Тема 1. Методологічні засади теорії організації План

1. Сутність поняття «організація».

2. Закони організації.

3. Принципи організації.

4. Етапи розвитку організації.

Ключові орієнтири до вивчення теми 1

1. Сутність поняття «організація». Організація як процес і як явище. Орга­нізація як діяльність (створення структури) і як результат (структура).

Структурування організації: поєднування та розмежовування завдань, їх носіїв (людей) і сфер діяльності (трудових процесів). Результат структурування - організаційна структура. Організація структури та організація роботи.

2. Закони організації. Внесок О.О. Богданова в теорію організації.

Закони функціонування (статики) організації: закон композиції, закон

пропорційності, закон найменших.

Закони розвитку (динаміки) організації: закон онтогенезу (перетворення), закон синергії, закон інформованості-упорядкованості, закон єдності аналізу й синтезу, закон самозбереження.

Специфічні закони, на яких будується теорія організації: самозбереження, впорядкування, синергії, композиції і пропорційності розвитку, а також закон єдності аналізу і синтезу відносно організації.

Система законів організації: координаційна (по горизонталі) і субординаційна (по вертикалі) взаємодія.

3. Основні універсальні принципи організації: принцип ланцюгового зв’яз­ку; принцип інгресії; принцип підбору; принцип рухомої рівноваги; принцип слабкої ланки. Групування принципів.

Організаційна обумовленість і відмінність між законами, принципами.

Класифікація принципів організації за низкою ознак: за ступенем обґрун­тування, за ступенем універсальності, за ступенем реалізації, за масштабами діяльності.

Ієрархічна структура принципів організації: за призначенням, рівнем, ши­ротою і масштабами використання, а також характером взаємообумовленості. Єдиний ланцюг базових, доповнюючих, початкових і похідних принципів.

4. Етапи розвитку організації: зародження, зростання, зрілості, старіння.

* При вивченні даної теми студенту пропонується звернути увагу на цю інформацію.

Життєвий цикл організації - вісім взаємозалежних ключових етапів:

1) поріг нечутливості (виникнення організації), 2) становлення (впровадження),

3) розвиток, 4) зрілість, 5) насичення, 6) спад, 7) крах (банкрутство), 8) ліквіда­ція чи утилізація. Підфази життєвого циклу організації.

Збереження рівноваги організації та її цілісності. Теорія систем.

Поняття, що характеризують та описують систему: стан, поведінка систе­ми, рівновага, стійкість.

Економічні механізми підтримки цілісності організації: 1) відхід у регіони;

2) пошук особливих ринкових ніш у межах існуючого ринку; 3) стратегія конкуренції з с бітовими мережами та ін.

Психологічне мотивування підтримки цілісності організації: особиста відданість своїй справі, соціальна відповідальність та ін.

Організаційно-управлінські механізми: диференціація та інтеграція.

Словник термінів із теми 1

Аналіз - це розкладення цілого на елементи з наступним встановленням взаємозв’язків між ними з метою підвищення якості прогнозування, отиміза­ції обґрунтування, планування й оперативного управління реалізацією управ­лінського рішення з розвитку об’єкта.

Асиміляція - інтеграція процесів.

Дезасиміляція - процес, зворотний до асиміляції, втрата особистої специфічності.

Закон є вищим ступенем пізнання і має форму загальності (тобто виражає загальні відносини, зв’язки, властиві всім явищам цього роду, класу).

Закон єдності аналізу і синтезу - процеси аналізу (тобто роз’єднання, диференціації тощо) доповнюються синтезом (тобто протилежними процесами об’єднання, інтеграції). Спочатку виконується аналіз, а потім - синтез.

Закон інформованості-упорядкованості - стверджується, що в організацій­ному цілому не може бути більшого порядку, ніж в упорядкованій інформації.

Закон композиції відображає необхідність погодження цілей організації: вони повинні бути спрямовані на підтримку основної мети більш загального характеру.

Закон найменших - структурна стійкість цілого визначається найменшою стійкістю окремих складових цього цілого.

Закон онтогенезу визначає, що кожна організація проходить у своєму розвитку наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання.

