10.Капітал банку, його структура і джерела фформування

КАПІТАЛ БАНКУ (bank capital; capital of a bank) – кошти, спеціально створені фонди та резерви, призначені для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, відшкодування можливих збитків, і які перебувають у користуванні банку. Слово «капітал» походить від лат. capitalis – головний. У процесі діяльності банку К.б. виконує операційну, захисну та регулюючу функції.

Склад:

1. основний капітал:

-фактично сплачений і зареєстрований статут к-ал банку

-дивіденди, які направлені на збільшення стат. кап.

-емісійних різниць (випуск в більшій сумі ніж номінал. вартість)

-резервних фондів, що створюються за рах. Прибутку

-приб мин років

2. додатковий капітал

-резерви під стандарт.заборг.інших банків

-резерви під станд.заборг. за кредитами, які надані клієнтам

-результат переоцінки осн.засобів

-поточних доходів

Якщо взять весь капіт за 100%, то частка власн. капіталу банка складає лише 8-10% від всього капіталу. Власн.капітал банку служить захистом активів самого банку.

11.Банківські ресурси, їх види і класифікація.

Банк розпоряджається власними, залученими і запозиченими

Структура балансу банка – активи і пасиви

Пасив- спрямований на мобілізацію ресурсів. Спочатку гроші собирають і після чого їх роз приділяють. Склад пасиву:

1.власн капітал:

- статут капітал

- резервний(забезпечує стійкість банку на всяк. Випадок)

- страховий фонд

- фонди спец призначення - не розподіл прибуток

2. залучені ресурси:

- кошти вкладників (доходи партнерів)

- депозити залучені від інш. Банків

3. позичені ресурси

- кредити отримані від інш банків

- кредити отримані від НБУ

- боргові ЦП (військові облігації, депозитні сертифікати)

Активні операц. Спрямовані на розміщення і складання. Склад актив. Операц.:

1. грошові активи:

-кошти на кориспонд. Рахунку НБУ

-кошти в касі

-кошти на кориспонд. Рах в інш. Банках

-депозити які розміщені в інш. Банках

2. кредитний портфель:

- усі кредити надані фіз.. і юрид. Особам

-міжбанк. кредити

3.інвестиційний портфель:

-вкладення в державні цп

-вкладення в стат. фонд підприємств і організацій

4. матеріальні активи:

-основні фонди

Тмц

12. Регулювання банківської діяльності, його суть і форми.

Державне регулювання банківської діяльності здійснюється, насамперед, у межах банківської системи та виражається у впливі центрального банку на банки другого рівня. Вплив центрального банку на діяльність комерційних банків здійснюється за такими основними напрямами: 1) створення законодавчих та інших умов, які б дозволили банкам реалізувати свої економічні інтереси (організаційно-правовий напрям); 2) встановлення економічних нормативів та нагляд за їх дотриманням із метою забезпечення ліквідності банківської діяльності (напрям опосередкованого економічного впливу). Основною метою банківського нагляду є своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції у діяльності банків із метою їх нормалізації, зміцнення фінансового стану, підтримки стабільності та надійності як кожного банку зокрема, так і банківської системи загалом. Банківське регулювання — це система заходів, за допомогою яких центральний банк або інший наглядовий орган гарантує стабільне, безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізуючим процесам у банківському секторі. Отже, під регулюванням банківської діяльності розуміють, насамперед, розробку та видання уповноваженими органами конкретних правил та інструкцій, що базуються на чинному законодавстві й визначають структуру та способи здійснення банківської справи. Такі закони та інструкції формують певні рамки поведінки банків, що сприяють підтримці надійної й ефективної банківської системи. Регулювання здійснюється з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, притаманні банківській діяльності. До основних завдань банківського регулювання та нагляду можна віднести: 1) забезпечення стабільності та надійності банківської системи; 2) захист інтересів вкладників; 3) створення конкурентного середовища у банківському секторі; 4) забезпечення прозорості діяльності банківського сектору економіки; 5) забезпечення ефективної діяльності банків, підтримку необхідного рівня стандартизації та професіоналізму у банківській сфері тощо. Регулювання діяльності банків Національний банк України здійснює у двох основних формах — адміністративне та індикативне регулювання. Адміністративне регулювання включає такі заходи: 1) реєстрацію банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляду за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. Основними складниками індикативного регулювання є: 1) засоби впливу, пов'язані з визначенням кількісних параметрів банківської діяльності: — встановлення обов'язкових економічних нормативів; — визначення норм обов'язкових резервів для банків; — встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; 2) засоби впливу непрямого характеру: визначення процентної політики; — рефінансування банків; — кореспондентські відносини; — управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; — операції з цінними паперами на відкритому ринку; — імпорт та експорт капіталу.