БІЛЕТ №1:

1. Акомодація ока. Порушення заломлення променів в оці:далекозорість і короткозорість.

АКОМОДАЦІЯ ОКА  — здатність ока чітко бачити предмети, що знаходяться від нього на різній відстані. А.о. Здійснюється завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну, внаслідок чого змінюється заломлювальна сила всієї оптичної системи ока. Фізіологічний механізм А.о. такий: при скороченні волокон закладеного у війковому тілі акомодаційного м’яза відбувається розслаблення цинової зв'язки, за допомогою якої кришталик, укладений в капсулу, прикріплений до війкового тіла. Зменшення натягнення волокон цієї зв’язки послаблює, у свою чергу, ступінь натягнення капсули кришталика, внаслідок чого кришталик завдяки своїм еластичним властивостям набуває більш опуклої форми. При розслабленні м’яза акомодації відбувається зворотний процес. Доведено, що при А.о. кришталик змінює свою форму нерівномірно: особливо опуклим він робиться в центральній, протизіничній зоні, що має основне значення для оптики ока; по периферії він сплющується. У підвищенні заломлювальної здатності кришталика у процесі А.о. відіграє роль не тільки чинник зміни кривизни його поверхні, але й взаємне переміщення волокон кришталикової субстанції, які мають різний коефіцієнт заломлення, завдяки чому заломлювальна сила його центральної частини збільшується. У процесі А.о. кришталик дещо опускається донизу. А.о. може здійснюватися лише у відомих межах, які визначаються, з одного боку, так званою найближчою точкою ясного зору, а з іншого — найдальшою точкою ясного зору. Важливе практичне значення має закономірна вікова зміна А.о. у зв’язку з тим, що кришталик поступово втрачає свою еластичність і здатність змінювати форму.

Короткозо́рість або міопія — дефект зору, коли людина чітко бачить лише близько розташовані предмети, результат підвищеної заломлювальної сили оптичних середовищ ока (кришталика, рогівки) або надто великої довжини осі (при нормальній заломлювальній силі) очного яблука. Корткозорість поділяється на вроджену та набуту. Набута - збільшення кривизни кришталика. Вроджена - зображення виникає не на сітківці, а перед нею.

При короткозорості промені від віддаленого предмета, що входять в очі паралельно, збираються не на сітківці ока, що потрібно для нормального зору, а перед нею.

При високій прогресуючій короткозорості зір погано виправляється окулярами, з'являється утруднення при читанні, відчуття літаючих мушок перед очима, іноді раптове зниження зору в результаті крововиливу, відшарування сітківки.

Короткозорість можна виправити за допомогою окулярів з лінзами, що розсіюють або спеціальних контактних лінз. До загальнозміцнюючої терапії входять вітаміни, тканинна терапія, раціональний режим праці та відпочинку. "Робочий" чинник від середини минулого століття вважають найголовнішим у патогенезі короткозорості. Збільшення кількості короткозорих серед школярів, при переході до старших класів, розглядають як наслідок тривалої праці очей на близькій відстані. Склеральний чинник — це ослаблення опірних властивостей склеральної капсули ока, яка набуває схильності до розтягнення під дією нормального внутрішньоочного тиску. Гідродинамічний чинник проявляється вірогідним підвищенням тиску в оці, де міопія прогресує, порівняно з очима, в яких міопія та еметропія стабільніші. Спадковий чинник проявляється передаванням із покоління в покоління біологічних ознак, властивих міопії (велика оптична сила рогівки, чимала передньо-задня вісь, а також аномальні властивості, що призводять до розтягнення ока).

Далекозорість або гіперметропія – це вада зору, що виникає внаслідок послаблення оптичної системи ока, і проявляється у вигляді нездатності сфокусувати зір на прилеглому об'єкт. При цьому промінь світла який потрапляє після преломлення через лінзу ока (рогівку та кришталик) віртуально збирається за сітківкою (світлосприймаючий апарат ока), а на сітківці формується нечітке зображення. Далекозорість зазвичай розвивається після 40 років.

Розрізняють періоди фізіологічної далекозорості:

• У віці від 1 до 4 років. Приблизно у віці 4 років будова ока стає співрозмірною, і гіперметропія зникає, встановлюється нормальний зір.

• Вікова далекозорість (пресбіопія). Вікова далекозорість не є захворюванням, це фізіологічні зміни кришталика людини. З часом він ущільнюється та не виконує функцію фокусної лінзи, внаслідок чого з’являється потреба в плюсових окулярах для дрібних деталей на близькій відстані.

Далекозорість вища вікової норми в дитячому віці підлягає обов’язковій корекції окулярами, оскільки при відсутності лікування можливий розвиток косоокості та амбліопії («лінивого ока»).

У віці 20–40 років людина може не помічати невелику далекозорість. Внаслідок гарної роботи м’язового апарату ока та пристосувальних механізмів оптична вада не викликає скарг. У цієї групи пацієнтів раніше розвивається вікова пресбіопія.

Ступені далекозорості:

• слабкий ступінь

• середній ступінь

• високий ступінь

Деякі автори виділяють три види гіперметропії:

1. Приховану (субклінічну) гіперметропію, яка корегується самостійно за рахунок циліарного м'язу. Пацієнти при цьому виді гіперметропії скарг не мають.

2. Факультативну — гіперметропія, яка не потребує корекції лінзами, оскільки сила акомодації достатня. Пацієнти можуть скаржитись на втомлюваність очей.

3. Абсолютну гіперметропію, яка потребує корекції лінзами, оскільки сили акомодації недостатньо. Пацієнти скаржаться на поганий зір та втомлюваність очей