1. Класифікація методів навчання з розвитку мови.

Методи навчання — це способи спільної діяльності вихователя і дітей, спрямовані на розв’язання завдань розвитку мовлення.

Класифікують методи навчання за такими ознаками: за характером керівництва розумовою діяльністю учнів ,за джерелом знань; за напрямом діяльност. У дошкільній педагогіці методи навчання класифікуються здебільшого за джерелом знань. Розгляньмо їх.

Словесні методи. Значення цієї групи методів полягає в тому, що вони дають можливість поєднувати розширення та закріплення знань дітей про навколишній світ і формувати їхні мовленнєві вміння і навички. До словесних методів належать: читання, розповідання художніх творів, заучування віршів, бесіди, розповіді дітей, переказ. Завдяки словесним методам у дітей можна розвивати вміння розуміти зміст мови, застосовувати знання без опертя на наочність.

Одним із словесних методів є бесіда. Залежно від дидактичної мети, бесіди поділяють на вступні, супроводжувальні та підсумкові. Вступні бесіди вихователь проводить тоді, коли знайомить дітей з новими явищами, формує нові навички, способи дії. Під час вступної бесіди він виявляє знання, досвід дітей з певної теми, уточнює їх, активізує і на основі цього ставить перед дітьми пізнавальні й практичні завдання, викликає до них інтерес. Супроводжувальна бесіда використовується під час спостережень, екскурсій, розглядання картин.

Підсумкова або узагальнювальна бесіда проводиться з метою систематизації знань, їх подальшого поглиблення й усвідомлення. Вона планується як самостійне заняття. За допомогою спеціально підібраних запитань вихователь активізує пізнавальну діяльність, виправляє і розвиває думку, доповнює знання, вчить простих міркувань. Такий пожвавлений обмін думками сприяє розвитку мислення і пізнавальних інтересів, розвитку мовлення. Правильно побудована бесіда спонукає дітей активно ставити запитання і намагатися знайти на них відповіді. За характером запитань можна довідатися про спрямованість дитячого мислення і про те, що є найважчим для розуміння. Складність розумової діяльності, якої вимагає узагальнювальна бесіда (розуміти мету, робити висновки, давати оцінку та ін.), робить її методом, доступним лише старшим дошкільникам.

Практичні методи. Мета цих методів — навчити дітей на практиці використовувати отримані знання, допомогти набути й удосконалити мовленнєві вміння і навички. До практичних методів належать словесні дидактичні вправи, ігрові методи, елементарні досліди й моделювання. У дошкільному закладі практичні методи нерідко мають ігровий характер. До них належать дидактичні ігри, наочні ігри-заняття, ігри-інсценівки. Одним із компонентів ігрового методу є уявлювана ігрова ситуація (за наявності сюжету, ролей, ігрових і операційних дій). Кожен метод має кілька прийомів. У методиці розвитку мовлення і в дошкільній педагогіці прийоми класифікують залежно від місця в них наочності й емоційності. Вони поділяються на наочні, словесні та ігрові.

Найважливішими є словесні прийоми’, мовленнєвий зразок, запитання, пояснення, вказівка, оцінювання дитячого мовлення.

Мовленнєвий зразок — правильна, спеціально підготовлена мовленнєва діяльність вихователя, яку повинні наслідувати діти..

Запитання — словесне звертання, що вимагає відповіді, передбачає використання наявних знань.

Пояснення широко використовуються у процесі спостережень, розглядання картин, предметів, щоб допомогти дітям зрозуміти окремі сторони, взаємозв’язки, причинові залежності предметів і явищ.

Оцінювання мовлення дітей є також важливим прийомом навчання. Оцінювання відбувається в процесі заняття. Наочні прийоми — показ картинки, іграшки, предмета, руху або дії, артикуляції звуків. Показ супроводжується словесними прийомами: поясненням, вказівкою, запитанням. У практичній діяльності найчастіше використовується комплекс прийомів.

2. Вимоги до дитячого пісенного репертуару

Розвиток співочих навичок є одним із завдань музичного виховання дітей в дитячих садах. Пісня звучить на святах і розвагах, музичних вечорах і виставах лялькового театру, вона супроводжує багато ігри, танці, хороводи.

Репертуар повинен відповідати наступним вимогам: ясність будови ладу мелодії; доступність тексту для співу і мелодії голосовим можливостям дітей. При цьому не потрібно квапитися з розширенням діапазону пісенного репертуару.

