- •1.Поняття кримінального провадження
- •2.Прокурорський нагляд та судовий контроль в досудовому провадженні.
- •3.Завдання кримінального провадження(ст.2 кпк)
- •4.Поняття та значення кримінально-процесуальної форми.
- •5.Кримінально-процесуальні гарантії. Поняття, значення, види(наприклад, надання безкоштовної правової допомоги).
- •7.Форми фіксування кримінального провадження. Порядок оформлення процесуальних дій. (протокол під час досуд.Розслідування та повне фіксування техн.Засобами і журнал суд.Засідання в суд.Засідання)
- •Види функцій:
- •9.Підстави відводу суддів та сл.Судді. Порядок заявлення та ухвалення відводів.
- •10. Поняття та види обвинувачення.(Приватне та публічне).
- •11.Функція захисту. Поняття та види захисту. (самостійний захист, законним представником та захисником).
- •12. Кпп як галузь права. Співвідношення кримінального та кп права. (кпп забезпечує реалізацію норм матеріального права, тобто кримінального)
- •14.Кримінально-процесуальні відносини, їх структура.
- •15.Законний представник підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого. Підстави їх залучення. Процесуальне становище.
- •19. Поняття та значення цивільного позову в кримінальному провадженні.Процесуальне становище цивільного позивача та відповідача. (Значення – полегшити можливість відшкодування шкоди)
- •Стаття 61. Цивільний позивач
- •2. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
- •Стаття 62. Цивільний відповідач
- •2. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
- •20.Особливості застосування в крим.Процесу загально-соціальних та заг.-правових принципів.(в цій сфері їх особливо важливо дотримуватись, бо наслідки нехтування більш негативні ніж в інших сферах)
- •Принцип гуманізму
- •Принцип справедливості
- •21. Принцип законності в крим.Провадженні. Застосування крим.Процес законодавства за аналогією.
- •22.Свобода від самовикриття. Його реалізація в досуд.Та суд. Стадіях.
- •23.Принцип забезпечення права на захист. Його реалізація.
- •24.Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади.
- •25.Міжгалузеві принципи в кримінальному провадженні.
- •26. Принципи, що реалізуються на досуд.Провадженні.
- •2.Класифікація суб'єктів кримінального провадження.
- •28.Суд як органи правосуддян в крим.Провадженні. Завдання та загальна характеристика повноважень суду.Склад суду.
- •29.Форми участі населення в здійсненні правосуддя.(Шеффенський та суд присяжних)
- •30.Суб»єкти крим.Провадження зі сторони обвинувачення. Повноваження прокурора в досудових та судових стадіях.
- •Повноваження прокурора в досудових та судових стадіях
- •31. Суб»єкти крим.Провадження зі сторони захисту.
- •Сторона захисту
- •32. Процесуальне становище підозрюваного, обвинуваченого .
- •33.Експерти, спеціалісти як суб’єкти. Права та обов’язки.
- •Спеціаліст
- •34. Потерпілий в крим.Провадженні.Його права та обов’язки.
- •35.Відводи та самовідводи у кримінальному провадженні. § 6. Відводи
- •36. Свідок.Права, обов’язки, відповідальність .
- •Стаття 66. Права та обов'язки свідка
- •37.Орган досуд.Розслідування.Процесуальне становище. Стаття 38. Орган досудового розслідування
- •38.Процесуальне становище представника юр.Особи, щодо якої здійснюється провадження.
- •39.Слідчий суддя, як суб’єкт крим.Провадження. Повноваження.
- •40.Форма крим.Процесу України. Питання про диференціацію форм.
- •41.Історичні типи крим.Процесу.
- •3) Змішаний (слідчо-судовий, континентальний) процес.
- •1.Предмет доказування.Його структура.
- •2.Поняття та види доказування у кримінальному провадженні. (Доказування, яке спрямоване на з»ясування фактичних обставин і як діяльність , що здійснюється з метою обґрунтувати власні позиції)
- •3.Умови та критерії визнання доказів допустимими.
