- •IV. Формування навичок контролю та оцінювання здійснюється поетапно:
- •3. Види ігрової діяльності дошкільника і їх роль у розвитку дошкільника
- •3. Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку
- •3 Зміст та методика навчання рухів дітей дошкільного віку
- •3. Роль гри в розвитку творчості дітей дошкільного віку
- •1.Загальнодидактичні принципи навчання основ математики.
- •2. . Заняття як важлива форма ознайомлення дітей з природою
- •3. Психолого-педагогічні вимоги до особистості сучасного вихователя
- •Класифікація методів навчання з розвитку мови.
- •1. Типи занять з фізичної культури
- •2. Структура та зміст занять з фізичної культури
- •2. Зміст та форми організації математичного розвитку дошкільників
- •3. Форми організації праці дітей в куточку природи та ділянці днз у різних вікових групах.
- •3.У дитячих садках отримали розповсюдження такі форми фізкультурних занятьз дітьми:
- •1. Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня дошкільнят.
- •3.Музично-дидактичні ігри для дошкільників.
- •3.Індивідуальний підхід до дітей в ігровій діяльності
- •Планування різних видів діяльності математичного змісту в 2 молодшій групі
- •3. Організація освітньо-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі влітку
- •3.Розвиток рухових якостей дітей дошкільного віку.
- •2. Види конструювання в дошкільному закладі. Навчання конструюванню з будівельного матеріалу.
- •1. Педагогічні умови створення проблемних ситуацій на заняттях у дитячому садку
- •1. За цілями:
- •2. За способом проведення:
- •3. За ступенем підготовленості:
- •4. За періодичністю:
- •5. За кількістю учасників:
- •6. За складом учасників:
- •2. Фіксація та закріплення вражень дітей про природу. Календарі погоди і природи
- •3. Мова і мовлення в аспекті лінгводидактики.
3. Роль гри в розвитку творчості дітей дошкільного віку
В сучасних умовах підвищився інтерес дошкільників до проблеми творчої діяльності та всебічно гармонійного розвитку особистості. Особлива роль у творчості дошкільників належить іграм. Завдяки іграм можна виховати у дитини всі ті властивості, які ми шукаємо у людей і які нам хотілося б прищепити дітям за допомогою оповідань, бесід та навчання. Граючись, дитина зосереджує увагу, а це вже є початком виховання сильної волі. Залежно від ходу гри дитина мусить оцінювати загальну обстановку і швидко та самостійно вирішувати, що й коли їй треба робити.
Гра - це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати і, головне, - мислити, спостерігати, доводити розуміти, творити.
Гра - це не просто розвага, а особливий метод введення дітей у творчу діяльність, метод стимулювання їх до діяльності. Ігри привчають дітей долати труднощі психічні і фізичні навантаження, виховують чесність, колективізм, дисциплінованість.
Основу творчого потенціалу дитини становить її продуктивна (творча) уява.
Гра та уява нерозривні, саме у грі й завдяки уяві дитина абсолютно мимоволі стає сильнішою, витривалішою, добрішою ніж у багатьох життєвих ситуаціях.
Творчі ігри становлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми.
У грі розкривається творчий потенціал дитини, вона звільняється від комплексів, може задовольнити свою потребу бути незалежною від дорослого.
Кращий засіб розвинути творчі здібності дитини це - підтримка її зусиль та схвалення досягнень. Якщо вихователь буде постійно робити зауваження, підкреслювати невміння або нездатність дитини, критично відгукуватись з приводу їхніх результатів, то у дитини зникне інтерес до даної справи і вона прагнутиме позбутися її.
Творчу дитину може виховувати лише творчий педагог.
БІЛЕТ № 10
1.Загальнодидактичні принципи навчання основ математики.
Процес навчання, будучи складовою частиною цілісного педагогічного процесу, в сучасному освіті, спрямований на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
У зв'язку з цим у дидактиці розроблені принципи, які розглядаються як найважливіші вимоги до організації процесу навчання, його змісту, формам і методам. Ці єдині вимоги отримали назву дидактичних принципів або засад навчання. Організація процесу навчання відповідно до дидактичними принципами дозволяє побудувати його на науковій основі.
Таким чином, загальнодидактичні принципи - це основні направляючі положення, що виникають у результаті аналізу науково - педагогічних закономірностей і практичного педагогічного досвіду. Вони є головним орієнтиром у педагогічній роботі вихователя.
Основні дидактичні принципи, якими і на сучасному етапі організації занять керуються педагоги, у тому числі й дошкільної освіти, проголосив К.Д. Ушинський. На його думку, навчання може виконати освітні та виховні завдання лише в тому випадку, якщо воно буде дотримуватися три основні умови: зв'язок з життям, відповідність з природою дитини і особливостями його психофізичного розвитку, і навчання рідною мовою.
Навчання математиці, як і будь-якого учбового предмету, може стати ефективним засобом формування особистості, досягти безпосередньої мети - міцного і свідомого засвоєння її змісту - лише в разі, якщо в основу навчання будуть покладені певні положення, що випливають з основних закономірностей дидактики, підтверджені досвідом навчання.
У методичній літературі з математичного розвитку загальновизнаною є наступна система дидактичних принципів:
1. Принцип виховання в розвитку математичних уявлень.
2. Принцип науковості в навчанні математики.
3. Принцип свідомості, активності і самостійності в розвитку математичних уявлень.
4. Принцип систематичності і послідовності у розвитку математичних уявлень.
5. Принцип доступності в розвитку математичних уявлень.
6. Принцип наочності в розвитку математичних уявлень.
7. Принцип індивідуального підходу до учнів у розвитку математичних уявлень.
Одним з головних принципів дидактики дошкільної педагогіки є принцип розвиваючого навчання
Важливе значення у навчанні дітей дошкільного віку має принцип наочності. Це пояснюється насамперед тим, що мислення дитини має переважно наочно-образний характер. Я. А. Коменського справедливо вважають першим, хто на рівні сучасної йому передової педагогічної науки обґрунтував принцип наочності. Використання наочності у навчанні Я. А. Коменський називав «золотим правилом дидактики». Вій рекомендував все, що тільки можна, подавати для сприймання почуттями, а саме: видиме — для сприймання зором, почуте — слухом, запахи — нюхом, те, що належить смакові, — смаком, доступне дотикові, — дотиком. Якщо які-небудь предмети відразу можна сприйняти кількома почуттями, нехай вони відразу охоплюються кількома почуттями. Початок пізнань завжди, як вказував Я. А. Коменський, випливає з відчуттів, адже немає нічого в розумі, чого раніше не було у відчутті.
