Тема 12. Зовнішньоекономічна діяльність

1. Зовнішньоекономічна діяльність та її структура. Міжнародні фінансово-економічні організації.

2. Теорії порівняльних переваг про доцільність зовнішньоекономічної діяльності країни.

3. Структура та регулювання платіжного балансу.

4. Валютний курс.

5. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

1. Зовнішньоекономічна діяльність та її структура. Міжнародні фінансово-економічні організації

У відповідності із законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (№ 959-ХІІ від 16.04.1991 р.), зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоеконо­мічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність інозем­них суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Національні принципи ЗЕД

Назва принципу	Характеристика принципу
1. Принцип суверенітету	виключне право народу України на здійснення своєї ЗЕД; обов’язковість виконання суб’єктами ЗЕД усіх договорів та угод.
2. Принцип свободи	добровільність участі у ЗЕД; свобода у виборі форм здійснення ЗЕД; підпорядкування законам України; гарантування права власності на результати ЗЕД суб’єктами ЗЕД.
3. Принцип рівності	всі суб’єкти ЗЕД рівні перед законодавством, що її регламентує; заборонена дискримінація суб’єктів ЗЕД з боку держави; заборонена дискримінація суб’єктів ЗЕД з боку інших суб’єктів господарювання.
4. Принцип верховенства закону	головним законодавчим актом, який регламентує ЗЕД, є закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та інші закони, що регулюють ЗЕД України; заборонені підзаконні акти місцевих органів влади, які суперечать законодавству, що регламентує ЗЕД України.
5. Принцип захисту інтересів	гарантується захист інтересів суб’єктів ЗЕД на території України; гарантується захист інтересів суб’єктів ЗЕД за межами території України; гарантується захист інтересів держави у ЗЕД як на території України, так і за її межами.
6. Принцип еквівалентності обміну	- означає, що суб’єкти ЗЕД не мають права застосовувати демпінг при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

До суб’єктів мікрорівня відносять:

• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають відповідну правоздатність;

• юридичні особи, які зареєстровані в Україні і які мають по­стійне місцезнаходження на території України (підприємства, ор­ганізації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, кон­сорціуми, торгові доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднан­ня, організації та ін.), у тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких повністю перебуває у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким чинними цивільно-правовими законами не заборонено здій­снювати господарську діяльність;

• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності (філії, відділення тощо), які не є юридичними особами, але мають постійне місцезнаходження на території України;

• спільні підприємства з участю українських та іноземних суб'єктів господарської діяльності, які мають відповідну реєст­рацію та мають постійне місцезнаходження на території України;

• інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені закона­ми України.

Суб’єкти між-, або наддержавного рівня – міжнародні регулятивні структури (СОТ, МВФ і т. п.), які утворюються відповідно до дво- та багатосторонніх угод між країнами.

Україна є членом таких міжнародних організацій:

1) МВФ, МБРР – з 3.09.1992 року (табл. 12.1);

2) СОТ – з 16.08.2008 року;

3) ЕС (асоційоване членство) – з 21.03.2014 (підписано політичну частину, до кінця 2014 року очікується підписання угоди про вільну торгівлю).