Закони організації - це необхідні, суттєві, стійкі співвідношення між еле­ментами системи, а також між системою і зовнішнім середовищем. Теорія організації базується на групі специфічних законів: самозбереження, впорядку­вання, синергії, композиції і пропорційності розвитку.

Закон пропорційності відображає необхідність співвідношення між час­тинами цілого, а також їх відповідність або залежність.

Закон самозбереження - будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти саму себе як цілісне утворення й більш економно витрачати свій ресурс.

Закон синергії - сума цілого не дорівнює арифметичній сумі кожного з його складових елементів (компонентів).

Організація - це система, яка складається з сукупності упорядкованих, взаємопов’язаних, взаємодіючих частин цілого. Поняття організації має кілька значень: 1) це узагальнене поняття інститутів усіх форм власності - приватних і суспільних, тобто будь-яке підприємство є організацією; 2) це поняття має інст­рументальний характер і описує систему формальних правил та приписів, тобто будь-які підприємства, установи мають певну організацію.

Організація роботи - це структурування процесу праці та дій у межах певної системи управління.

Організація структури - це розподіл виробничого процесу на елементи за принципом розподілу праці і координації їх по вертикалі та горизонталі.

Поведінка системи - це її склад (можливість перетворення, зміни) у часі. Цим поняттям користуються, коли невідомі правила, закономірності переходу з одного стану в інший.

Принцип інгресії полягає в тому, що утворення ланцюгового зв’язку здійснюється шляхом входження комплексів, що є посередником, між організо­вуваними.

Принцип ланцюгового зв'язку свідчить, що всяке з’єднання комплексів відбувається через загальні ланки, створюючи ланцюговий зв’язок.

Принципи організації - це загальні правила (положення) формування (са- моформування) систем у природі і суспільстві, котрі забезпечують їх впоряд­кованість і доцільність функціонування. Принцип є не що інше, як початкове положення, правило дії, що випливає із закону.

Принцип підбору (відбору) стверджує, що всяка подія, всяке твердження може розглядатися як збереження або множення одних активностей, зміцнення і посилення одних зв’язків, усунення, зменшення, ослаблення інших в тому або іншому комплексі, в тій або іншій системі. Даний принцип є фундаментальним принципом організації та зводить організаційні процеси до дилеми: збереження або знищення різних цілісних утворень. Закономірне збереження або знищення - це перша схема універсального регулюючого механізму, яким є підбір.

Принцип рухомої рівноваги пов’язаний з тим, що організаційні форми ніколи не зберігаються в простому і чистому вигляді. Збереження є лише ре­зультатом того, що кожна з виникаючих змін врівноважується тут же іншою, протилежною - це і є рухлива рівновага змін. Принцип рухомої рівноваги по­лягає в тому, що всяке збереження форм повинно розглядатися як рухлива їх рівновага і всяка рухлива рівновага - як практична відносна рівність двох про­цесів: асиміляція - дезасиміляція.

Принцип слабкої ланки випливає із закону найменших (організаційна цілісність будь-якої системи визначається стійкістю її щодо слабкої ланки).

Рівновага системи - визначається як здатність системи за відсутності зовнішніх збурюючих впливів (і при постійних діях) зберігати свою поведінку як завгодно довго.

Синтез - це процес об’єднання в єдине ціле частин, властивостей, відно­син, виділених за допомогою аналізу.

Система - це ціле, створене з частин та елементів для цілеспрямованої діяльності. Іноді систему визначають як сукупність взаємопов’язаних діючих елементів. Ознаками системи є сукупність її складових елементів, єдність го­ловної мети для всіх елементів, наявність зв’язків між ними, цілісність і єдність елементів, наявність структури та ієрархічності, відносна самостійність і наявність управління цими елементами.

Стан системи - цим поняттям характеризують миттєву фотографію, зріз системи в часі (в якийсь час) або під час зупинки в її розвитку. Стан визначають (описують) або через вхідні дії: вхідні сигнали (результати), або через макропараметри і макроякості системи (тиск, швидкість, прискорення - для технічних систем; рентабельність, обсяг продажів, обсяги виробництва, чисельність пер­соналу, основні фонди, темпи зростання - для економічних систем).

Стійкість системи - здатність системи повертатися в стан рівноваги після того, як вона була з цього стану виведена під дією зовнішніх збурюючих впли­вів.