82

Частина 1. Перші 4 теми!

1.Поняття кримінального провадження

2.Прокурорський нагляд та судовий контроль в досудовому провадженні.

3.Завдання кримінального провадження(ст.2 КПК)

4.Поняття та значення кримінально-процесуальної форми.

5.Кримінально-процесуальні гарантії. Поняття, значення, види(наприклад, надання безкоштовної правової допомоги).

6.Кримінально-процесуальні акти(рішення та дії). Їх види. Процесуальні рішення. Механізм ухвалення процесс.рішень.

7.Форми фіксування кримінального провадження. Порядок оформлення процесуальних дій. (протокол під час досуд.розслідування та повне фіксування техн.засобами і журнал суд.засідання в суд.засідання)

8. Кримінально-процесуальні функції. Поняття та види. (Думка кафедри : до звичайних ф-цій додати ще прокурорський нагляд та суд.контроль. Побічні функції – цив.позивач та відповідач. Допоміжна – поняті, свідки, експерт і т.д)

9.Підстави відводу суддів та сл.судді. Порядок заявлення та ухвалення відводів.

10. Поняття та види обвинувачення.(Приватне та публічне).

11.Функція захисту. Поняття та види захисту. (самостійний захист, законним представником та захисником).

12. КПП як галузь права. Співвідношення кримінального та КП права. (КПП забезпечує реалізацію норм матеріального права, тобто кримінального)

13.Кримінально-процес.норми та їх структура.(види – правовідновлювальні(привід свідка) та штрафні санкції. Штрафні санкції – це не лише штрафи, а і санкції, які передбачають «возложение дополнительных обременений». Наприклад, видалення із залу суд.засідання)

14.Кримінально-процесуальні відносини, їх структура.

15.Законний представник підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого. Підстави їх залучення. Процесуальне становище.

16.Поняття, види джерел крим.процес.права. (на жаль не все передбачено в КПК. Наприклад, застосування норм на підставі взаємності, без нормативного акту. Коли йдеться мова про міжнародно-правове співробітництво(надання допомоги іншою державою)

17. Умови прямого застосування норм КУ в крим.провадженні.(такі як у всіх провадженнях. Коли чинним законодавством не врегульовані якісь ситуації . В КПК не врегульовані заяви до слідчого судді з скаргою про законність затримання, а КУ передбачає можливість оскарження до суду затримання. І ще коли чинне законодавство суперечить КУ, застосовується КУ.)

18. Поняття засад крим.провадження. Принципи та їх система. (позиція кафедри – відносимо ті положення, які закріпленні в КУ, але не передбачені в КПК – ст 129.КУ, незалежність суддів, участь населення у здійсненні правосуддя. Можна виділити загально-соціальні принципи (справедливості, гуманності), загально-правові(законність, рівність перед законом і судом), міжгалузеві(змагальність, обов»язковість судових рішень), суто кримінально-процесуальні принципи(забезпечення права на захист, публічність), досудового і судового провадження(безпосередності і гласності лише в судовому засіданні).

19. Поняття та значення цивільного позову в кримінальному провадженні.Процесуальне становище цивільного позивача та відповідача. (Значення – полегшити можливість відшкодування шкоди)

20.Особливості застосування в крим.процесу загально-соціальних та заг.-правових принципів.(в цій сфері їх особливо важливо дотримуватись, бо наслідки нехтування більш негативні ніж в інших сферах)

21. Принцип законності в крим.провадженні. Застосування крим.процес законодавства за аналогією.

22.Свобода від самовикриття. Його реалізація в досуд.та суд. Стадіях.

23.Принцип забезпечення права на захист. Його реалізація.

24.Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади.

25.Міжгалузеві принципи в кримінальному провадженні.

26. Принципи, що реалізуються на досуд.провадженні.

27.Поняття та класифікація суб’єктів провадження. (КПК – суд, сторони та інші учасники. Кафедра – особи, які наділенні владними повноваження, особи, які мають власний інтерес, особи, які виконують допоміжні функції)

28.Суд як органи правосуддян в крим.провадженні. Завдання та загальна характеристика повноважень суду.Склад суду.

