особистості.
30 Проблема буття людини в філософії хх ст.. Екзистенціальна філософія.
Провідне місце в ірраціоналістично-гуманістичному напрямі західної філософії належить екзистенціальній філософії. Вона зародилась у середині XIX ст., коли, на противагу об'єктивному ідеалізму гегелівської філософії, датський філософ
Сьорен К'єркегор (1813-1855) висунув тезу абсолютної цінності саме індивідуально-неповторного (а не всезагального) аспекту реальності як людського існування. Звідси виник і термін "екзистенціалізм" (від лат. exsintentia - існування). Ідеї К'єркегора, щоправда, на деякий час були забуті. 1 лише в 20-ті роки XX ст. німецький філософ Март і н Хайдеггер (1889-1976) у книзі "Буття і час" сформулював філософське вчення, центральним поняттям якого постала "екзистенція"-людське існування. Подібних висновків, незалежно від Хайдеггера доходить інший німецький філософ - Карп Ясперс (1883-1969). Упродовж 1930-х років виникає і поширюється французький напрям екзистенціалізму, представниками якого були відомі письменники та філософи: Альбер Калію (1913-1960), Жан Поль Сартр (1905-1980), Габріель Марсель (1889-1973), Моріс Мерло-Понті (1908-1961) та ін.
Що ж таке екзистенціалізм? Екзистенціалізм-це ірраціоналістична філософія, предметом вивчення якої є не об'єктивна реальність, а внутрішній світ людини. Центральними проблемами цієї філософії є:
1. Проблема існування (екзистенції) людини. Екзистенціальна філософія стверджує, що не все, чим людина живе, що вона переживає, є справжнім існуванням. Коли людина працює, вчиться, відпочиває, радіє тому чи іншому випадку - це існування зовнішнє. У такому існуванні втрачається неповторна єдність, єдність кожної окремої особи, зникають ті первісні, внутрішні, інтимні, начебто незалежні від зовнішнього світу, від інших людей переживання, які й становлять існування. Для позначення існування в цьому розумінні й користуються терміном "екзистенція". Екзистенція виражає глибинну основу, сутність існування, неповторність, унікальність людини та її долі. Якщо існування показує людину такою, якою вона є, то екзистенція вказує на можливості, які містяться в ній. Екзистенція означає здатність людини здійснити свій вибір, розкрити свої можливості, бути собою.
2. Проблема буття людини та буття світу - центральна проблема екзистенціальної філософії. Про це свідчать навіть назви творів основоположників екзистенціалізму. У Хайдеггера - основна праця "Буття і час", у Сартра - "Буття і ніщо" та ін. Як же розуміють буття екзистенціалісти і як це поєднується з проблемою людини? На відміну від класичних філософських вчень про буття, які розглядають його як об'єктивний, не залежний від свідомості світ, екзистенціалісти вважають, що філософія стоятиме на позиціях життєвого реалізму лише тоді, коли об'єктом її досліджень буде людина, її життя. Світ для людини існує оскільки, остільки вона йде від свого буття, надає світу певного значення та змісту. Людина творить світ таким, яким вона хоче його бачити, виходячи зі своїх переживань, створює свою емоційну картину світу. І тому, як стверджують екзистенціалісти, нема сенсу говорити про якийсь особливий, об'єктивний, світ позалюдського. В їх концепціях об'єктивна дійсність існує як суб'єктивна, як продукт переживань суб'єкта, як існування його сприйняття, його свідомості.
3. Проблема свободи людини. Екзистенціалізм називають філософією свободи. І справді, проблема свободи посідає в екзистенціалізмі важливе місце. Але ж у чому сутність свободи? Як її розуміють екзистенціалісти? Екзистенціалізм визначає свободу як вибір людиною самої себе: людина така, якою вона сама себе вільно вибирає. Свобода трактується не як свобода діяльності, а лише як свобода вибору або ставлення суб'єкта до незалежного від нього оточення. Він може або вільно погодитися зі своїм станом, або теж вільно не приймати свого стану. Об'єктивна ситуація не сама по собі обмежує нашу свободу, а лише як переживання її як обмеження. Наприклад, в'язень або ж раб теж може бути "вільним", відповідним чином самовизначаючи своє ставлення до свого становища. Звідси висновок: завдання людини полягає не в тому, щоб змінити світ, а в тому, щоб насамперед змінити своє ставлення до нього.
Ідеї екзистенціалізму мали і мають великий вплив на різноманітні течії сучасної філософської думки. Під впливом цієї філософії розвивалась франкфуртська школа (Ю. Хабермас, А. Шмідт, Т. Адорно, Г. Маркузе та ін.), школа нових філософів (Ж. М. Бенуа, Г. Лардро, М. Гарен та ін.), що виникли в 70-ті роки XX ст. у Франції, та ін.