Таблиця 12.1

Характеристики МВФ і МБРР

Функціональна ознака	МВФ	МБРР (група Світового банку)
Мета діяльності	Збереження стабільності міжнародної валютної системи – обмінних курсів, міжнародних платежів. Надає коротко- і середньострокові кредити при дефіциті платіжного балансу на певних умовах.	Розвиток _лобалізацій них процесів, скорочення бідності, забезпечення стійкого економічного зростання.
Рік заснування	1944 рік
Початок роботи	1947
Реципієнти	Надає кредити усім країнам-членам.	Надає кредити тільки бідним країнам.
Особливості формування статутного капіталу	Для кожної країни-члена в залежності від її ваги у світовій економіці встановлюється квота, що визначає максимальний вклад країни у фінансові ресурси МВФ. Країна сплачує 25% своєї квоти у вигляді резервних активів (долар США, євро, єна) чи Спеціальних прав запозичення (СПЗ), а решта 75% суми – у національній валюті. Статутний капітал МВФ=217 млрд. СПЗ (1СПЗ=1,5$).	Статутний капітал формується шляхом підписки держав-учасниць на акції МБРР. Розмір підписки (покупки акцій) встановлюється відповідно до економічного потенціалу країни.
Розподіл голосів	Країни голосують у відповідності до своїх квот. Квоти переглядаються 1 раз на п’ять років. Чотирнадцятий перегляд квот був у 2013 р. Кожна країна має 250 «базових» голосів, незалежно від їх внеску у статутний капітал МВФ, а решту голосів вона докупляє (в розрахунку до визначеної квоти та фінансових можливостей; 1 голос = 100 тис. СПЗ). Рада директорів МВФ обирається країнами з найбільшою кількістю голосів. Такими країнами традиційно є США (17%), Японія (7%), Німеччина (6%), Великобританія та Франція (по 5%), Китай, Росія, Саудівська Аравія (по 3%). Кількість голосів США (17%) дозволяє блокувати будь-які рішення ради директорів МВФ.	Голоси розподіляються пропорційно участі держав у капіталі МБРР: кожна держава-член має 250 голосів плюс один голос на кожну акцію підписки
Організація кредитування	Кожна країна-член МВФ може, за згоди ради директорів МВФ, отримати кредит із максимальною сумою від 125% від своєї квоти. Як правило, безперешкодно, можна отримати кредит у 25% від своєї квоти. Цей 25% кредит від суми своєї квоти, країні-позичальнику перераховується з резервної долі іншої країни, де остання отримує певний кредитний процент, таким чином її резервна доля збільшується. Кредит МВФ виплачується чи використовується позичальником в процесі купівлі валютних активів МВФ за власну валюту. Погашення кредиту здійснюється шляхом викупу позичальником своєї валюти у МВФ за іноземну валюту	Сума підписки поділяється на дві частини: оплачена (за статутом – до 20%) і неоплачена, яку МБРР може затребувати в разі виникнення такої потреби
Умови кредитування	Макроекономічна і фінансова стабілізація, приватизація та структурна перебудова, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності
Супутні організації	Міжнародний валютно-фінансовий комітет (МВФК), Комітет розвитку (спільний із МБРР)	Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр по урегулюванню інвестиційних спорів (МЦУІС)

Україна, як відомо, стала 152 членом Світової організації торгівлі 16 травня 2008 року.

Наразі учасниками СОТ є 159 країн, між якими, згідно правил цієї організації має відбуватися постійне зняття митних та немитних обмежень на торгівлю товарами та послугами. У СОТ діє так званий принцип взаємності, що означає, що якщо країна вже підписала з країнами-учасницями СОТ певні «митні сітки», то вона вже не має права їх змінювати, якщо навіть наслідки від цього для неї негативні. Крім того, інший принцип – принцип зобов’язання – дозволяє змінити «тарифну сітку», але тільки після переговорів з усіма країнами-членами СОТ, які в свою чергу можуть вимагати перепідписання попередніх домовленостей на основі грошового відшкодування. Третій принцип – це принцип запобіжних заходів, який надає державі право тимчасово вводити обмежувальні заходи на імпорт у форс-мажорних ситуаціях.

Вступ України до СОТ зумовив внесення таких законодавчих змін до закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», зокрема відтепер в Україні, згідно з цим Законом запроваджуються такі правові режими для товарів, що імпортуються з держав-членів СОТ:

1) національний режим, який означає, що стосовно імпортованих товарів походженням з держав-членів СОТ надається режим щодо внутрішнього продажу не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо податків, зборів, пропозиції до обсягів продажу, купівлі, транспортування тощо. Відповідно до положень СОТ, національні податки та збори повинні застосовуватися до іноземних товарів у такому ж розмірі, як і до товарів вітчизняного виробництва;

2) режим найбільшого сприяння, який стосується мита, правил його справляння, правил і формальностей у зв’язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав - членів СОТ (виключення щодо цього режиму можуть бути зроблені для товарів, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз тощо – так званий спеціальний режим).

До видів зовнішньоекономічної діяльності належать:

1) експорт та імпорт товарів,

2) експорт та імпорт капіталів,

3) експорт та імпорт робочої сили,

4) експорт та імпорт послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших),

5) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

6) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

7) кредитні та розрахункові операції між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності (створення суб’єктами ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ);

8) спільна підприємницька діяльність (створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном);

9) підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності;

10) організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів ЗЕД; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території країни за іноземну валюту;

11) товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами ЗЕД;

12) орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами ЗЕД;

13) операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

14) роботи на контрактній основі фізичних осіб та інші види ЗЕД.