29.Форми участі населення в здійсненні правосуддя.(Шеффенський та суд присяжних)

30.Суб»єкти крим.провадження зі сторони обвинувачення. Повноваження прокурора в досудових та судових стадіях.

31. Суб»єкти крим.провадження зі сторони захисту.

32. Процесуальне становище підозрюваного, обвинуваченого .

33.Експерти, спеціалісти як суб’єкти. Права та обов’язки.

34. Потерпілий в крим.провадженні.Його права та обов’язки.

35.Відводи та самовідводи у кримінальному провадженні.

36. Свідок.Права, обов’язки, відповідальність .

37.Орган досуд.розслідування.Процесуальне становище.

38.Процесуальне становище представника юр.особи, щодо якої здійснюється провадження.

39.Слідчий суддя, як суб’єкт крим.провадження. Повноваження.

40.Форма крим.процесу України. Питання про диференціацію форм.

41.Історичні типи крим.процесу.

Частина 2.Про докази.

1.Предмет доказування.Його структура.

2.Поняття та види доказування у кримінальному провадженні. (Доказування, яке спрямоване на з»ясування фактичних обставин і як діяльність , що здійснюється з метою обґрунтувати власні позиції)

3.Умови та критерії визнання доказів допустимими.

4.Локальний предмет доказування.

5.Межі доказування та фактичний об’єм доказів.

6.Предмет доказування у справах неповнолітніх.

7.Зміст обставин, що складають кінцеву мету доказування в крим.провадженні.(ст.91)

8.Презумпція невинуватості. Її роль в доказуванні.

9.Поняття доказів та джерел доказів.

10.Участь в доказуванні цив.позивача та відповідача. (визначити в чому полягає оригінальність норми)

11.Питання про асиметрію в оцінці допустимості доказів.

12.Поняття те елементи процесу доказування.

13. Властивості доказів(думка кафедри – тільки належність і допустимість).

14.Поняття та значення суб»єктів оцінки доказів.

15.Суб’єкти процесу доказування.Їх класифікація.

16.Участь в доказуванні сторони захисту(може самостійно збирати докази , а також брати участь в доказуванні, яке здійснює сторона обвинувачення)

17.Класифікація доказів. Підстави та значення поділу доказів на прямі та непрямі.

18.Показання з чужих слів. Умови визнання їх допустимості.

19. Види документів як джерел доказів.

20.Поняття та Значення поділу доказів на особисті та речові

21.Показання як джерело доказів в кримінальному провадженні. Види показань .

22. Висновок експертів як джерело доказів. Особливості оцінки.

23.Особливості пізнання у кримінальному провадженні.

24. Підстави для залучення експерта та проведення експертизи.

25.Показання свідка як джерело доказів.Їх предмет та значення.

26. Участь потерпілого у доказуванні.

27.Визнання доказів недопустимими. Підстави та порядок. Правило «про плоди отруєного дерева».(ст.87)

28. Підстави та значення поділу доказів на первинні та похідні.

29.Обовязок доказування. Його зміст. Суб»єкти доказування.

30. Особливості доказування за допомогою непрямих доказів.(улики)

31. Використання в судовому провадженні показань, одержаних в досудовому розслідуванні.

32.Теорія пізнання як основа теорії доказів.

33.Участь у доказуванні сторони обвинуваченого.

34.Слідчий суддя як суб»єкт доказування.

35.Поняття та види речових доказів. Документ як речовий доказ.

36.Засоби збирання та перевірки доказів в крим.провадженні.

37.Достатність доказів для ухвалення та обґрунтування окремих процесуальних рішень.

38.Зберігання речових доказів та документів у вирішенні питання про спеціальну конфіскацію.

39.Мета доказування. Поняття конвенціональної істини.

40.Показання потерпілого їх предмет. Особливості їх оцінки.