- •4.Локальний предмет доказування.
- •5.Межі доказування та фактичний об’єм доказів.
- •6.Предмет доказування у справах неповнолітніх.
- •7.Зміст обставин, що складають кінцеву мету доказування в крим.Провадженні.(ст.91)
- •8.Презумпція невинуватості. Її роль в доказуванні.
- •9.Поняття доказів та джерел доказів.
- •10.Участь в доказуванні цив.Позивача та відповідача. (визначити в чому полягає оригінальність норми)
- •11.Питання про асиметрію в оцінці допустимості доказів.
- •12.Поняття те елементи процесу доказування.
- •13. Властивості доказів(думка кафедри – тільки належність і допустимість). Ознаки
- •5.1.2.1. Допустимість
- •5.1.2.2. Належність
- •5.1.2.3. Достовірність
- •5.1.2.4. Достатність
- •14.Поняття та значення суб»єктів оцінки доказів.
- •15.Суб’єкти процесу доказування.Їх класифікація.
- •16.Участь в доказуванні сторони захисту(може самостійно збирати докази , а також брати участь в доказуванні, яке здійснює сторона обвинувачення)
- •17.Класифікація доказів. Підстави та значення поділу доказів на прямі та непрямі.
- •18.Показання з чужих слів. Умови визнання їх допустимості.
- •19. Види документів як джерел доказів.
- •20.Поняття та Значення поділу доказів на особисті та речові
- •21.Показання як джерело доказів в кримінальному провадженні. Види показань .
- •Стаття 95. Показання
- •22. Висновок експертів як джерело доказів. Особливості оцінки.
- •23.Особливості пізнання у кримінальному провадженні.
- •24. Підстави для залучення експерта та проведення експертизи.
- •25.Показання свідка як джерело доказів.Їх предмет та значення.
- •26. Участь потерпілого у доказуванні.
- •28. Підстави та значення поділу доказів на первинні та похідні.
- •29.Обовязок доказування. Його зміст. Суб»єкти доказування.
- •30. Особливості доказування за допомогою непрямих доказів.(улики)
- •32.Теорія пізнання як основа теорії доказів.
- •33.Участь у доказуванні сторони обвинуваченого.
- •34.Слідчий суддя як суб»єкт доказування.
- •37.Достатність доказів для ухвалення та обґрунтування окремих процесуальних рішень.
- •38.Зберігання речових доказів та документів у вирішенні питання про спеціальну конфіскацію.
- •39.Мета доказування. Поняття конвенціональної істини.
- •40.Показання потерпілого їх предмет. Особливості їх оцінки.
- •41.Участь у доказуванні представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
- •1.Обов»язки органу досуд.Розслідвання в зв»язку з затриманням особи.
- •3.Підстави, умови, порядок строки поміщення в приймальник-розподільник неповнолітніх. Стаття 498. Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру
- •4.Загальні правила застосування запобіжних заходів( сл..Суддя на підставі клопотання)
- •5.Оскарження рішення сл..Судді про обрання запобіжного заходу. (можна оскаржити тримання під вартою, домашній арешт)
- •6.Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу. Зміст клопотання. Порядок розгляду.
- •7.Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених.
- •8.Домашній арешт як запобіжний захід. Порядок виконання ухвали сл..Судді про обрання домашнього арешту.
- •9.Поняття, підстави оскарження та скасування арешту майна. Стаття 174. Скасування арешту майна
- •11. Порядок зміни та скасування запобіжного заходу.
- •Стаття 503. Підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру
- •14.Процесуальний порядок затримання особи на підставі ухвали сл..Судді.
- •15.Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей. Стаття 163. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів
- •16.Строк дії ухвали про тримання під вартою. Продовження строку тримання під вартою. Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою
- •17. Обставини, що враховуються при обранні запоб.Заходу Стаття 178. Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу
- •18.Застава як запобіжний захід.
