5. Місцеві електричні травми.
До місцевих електротравм відносяться електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження, повязані з дією електричного струму чи електричної дуги. На місцеві електротравми припадає близько 20% електротравм.
Електричні опіки — найбільш розповсюджені електротравми, близько 85% яких припадає на електромонтерів, які обслуговують електроустановки. Залежно від умов виникнення опіки діляться на контактні, дугові і змішані.
Електричні знаки (знаки струму або електричні мітки) спостерігаються у вигляді різко окреслених плям сірого чи блідо-жовтого кольору на поверхні тіла людини в місці контакту із струмовідними елементами
Металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри дрібних часток металу, який розплавився під дією електричної дуги. Наддрібні частки металу мають високу температуру, але малий запас теплоти. Тому вони не здатні проникати через одяг і небезпечні для відкритих ділянок тіла.
Електроофтальмія — запалення зовнішніх оболонок очей, спричинене надмірною дією ультрафіолетового випромінювання електричної дуги.
Механічні ушкодження, пов’язані з дією електричного струму на організм людини, спричиняються непердбачуваним судомним скороченням м’язів в результаті подразнюючої дії струму. Внаслідок таких судомих скорочень м’я1 зів можливі розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, вивихи суглобів, переломи кісток тощо.
6. Загальні електричні травми - електричні удари..
В залежності від наслідків ураження електричні удари можна поділити на наступні п’ять степеней:
I- судомне ледве відчутне скорочення м’язів;
II- судомне скорочення м’язів, що сутроводжується сильним болем, але без втрати свідомості;
III- судомне скорочення м’язів із втратою свідомості, але зі збеженням дихання і робот серця;
IV- втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання (або і того і того разом);
V- клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу
7. Фактори, які впливають на наслідки ураження людини електричним струмом.
Тіло людини є провідником електричного струму, але електропровідність біологічної тканини відрізняється значною своєрідністю в порівнянні з провідністю металів, електролітів, газів. Це зумовлено не тільки фізичними властивостями живої тканини, але і дуже складними біохімічними і біофізичними процесами, властивими біологічній субстанції. Більшість тканин тіла людини містить значну калькість вологи (до 65% маси). Тому живу тканину можна розглядати як електроліт і відповідну провідність - іонну. Але організм людини можна віднести і до групи своєрідних полімерів - біополімерів, які мають надзвичайно складний характер провідності, але при певному спрощенні можна прирівняти її до провідності напівпровідників
8. Електричний опір тіла людини. Заступна електрична схема тіла людини. Напруга дотику.
Рис.2 Заступна схема тіла людини.
де: Zh – повний опір тіла,
Rш – опір шкіри,
Rв – внутрішній опір тіла,
C – ємність, що зумовлена різницею опорів окремих ділянок шляху (кола) струму в тілі людини
Напругою дотику прийнято називати напругу між двома точками кола струму, до яких одночасно торкається людина. Потрапляючи в коло струму (під напругу) на поверхні тіла людини можна визначити дві точки з різними потенціалами до яких одночасно вона торкається
Між опором тіла людини і відповідним струмом існує оберненопропорційна залежність, тобто, чим менший опір тіла людини, тим більший струм буде проходити людиною.
Опір тіла людини у різних людей неоднаковий, неоднаковий він і у тієї ж самої людини в різний час і за різних обставин. При сухій, чистій і неушкодженій шкірі опір людини, виміряний при напрузі 15-20 В складає 3-100 кОм, а іноді і більше.