41.Участь у доказуванні представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Частина 3. Заходи примусу.

1.Обов»язки органу досуд.розслідвання в зв»язку з затриманням особи.

2. Підстави , види законного затримання. Суб»єкти, що мають право затримати особу.( не подобається формулювання «законе затримання», адже воно обов»язково повинно бути законним. Види – за ухвалою сл..судді, без ухвали сл..судді.)

3.Підстави, умови, порядок строки поміщення в приймальник-розподільник неповнолітніх.

4.Загальні правила застосування запобіжних заходів( сл..суддя на підставі клопотання)

5.Оскарження рішення сл..судді про обрання запобіжного заходу. (можна оскаржити тримання під вартою, домашній арешт)

6.Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу. Зміст клопотання. Порядок розгляду.

7.Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених.

8.Домашній арешт як запобіжний захід. Порядок виконання ухвали сл..судді про обрання домашнього арешту.

9.Поняття, підстави оскарження та скасування арешту майна.

10.Застосування заходу примусу в зв»язку з міжнародно-правовою допомогою.

11. Порядок зміни та скасування запобіжного заходу.

12.Запобіжні заходи, які застосовуються до осіб щодо яких здійснюється провадження з застосуванням примусових заходів медичного характеру(поміщення до псих.лікарні або під нагляд певних осіб)

13.Загальні обов»язки судді щодо захисту прав людини(ст.206 КПК)

14.Процесуальний порядок затримання особи на підставі ухвали сл..судді.

15.Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей.

16.Строк дії ухвали про тримання під вартою. Продовження строку тримання під вартою.

17. Обставини, що враховуються при обранні запоб.заходу.

18.Застава як запобіжний захід.

19.Особиста порука як запобіжний захі.

20.Умови та скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою( на погляд Лукашкіної потрібно виділяти мету застосування запобіжного заходу. Мета – очікуваний результат(належна поведінка осіб, до яких застосовується запобіжний захід. Підстави – наявність ризиків, тобто наявність даних про те, що особа може вчинити якісь дії, які перешкоджатимуть здійсненню крим.провадження(впливати на свідків наприклад). Умови – наявність провадження, що внесене вже до ЄРДР!!!! Винесення повідомлення про підозру.!!!! Необхідність обґрунтованої підозри.!!!Обставини потрібно враховувати – стан здоров»я, наявність соціальних зв»язків, в якому злочині особа підозрюється, репутація(лукашкіній не подобається це твердження, адже у різних людей складається різні думки про людину, натомість подобається твердження «об»активні дані, які характеризують особу» - як рекомендує себе на роботі).

21.Процесуальний порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

22. Наслідки виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів. (наслідки невиконання – отримання дозволу на обшук)

23.Система та види запобіжних заходів.

24.Особисте зобов»язання як запобіжний захід.

25.Клопотання про застосування запобіжного заходу. Порядок звернення з клопотанням.

26.Поняття та мета застосування запобіжних заходів.

27.Підстави та порядок арешту майна.

28.Підстави та порядок тимчасового вилучення майна. Обов»язки осіб, які вилучили майно(на протязі доби або повернути, або звернутися з клопотанням про арешт майна).

29.Підстави, процесуальний порядок застосування відсторонення від посади. Продовження строку відсторонення.

30.Тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом. Продовження строку обмеження.

31.Підстави та порядок накладення грошового стягнення та скасування грошового стягнення.

32.Підстави та порядок застосування приводу.

33.Виклик слідчим, прокурором. Судовий виклик.

34.Примус та переконання в механізмі кримінально-процесуального регулювання.

35.Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження(ст.131)

36.Загальні умови тимчасового доступу до речей та документів. Документи, до яких заборонено доступ(які містять держ.таємницю)

37. Поняття, підстави та умови застосування запобіжного заходу.

38.Обов»язки, які можуть покладатися на особу в зв»язку з обранням запобіжного заходу.