- •Розміри застави
- •Заставодавець
- •Наслідки порушення
- •Застава, яка не була звернена в дохід держави
- •19.Особиста порука як запобіжний захі. Стаття 180. Особиста порука
- •21.Процесуальний порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
- •22. Наслідки виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів. (наслідки невиконання – отримання дозволу на обшук)
- •24.Особисте зобов»язання як запобіжний захід.
- •Стаття 184. Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів
- •Стаття 177. Мета і підстави застосування запобіжних заходів
- •27.Підстави та порядок арешту майна.
- •28.Підстави та порядок тимчасового вилучення майна. Обов»язки осіб, які вилучили майно(на протязі доби або повернути, або звернутися з клопотанням про арешт майна).
- •29.Підстави, процесуальний порядок застосування відсторонення від посади. Продовження строку відсторонення. Стаття 154. Загальні положення відсторонення від посади
- •Стаття 158. Продовження строку відсторонення від посади та його скасування
- •30.Тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом. Продовження строку обмеження.
- •31.Підстави та порядок накладення грошового стягнення та скасування грошового стягнення.
- •32.Підстави та порядок застосування приводу.
- •33.Виклик слідчим, прокурором. Судовий виклик.
- •35.Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження(ст.131)
- •36.Загальні умови тимчасового доступу до речей та документів. Документи, до яких заборонено доступ(які містять держ.Таємницю)
- •37. Поняття, підстави та умови застосування запобіжного заходу.
- •39.Кримінально-процесуальна відповідальність.
- •40.Обрання, зміст та скасування запобіжних заходів в судді 1 інстанції.
40.Форма крим.Процесу України. Питання про диференціацію форм.
Форма кримінального процесу відображає належність кримінального процесу до одного із типів.
У теорії судочинства виділяють три типології: 1) ідеальну, засновану на протиставленні змагальної та розшукової засад, що пов'язано, зокрема, з існуванням або відсутністю спору сторін перед судом, у межах якої вирізняється змагальний і розшуковий процеси; 2) національну (морфологічну, від грецьк. morphe— форма), зумовлену формою, зовнішньою побудовою кримінального процесу та заснованою на регіональних особливостях процесуальних систем, у межах якої вирізняють англійський, французький, германський, мусульманський процеси; 3) історичну, що виходить із закономірностей розвитку процесуальних систем, унаслідок чого виділяються відповідно до суспільно-економічних формацій рабовласницький, феодальний, капіталістичний і соціалістичний типи процесу.
Однак будь-яка зі вказаних типологій є ідеальним явищем, при якому важливі моменти практичної кримінально-процесуальної діяльності можуть розглядатися як другорядні, а тому не враховуватися. Реальна ж форма кримінального процесу конкретної держави є змішаною, в якій поєднуються риси різних ідеальних та національних типів кримінального процесу.
За своїм ідеальним типом кримінальний процес України має змішану форму, оскільки поєднує розшукові засади, характерні для досудового провадження (стадій порушення кримінальної справи, дізнання і досудового слідства), та змагальні засади, характерні для судових стадій.
Диференціація кримінально-процесуальної форми дозволяє забезпечити потрібну ефективність кримінального судочинства за умови допустимої процесуальної економії та належної охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінально-процесуальній діяльності.
Диференційні форми кримінального процесу:
1)загальна форма – щодо більшості справ;
2)ускладнена форма – щодо неповнолітніх
41.Історичні типи крим.Процесу.
Історична форма кримінального процесу - це форма організації процесу, щообумовлює джерело руху кримінальною провадження і основи процесуальною статусу його учасників.
Критерії, що впливають на форму кримінального процесу:
- державно-політичний режим (саме ним визначається ступінь свободи особи);
- рівень правової культури у суспільстві;
- ступінь зрілості суспільства.
