3. Роль гри в розвитку творчості дітей дошкільного віку

В сучасних умовах підвищився інтерес дошкільників до проблеми творчої діяльності та всебічно гармонійного розвитку особистості. Особлива роль у творчості дошкільників належить іграм. Завдяки іграм можна виховати у дитини всі ті властивості, які ми шукаємо у людей і які нам хотілося б прищепити дітям за допомогою оповідань, бесід та навчання. Граючись, дитина зосереджує увагу, а це вже є початком виховання сильної волі. Залежно від ходу гри дитина мусить оцінювати загальну обстановку і швидко та самостійно вирішувати, що й коли їй треба робити.

Гра - це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати і, головне, - мислити, спостерігати, доводити розуміти, творити.

Гра - це не просто розвага, а особливий метод введення дітей у творчу діяльність, метод стимулювання їх до діяльності. Ігри привчають дітей долати труднощі психічні і фізичні навантаження, виховують чесність, колективізм, дисциплінованість.

Основу творчого потенціалу дитини становить її продуктивна (творча) уява.

Гра та уява нерозривні, саме у грі й завдяки уяві дитина абсолютно мимоволі стає сильнішою, витривалішою, добрішою ніж у багатьох життєвих ситуаціях.

Творчі ігри становлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми.

У грі розкривається творчий потенціал дитини, вона звільняється від комплексів, може задовольнити свою потребу бути незалежною від дорослого.

Кращий засіб розвинути творчі здібності дитини це - підтримка її зусиль та схвалення досягнень. Якщо вихователь буде постійно робити зауваження, підкреслювати невміння або нездатність дитини, критично відгукуватись з приводу їхніх результатів, то у дитини зникне інтерес до даної справи і вона прагнутиме позбутися її.

Творчу дитину може виховувати лише творчий педагог.

БІЛЕТ № 10

1.Загальнодидактичні принципи навчання основ математики.

Процес навчання, будучи складовою частиною цілісного педагогічного процесу, в сучасному освіті, спрямований на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

У зв'язку з цим у дидактиці розроблені принципи, які розглядаються як найважливіші вимоги до організації процесу навчання, його змісту, формам і методам. Ці єдині вимоги отримали назву дидактичних принципів або засад навчання. Організація процесу навчання відповідно до дидактичними принципами дозволяє побудувати його на науковій основі.

Таким чином, загальнодидактичні принципи - це основні направляючі положення, що виникають у результаті аналізу науково - педагогічних закономірностей і практичного педагогічного досвіду. Вони є головним орієнтиром у педагогічній роботі вихователя.

Основні дидактичні принципи, якими і на сучасному етапі організації занять керуються педагоги, у тому числі й дошкільної освіти, проголосив К.Д. Ушинський. На його думку, навчання може виконати освітні та виховні завдання лише в тому випадку, якщо воно буде дотримуватися три основні умови: зв'язок з життям, відповідність з природою дитини і особливостями його психофізичного розвитку, і навчання рідною мовою.

Навчання математиці, як і будь-якого учбового предмету, може стати ефективним засобом формування особистості, досягти безпосередньої мети - міцного і свідомого засвоєння її змісту - лише в разі, якщо в основу навчання будуть покладені певні положення, що випливають з основних закономірностей дидактики, підтверджені досвідом навчання. 

У методичній літературі з математичного розвитку загальновизнаною є наступна система дидактичних принципів:

1. Принцип виховання в розвитку математичних уявлень.

2. Принцип науковості в навчанні математики.

3. Принцип свідомості, активності і самостійності в розвитку математичних уявлень.

4. Принцип систематичності і послідовності у розвитку математичних уявлень.

5. Принцип доступності в розвитку математичних уявлень.

6. Принцип наочності в розвитку математичних уявлень.

7. Принцип індивідуального підходу до учнів у розвитку математичних уявлень.

Одним з головних принципів дидактики дошкільної педагогіки є принцип розвиваючого навчання

Важливе значення у навчанні дітей дошкільного віку має принцип наочності. Це пояснюється насамперед тим, що мислення дитини має переважно наочно-образний характер. Я. А. Коменського справедливо вважають першим, хто на рівні сучасної йому передової педагогічної науки обґрунтував принцип наочності. Використання наочності у навчанні Я. А. Коменський називав «золотим правилом дидактики». Вій рекомендував все, що тільки можна, подавати для сприймання почуттями, а саме: видиме — для сприймання зором, почуте — слухом, запахи — нюхом, те, що належить смакові, — смаком, доступне дотикові, — дотиком. Якщо які-небудь предмети відразу можна сприйняти кількома почуттями, нехай вони відразу охоплюються кількома почуттями. Початок пізнань завжди, як вказував Я. А. Коменський, випливає з відчуттів, адже немає нічого в розумі, чого раніше не було у відчутті.