39.Кримінально-процесуальна відповідальність.

40.Обрання, зміст та скасування запобіжних заходів в судді 1 інстанції.

1.Поняття кримінального провадження

Історично кримінальний процес – це синонім «кримінальне судочинство», незважаючи на те, що певна частина провадження у кримінальних справах (на досудових стадіях) здійснюється не судовими органами, а органами дізнання, до- судового слідства, прокуратури. Кримінальний процес можна розглядати в трьох аспектах: як уре¬гульовану кримінально-процесуальним правом діяльність суб'єктів кримінального процесу; як правову науку; як навчальну дисципліну. Кримінальний процес (від «кримінальний» — злочинний та лат. procedere — йти, просуватися) — це урегульований нормами кримі¬нально-процесуального права порядок діяльності органів досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслі¬дування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяль¬ність інших учасників кримінального процесу — підозрюваних, обви¬нувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституцій¬них прав, свобод і законних інтересів  Лукашкіна : кримінальний процес – це діяльність уповноважених суб’єктів(держ.органів, посадових осіб), яка полягає у проведенні досудового розслідування з метою швидкого і повного розкриття кожного кримінального правопорушення, а також суд.провадження, метою якого є встановлення фактичних обставин(мета, кваліфікація, чи мав місце злочин та хто вчинив).  Значення кримінального процесу полягає в тому, що він є єдино можливим у державі способом установлення обставин вчиненого су¬спільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, застосування норм кримінального права шляхом притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, або застосування до осіб, які вчинили суспільно-небезпечне діяння, заходів соціального захисту. З поняттям «кримінальний процес» тісно пов'язані інші види правозастосовної діяльності — правосуддя, оперативно-розшукова. Правосуддя розглядається як правозастосовна діяльність суду з роз¬гляду і вирішення в установленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, криміналь¬них і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави. У зв'язку з тим, що кримінальний процес охоплює не лише діяльність судів (суддів), але й органів дізнання, досудового слідства і прокуратури; пов'язаний не лише з розглядом і вирішенням кримі¬нальних справ, але і з їх порушенням та розслідуванням, він за обсягом процесуальної діяльності та суб'єктів, що її здійснюють, не збігається повною мірою з поняттям «правосуддя». Кримінальне правосуддя займає важливе місце у кримінальному процесі, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України особа може бути визнана винною у вчиненні злочину лише за обвинувальним вироком суду, який набув чинності.  Кримінально-процесуальна діяльність тісно пов'язана з оперативно-розшуковою діяльністю. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність (ОРД) — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фік¬сація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом Украї¬ни, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інте¬ресах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Оперативно-розшукова діяльність відрізняється від кримінально- процесуальної за такими ознаками: а) за правовою регламентацією: ОРД регулюється в загальних ри¬сах Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», спеці¬альними законами про особливості здійснення оперативно-розшукової діяльності у боротьбі з окремими видами злочинів, а також підзаконниминормативно-правовими актами — наказами, інструкціями тощо правоохоронних відомств, у структурі яких діють оперативно-розшукові підрозділи; б) за змістом: ОРД не включає слідчі або інші процесуальні дії та по¬лягає переважно у використанні негласних пошукових і розвідуваль¬них заходів; в) за суб'єктним складом: ОРД здійснюється спеціально уповнова¬женими на те державними органами та посадовими особами; г) ОРД здійснюється не лише після, але і до порушення криміналь¬ного провадження, використовуючи гласні і негласні методи для розкриття злочинів і встановлення осіб, які їх вчинили; ґ) фактичні дані, отримані в результаті оперативно-розшукової ді¬яльності, можуть використовуватися як докази лише за умови їх оформлення в порядку, передбаченому КПК (ст.ст. 8,10 Закону Укра¬їни «Про оперативно-розшукову діяльність»). Отже, кримінально-процесуальна і оперативно-розшукова діяль¬ності є різними за своєю правовою природою видами правозастосовної діяльності, хоча й мають єдину мету.