Як правило, в теорії кримінального процесу йдеться про 3 його історичних форми, які іноді в літературі називають ідеальними типами (В.В. Вандишев, В.П. Нажимов) або моделями (О.В. Смірнов).
1) Інквізиційний (розшуковий, слідчий, слідчо-розшуковий) кримінальний процес характеризується такими основними ознаками:
o застосування переважно, а іноді й виключно, імперативного методу правового регулювання кримінальних процесуальних відносин;
o функції обвинувачення, захисту і правосуддя зосереджені в одному державному органі;
o суд має право досліджувати кримінальне правопорушення повно і всебічно, незважаючи на межі, визначені обвинувачем щодо осіб і вчинених ними діянь ("принцип неподільності обвинувачення", що випливає із завдання суду з'ясувати істину);
o суду належить право змінювати обвинувачення у значних межах;
o джерелом руху процесу є воля держави (веління закону);
o поняття обвинувачення замінюють приводи до початку кримінального провадження;
o замість оскарження судових рішень існує ревізійний порядок їх перегляду;
o всі учасники процесу зобов'язуються прагнути встановити матеріальну істину;
o обвинувачений є не суб'єктом, а об'єктом дослідження;
o самостійних сторін немає, у зв'язку з чим немає потреби у змагальності процесу (процес перестає бути судовим спором і перетворюється на безособове дослідження);
o обвинувачений має деякі права, але реалізація їх повністю залежить від державних органів, які ведуть процес;
o доказування перебуває в зародковому стані, або діє система формальних доказів;
o визнання обвинуваченим своєї вини - "цариця доказів";
o до обвинуваченого застосовуються тортури, підслідне затримання;
o таємність провадження;
o письмова форма.
2) Змагальний процес поділяється на 2 види.
1. Обвинувальний процес, для якого притаманними є:
o наявність кримінально-правового спору;
o наявність сторін з різними за змістом інтересами;
o залежність вироку суду від змагання сторін.
Змагання сторін є формальним, оскільки істина встановлюється не за допомогою доказів, а шляхом ордалій (випробування отрутою, вогнем тощо), судового поєдинку або поручительства.
Обвинувальний процес відомий в історії раннього європейського Середньовіччя і класичного феодалізму.
2. Позовний змагальний процес має два підвиди:
1) Приватно-позовний процес - вид змагального процесу, в якому передбачається:
o пред'явлення обвинувачення приватною особою;
o формальна рівність сторін, що полягає в однакових стартових можливостях;
o розподіл тягаря доказування між сторонами;
o збирання стороною обвинувачення тільки обвинувальних, а стороною захисту - тільки виправдувальних доказів ("юридичний егоїзм");
o пасивність суду в доказуванні;
o закінчення процесу в разі визнання обвинуваченим (відповідачем) вини (презумпція істинності визнання).
Приватно-позовний процес існував в античних республіках Греції і Риму.
2) Публічно-позовний процес - вид змагального процесу, для якого притаманними є такі ознаки:
o здійснення функції обвинувачення постійно діючим державним органом (прокуратурою, поліцією тощо), який керується не власним розсудом, а службовим обов'язком (ex officio);
o активність публічного позивача - обвинувача (як правило, прокурора);
o диспозитивність у розпорядженні предметом позову, тобто обвинуваченням;
o надання процесуальної допомоги потерпілому, а іноді і заміна його в процесі (домінування публічних інтересів над приватними);
o рівноправність сторін протягом всього періоду кримінального провадження.
Публічно-позовний процес існував в Росії за Статутом кримінального судочинства 1864 року. Елементи такого виду змагальної форми процесу впроваджені в Україні у 2012 році.
У змагальному процесі зміст і обсяг обвинувачення визначається обвинувачем. Суд здійснює розгляд не повно і всебічно, а тільки у визначеному обвинувачем обсязі.