Спів народжує здатність переживати настрій, душевного стану іншої людини, яке відображено в піснях. Підбираючи пісенний матеріал включають в нього твори класиків, українських, зарубіжних, сучасних композиторів, а так само народні пісні. Такий підбір репертуару сприяє вихованню у дітей почуттів патріотизму, інтернаціоналізму, розширює їх кругозір. Для розвитку пісенної творчості, діти повинні володіти навичками сольного співу. Чим старше діти, тим більше приділяється уваги роботі над звукоутворенням, вчу співати природно, легко, дзвінко, співуче, тягти звук.

Для чистого звучання пісні необхідно дотримувати співецьку установку, тобто правильну позу дитини під час співу: діти сидять прямо і глибоко на стільці, притулившись до спинки; не нахиляючи корпус і голову вперед. Розучування пісні здійснюється, коли діти сидять на стільці. Стоячи співають ті пісні, які знайомі. Для того, щоб розвивати дитячий голос.

Не допустимо під час співу кричати, надмірно напружувати голосовий апарат. Це може спричинити серйозні захворювання. Перед заняттям в приміщенні в якому воно проводиться потрібно зробити вологе прибирання і провітрювання.

3. Особливості навчання предметного малювання дітей 3-го року життя.

Заняття з образотворчого мистецтва в дитячому садку – важливий компонент естетичного виховання. Педагог навчає дітей бачити красу навколишнього життя, передавати свої враження в малюнках.

Особливу увагу слід звертати на самостійне ставлення дошкільнят до виконання завдань. Насамперед потрібно спонукати дітей виявляти самостійність у всіх випадках, де це можливо. Обов’язок вихователя – продумувати, де і в чому діти можуть виявити самостійність, знайти правильне співвідношення між прямим навчанням дітей і вихованням у них здібності бути самостійними.

Основне завдання навчання малюванню - допомогти дітям пізнати навколишню дійсність, розвинути у них спостережливість, виховати відчуття прекрасного і навчити прийомам зображення, одночасно здійснюється основне завдання образотворчої діяльності - формування творчих здібностей дітей у створенні виразних образів різних предметів доступними для даного віку образотворчими засобами. На третьому році життя діти стають самостійнішими.

До трьох років дитина звичайно вже мине стадію каракулів. Вона має деякий запас графічних образів, що дозволяють їй зображувати предмети. Так, коли дітям трьох років запропонували намалювати яблуко, м’яч, кавун, картоплину, повітряну кулю, грушу, буряк, електричну лампочку й кубик, вони всі предмети зобразили за допомогою однакових неправильних кружечків

Вирішальний вплив робить навчання й на те, як малює дитина, як воно зображує різні предмети.

Дорослі навчають дітей малюванню різними шляхами. Вони показують дітям, як зображується той або інший предмет, вчать технічним прийомам звертають увагу дітей на недоліки в їхніх малюнках і радять, як їх усунути, пропонують краще розглянути зображувані предмети й указують на їхні особливості, які варто відобразити в малюнку Поступово необхідно навчити дітей починати малюнок від найбільшої частини, оскільки в роботі по частинах є своя складність, що ускладнює передачу правильної форми, – виділення головних частин і другорядних, їх пропорційних співвідношень і розташування в просторі.

Навчання дітей сюжетному малюванню починають в середній групі. Правда, в молодшій групі деякі теми, пропоновані для малювання, звучать як сюжетні (наприклад, «Колобок котиться по доріжці», «Йде сніг, засипав всю землю» і ін.). Але в них не потрібна передача дії сюжету. Вказівку на сюжетність малюнка застосовують для створення у дітей інтересу до зображення простих форм.

Часто задум малюнка включений у гру й саме малювання проходить, як своєрідна гра.

БІЛЕТ № 13

1 Фізкультурне заняття. Структура, вимоги, методика проведення

Заняття з фізичної культури є основною організаційною формою навчання дітей фізичних вправ. Вони обов'язкові для всіх вихованців і проводяться з постійним складом дітей певної вікової групи за чітким розкладом – щоденно протягом усього календарного року. Для кожної вікової групи встановлена доцільна тривалість занять.

Усi завдання тісно взаємопов'язані і вирішуються комплексно.