9.Поняття доказів та джерел доказів.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.(ст. 84 кпк)

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК показання як процесуальне джерело доказів - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримі нальному провадженні, що мають значення у цьому кримінальному провадженні. Таким чином, ознаками показань як процесуального джерела доказів, виходячи із їх законодавчої дефініції, є:

1) показання - це відомості, які являють собою суб’єктивне сприйняття особою обставин, що мають значення для кримінального провадження, і надаються під час допиту (в усній або письмовій формі) (ознака, що стосується процесуальної форми отримання показань);

2 ) показання можуть бути надані підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потер пілим, експертом (ознака, що стосується суб’єкта показань);

3) відомості, які складають зміст показань, повинні стосуватися обставин, що мають значення для кримінального провадження (ознака, що стосується змісту показань).

Одним із процесуальних джерел доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК є речові докази. їх поняття закріплено у ст. 98 КПК - речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи об ставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі пред мети, що були об’єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом. Ці докази прийнято називати так тому, що носієм відомостей, які мають доказове значення, є не людина, а речові об’єкти (об’єкти матеріального світу).

Ознаки, які відрізняють речові докази від інших видів доказів:

1) носієм відомостей, що мають доказове значення, виступають виключно пред мети (речі або документи);

2 ) відомості, що мають значення для кримінального провадження, відображають ся на предметі не в момент провадження слідчих (розшукових) або судових дій, а за межами кримінального провадження;

3) речові докази є незамінними, оскільки створюються самим фактом і обстанов кою вчиненого кримінального правопорушення. У силу цієї ознаки не можуть бути речовими доказами зразки для експертизи (ст. 245 КПК), бо вони пов’язані не з подією кримінального правопорушення, а з фактом його розслідування, у зв’язку з чим віді грають допоміжну роль при експертному дослідженні і, як правило, не є незамінними на відміну від речових доказів.

Під документом як одним із процесуальних джерел доказів розуміють спеціальне створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафік совані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які підлягають доказуванню під час кримі нального провадження (ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 99 КПК).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КПК до даного виду доказів, за умови наявності в них вище зазначених відомостей, можуть належати такі групи документів:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

4) висновки ревізій та акти перевірок.

Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Одним із видів процесуальних джерел доказів є висновок експерта, під яким слід розуміти докладний опис проведених експертом досліджень і зроблені за їх результа тами висновки, а також обгрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи під час кримінального провадження (ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 101 КПК). При цьому акти чи інші документи, в тому числі відомчі, де зазначаються обставини, встановлені із застосуванням спеціальних знань (наприклад, про причини аварії, вартість ремонту, розмір нестачі матеріальних цінностей тощо), не можуть розглядатися як висновок експерта та бути підставою для відмови у призначенні експертизи, навіть, якщо такі документи одержані на запит слідчого, прокурора, суду чи сторони захисту.

Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який грунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях