3 Зміст та методика навчання рухів дітей дошкільного віку

Процес формування рухової навички умовно розподіляється на три етапи: розучування, засвоєння та закріплення рухової дії.

Мета першого (початкового) етапу полягає у засвоєнні вправи в загальних рисах, в основному варіанті (формування вміння).

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

1. створити цілісне попереднє уявлення про вправу й осмислити її суть;

2. визначити руховий досвід дітей і при необхідності поповнити його;

3. домогтись виконання вправи загалом;

4. усунути зайві рухи, які грубо спотворюють техніку.

Досягнення поставленої мети і вирішення завдань обумовлюють методику навчання. Під час навчання дошкільників рухів широко використовується метод показу. В основу цього методу покладено здатність дитини до імітації. Показ повинен бути правильним та у потрібному темпі. На початку навчання рухів доцільно супроводжувати показ доступними для дітей словесними вказівками. Пояснення при виконанні рухів повинно бути лаконічним та зрозумілим дітям.

. на цьому

етапі слід прагнути до більш частого повторення руху, що вивчається.

Метою другого етапу (поглиблене розучування руху) є деталізоване, відносно досконале засвоєння рухової дії.

На цьому етапі вирішуються наступні завдання:

1. Поглибити розуміння дітьми закономірностей виконання рухової дії;

2. Уточнити техніку щодо індивідуальних можливостей дітей, посилити самоконтроль;

3. Домогтися правильного виконання вправи;

4. Створити передумови варіативного виконання вправи.

В основу методики другого етапу необхідно покласти метод цілісного розучування з „виділенням”, на фоні цілісного виконання вправи, окремих рухів для їх удосконалення.

На третьому етапі навчання руху сформований стереотип, який покладено в основу навички, удосконалюється у напрямку рухливості та пристосування до зовнішніх умов, що змінюються. Зміцнення динамічного стереотипу супроводжується постійною автоматизацією компонентів рухової навички.

Основна мета, яка ставиться на цьому етапі – формування міцної і поряд з цим пластичної навички та її практичне застосування.

Тому цілеспрямоване навчання дітей дошкільного віку фізичних вправ спрямовується на формування пластичних та варіативних навичок у різноманітних рухах, які у перспективі удосконалюються під впливом зростання потенційних можливостей організмухєжддж

БІЛЕТ № 7

1. Ефективність управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу.

Сучасний керівник дошкільного навчального закладу має реалізувати у своїй управлінській діяльності завдання, визначені Національною Доктриною розвитку освіти, створивши оптимальні умови для розвитку ДНЗ. Основне завдання керівника закладу освіти полягає в тому, щоб забезпечити його постійний розвиток за умови здійснення керівником інноваційної управлінської діяльності.

М. Поташник зазначає: «Управління розвитком закладу освіти — це частина здійснюваної в ній управлінської діяльності, у якій засобом планування, організації, керівництва і контролю процесів розробки та освоєння нововведень забезпечується цілеспрямованість і організованість діяльності колективу, отримання якісно нових результатів освіти».

Перелік посадових обов’язків завідувача ДНЗ охоплює функції контролю, а це дає йому юридичне право контрольної діяльності.

А враховуючи те, що кожен з керівників дошкільного навчального закладу прагне сформувати управлінську команду, яка ефективно діє і члени якої можуть узяти на себе частину повноважень з управління якістю освіти, функцію контролю виконує не тільки завідувач, але й керівники структурних підрозділів: старша медична сестра, завідувач господарською діяльністю, вихователь-методист, відповідальний з питань охорони праці, шеф-кухар, кастелянка.

Таким чином, ураховуючи можливості колективу, завідувач нерозв’язує проблеми самостійно, а делегує повноваження.

Однією з найважливіших функцій управлінської діяльності завідувача ДНЗ є організаторська діяльність. Підготовка і оформлення управлінських рішень є одним з важливих завдань завідувача ДНЗ. Саме від своєчасного прийняття і реалізації управлінських рішень у певній мірі залежить ефективність діяльності керівника закладу. В пригоді стане річна циклограма управлінських рішень та циклограма наказів.

Сучасний керівник дошкільного навчального закладу — це керівник, який володіє високою культурою управлінської діяльності.

управлінська компетентність керівника ДНЗ є інтегрованим особистісним утворенням педагога, що відображає єдність його теоретичної та практичної готовності до ефективного здійснення різноманітних управлінських функцій (інформаційно-аналітичної, мотиваційно-цільової, планово-прогностичної, організаційної, контрольно-регулятивної та ін.).

Отже, управлінська компетентність керівника ДНЗ є динамічним утворенням, вимагає постійного розвитку й змістовного наповнення новими даними

2. Шляхи оволодіння педагогічною майстерністю вихователя.

У педагогічній літературі зустрічаються різні тлумачення поняття "педагогічна майстерність". "Педагогічна майстерність — це характеристика високого рівня педагогічної діяльності. Критеріями педагогічної майстерності педагога виступають такі ознаки його діяльності: гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність)".

Майстерність — "найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних результатів".

"Педагогічна майстерність — це досконале, творче виконання педагогом професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожної дитини, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення дітей".

Рівні оволодіння педагогічною майстерністю Елементарний – наявні окремі якості професійної діяльності: володіння знаннями для виконання педагогічних дій, предметом викладання; продуктивність навчально-виховної діяльності є низькою; Базовий – володіння основами педагогічної майстерності: педагогічні дії гуманістично зорієнтовані, стосунки з учнями і колегами розвиваються на позитивній основі, добре засвоєно предмет викладання, навчально-виховний процес організовано методично впевнено і самостійно; Досконалий – чітка спрямованість дій учителя, їх висока якість, діалогічна взаємодія у спілкуванні; вихователь самостійно планує та організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи на меті розвиток особистості школяра; Творчий – ініціативність і творчий підхід до організації професійної діяльності; вихователь самостійно конструює оригінальні педагогічно доцільні прийоми взаємодії; діяльність будує, спираючись на рефлексивний аналіз; сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності.

Етапи формування педагогічної майстерності Перший ступінь - професійна підготовка. Відбувається у вузах педагогічного спрямування. Другий ступінь – педагогічна майстерність. Постійне прагнення до творчості.

Третій ступінь – педагогічне новаторство..

Шляхи підвищення педагогічної майстерності Курсова перепідготовка; Методична діяльність методичне об’єднання, творча група, тренінги, семінари тощо; Вивчення передового педагогічного досвіду; Участь у професійних конкурсах, ярмарках педмайстерності; Проведення відкритих уроків; Взаємовідвідування уроків; Науково-методична діяльність; Дистанційна освіта. Самоосвіта

- Програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності; - Педагог є готовим до творчості; - Існує зв'язок особистісного та професійного розвитку і саморозвитку.

3. Види музичних занять з дітьми дошкільного віку.

Заняття - форма дошкільного навчання, за якої педагог, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.

Заняття як на форма педагогічного впливу на дітей, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує у дітей уміння активно засвоювати знання і творчо використовувати їх за безпосередньої участі педагога, що сприяє набуттю досвіду спільної діяльності з дорослими і однолітками.

Види музичних занять.

Традиційне. Домінантне. Тематичне. Комплексне.

Традиційне заняття - заняття, в ході якого поєднані всі, запропоновані програмою, види дитячої музичної діяльності: слухання, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах.

Тематичне заняття - заняття, що у його змісті інтеґрують музичну діяльність, під час якої діти навчаються розуміти музичні твори у трьох провідних темах: Які емоції та почуття передає та викликає музика? Про що розповідає музика? Як розповідає музика?

Домінантне заняття - заняття, у якому домінує один з видів дитячої, музичної діяльності.

Завдання домінантного заняття Створити атмосферу, прита¬манну певному виду мистецтва. Збагачувати уявлення дітей про особливості певного виду мистецтва. Удосконалюва¬ти виконавсь¬кі навички, розвивати творчі вміння. Розучувавти музичний репертуар до свят та розваг

У ході заняття доцільно: варіювати дитяче музичне сприйман¬ня; практикувати колективне та індивідуальне виконання пісень чи рухів з творчим виконанням; здійснювати почергове виконавство дітей та дорослих.

Комплексне заняття - заняття, що в ньому інтеґрують кілька видів діяльності (здебільшого художніх): пісенну (або танцювальну), художньо-мовленнєву, образотворчу. Тобто, певну тему розкри¬вають через ці види художньої діяльності.

БІЛЕТ № 8

1. Характеристика завдань мовленнєвого розвитку дошкільника

Мовленнєвий розвиток дошкільника — складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини і виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків. Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні ситуації і, звичайно, заняття.

Зміст роботи за освітньою лінією "Мовлення дитини" представлено такими неодмінними складниками: звукова культура мовлення, словникова робота, граматична правильність мовлення, зв'язне діалогічне і монологічне мовлення. До кожного з них подано стислу характеристику основних показників мовно-мовленнєвих компетенцій як кінцевого результату цілеспрямованої мовленнєвої роботи з дітьми на етапі дошкільного дитинства.

У Базовому компоненті акцент зроблено не на розв’язанні окремих завдань мовленнєвого розвитку дітей, а на цілісному підході до формування мовно-мовленнєвої компетенції (в єдності її складників) як одного з ключових критеріїв і водночас вагомої умови становлення й розвитку мовленнєвої особистості дошкільника.

Перерахуймо завдання розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь дитини.

1. Створення та забезпечення цілісності та життєздатності різних комунікативних ланок, у яких бере участь дитина: «дитина – дорослий», «діти – дорослий», «дитина – дитина», «дитина - однолітки та малюки». Розвиток у дошкільнят усіх форм (емоційно-особистісне, ситуативно-ділове, позаситуативне) і засобів (невербальні і мовні) спілкування.

2. Розвиток та диференціація емоцій у дітей (моральних, інтелектуальних, естетичних), що є основою ціннісних орієнтацій, пов'язаних з людьми та іншими об'єктами спілкування (світ природи, мистецтва, природне довкілля).

3. Формування інтелекту та дослідницької діяльності дітей і різних способів пізнання ними навколишнього світу.

4. Формування творчого (продуктивного) ставлення до організації діяльності та спілкування, розвиток комунікативно-мовленнєвих здібностей дошкільнят.

За такого підходу до мети та завдань комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей у дитячому садку діагностика відповідної сфери в психічному розвитку дітей дає змогу:

- зробити висновки щодо характеру розвивальних впливів у дитячому садку, стилю взаємин дорослих з вихованцями, створення емоційно-сприятливого клімату, що стимулює прояв соціальної та інтелектуальної активності й творчих здібностей дітей; - визначити рівень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей різних вікових груп та володіння дітьми відповідними віковими нормами мовлення; - вести спостереження за змінами в комунікативно-мовленнєвому розвитку дошкільнят у процесі спеціальних формувальних впливів (навчання мовленнєвого спілкування, корекційна робота). Оскільки головним завданням стає народження думки дитини, вираженої в мовленні, то й дидактична одиниця аналізу та зростання мовленнєвих досягнень відбиває цю спрямованість педагога та дитини.

2.Аплікація і колаж на заняттях з художньої праці

Колаж - творчий жанр, коли твір створюється з вирізаних найрізноманітніших зображень, наклеєних на папір, полотно або в цифровому варіанті. Дуже швидко це поняття стало вживатися в розширеному значенні - суміш різних елементів, яскраве і виразне повідомлення з уривків інших текстів, фрагменти, зібрані на одній площині. Колаж може бути домальованим будь-якими іншими засобами - тушшю, аквареллю і т. д.

Аплікація - - це спосіб роботи з кольоровими шматочками різних матеріалів: паперу, тканини, шкіри, хутра, повсті, кольорові намистини, бісер, вовняні нитки, металеві карбовані пластини, всіляка матерія (оксамит , атлас, шовк)., висушених листя ... Таке застосування різноманітних матеріалів та структур з метою посилення виражальних можливостей дуже близько до іншого засобу зображення - колаж.

У дитячому садку образотворча діяльність включає такі види занять, як малювання, ліплення, аплікація конструювання. Кожен з цих видів має свої можливості у відображенні вражень дитини про навколишній світ.

У процесі занять аплікацією діти знайомляться з простими формами різних предметів, частини і силуети яких вони вирізають і наклеюють. Створення силуетних зображень вимагає великої роботи думки і уяви, тому що в силуеті відсутні деталі, які є часом основними ознаками предмета.

Заняття аплікацією сприяють розвитку математичних уявлень. Дошкільнята знайомляться з назвами та ознаками найпростіших геометричних форм, отримують уявлення про просторове положення предметів та їх частин (ліворуч, праворуч, у кутку, в центрі і т.д.) і величин (більше, менше). Ці складні поняття легко засвоюються дітьми в процесі створення декоративного візерунка або при зображенні предмета по частинах.

Індивідуальні та колективні форми аплікації можуть бути різного змісту. У залежності від цього прийнято підрозділяти заняття за видами. Сюди включається предметна, сюжетно - тематична і декоративна аплікація.

3. Форми організації та методика проведення пошуково-дослідницької діяльності.

Технології дитячого експериментування вихователі використовують у всіх видах дитячої діяльності. Основою роботи є заняття комплексного типу, на яких велику увагу приділяємо розв'язанню проблемних завдань як-от: «Як ви вважаєте, чому...», «Як довести що...», «Що вийде, якщо» тощо. Це дає дітям можливість краще розуміти причинно-наслідкові зв'язки у довкіллі.

Так, розвиваючи комунікативно-мовленнєві здібності дітей, педагоги пропонують вихованцям використати відповідну картку-схему, здійснити уявну мандрівку до якого-небудь об'єкта природи, а потім скласти розповідь від його імені.

Реалізуючи завдання з формування елементарних математичних уявлень, вихователі навчають дітей рахувати, вимірювати, порівнювати.

Найбільшої результативності пошуково-дослідницька діяльність дошкільників досягає під час реалізації проектів. Для самоствердження дітей дуже важливо підтримати ініціативу й активність кожного вихованця та наповнити його життя яскравими враженнями і відкриттями.

Дослід - відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення, дослідження.

Структура досліду має багато спільного з спостереженнями.

Перший його етап — підготовка до пошукової діяльності в природі — має бути спрямований на виявлення їхніх знань про певні об'єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості.

Другий етап — початок досліду..

Третій етап — перебіг досліду та подальший обмін думками.

Четвертий етап — заключний, на якому відбувається обговорення результатів досліду.

БІЛЕТ № 9

1. Розумове виховання молодшого дошкільника.

Основними показниками розумового розвитку дошкільників є розвиток мислення, уваги, пам'яті, уяви.

Розвиток мислення дошкільника, У дошкільному віці діти починають пізнавати світ за допомогою мислення - суспільно зумовленого психічного процесу, який полягає в узагальненому й опосередкованому відображенні дійсності. Його розвиток у дошкільнят залежить від розвитку уяви. Дитина механічно замінює у грі одні предмети іншими, надаючи їм невластивих, але окреслених правилами гри нових функцій. Пізніше предмети вона замінює їх образами, у зв'язку з чим відпадає необхідність практичної дії з ними.

Основними напрямами розвитку мислення в дошкільному дитинстві є вдосконалення його наочнообразності, пов'язаної з уявленням ситуацій і їх змін на основі уяви, довільної та опосередкованої пам'яті; початок активного формування словесно-логічного мислення (використання понять, логічних конструкцій) шляхом використання мови як засобу формулювання і розв'язання інтелектуальних завдань.

Якщо в ранньому дитинстві мислення здійснюється у процесі предметних дій, то у дошкільника воно починає випереджати практичні дії, оскільки він уже навчається переносити раніше засвоєний спосіб дії на іншу, ае тотожну першій, ситуацію.

У дошкільному віці дитина розв'язує життєві завдання трьома способами: наочно-дійовим (реальне випробування властивостей предметів), наочно-образним (оперування конкретними образами предметів і ситуацій) і завдяки логічним судженням з опорою на поняття. Чим вона старша, тим рідше використовує практичні спроби і частіше наочно-образні, а пізніше й логічні способи.

Основою розвитку мислення дошкільняти є формування розумових дій.

На вищих етапах розвитку мислення, зокрема, у процесі логічно-понятійного, розумові дії здійснюються за допомогою внутрішнього мовлення, використання різних знакових систем.

За результатами досліджень Ж. Піаже, особливостями дитячого мислення є відсутність зворотності (можливості, простеживши будь-яке перетворення, здійснити його подумки у зворотному напрямі, відновивши вихідне положення) і вплив наочної ситуації на процес розв'язання завдання. Образ сприйняття виявився домінуючим над слабшим, нестійким уявленням.

Однак, попри те що в окремих випадках образне мислення дошкільника неточне і супроводжується помилками, воно є могутнім інструментом пізнання навколишнього світу, забезпечує створення узагальнених уявлень дитини про речі та явища. Це сповна виявляється у процесі дошкільного навчання.

2. Фізичні вправи. Їх характеристика та класифікація

Фізичні вправи є основним засобом фізичного виховання людей різного віку. За їх допомогою вирішуються завдання, спрямовані на всебічний фізичний розвиток дітей; формуються вміння та навички у таких життєво важливих рухах, як ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння та ін.; розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила, гнучкість, витривалість). Виконання фізичних вправ пов'язане з активним сприйманням навколишнього середовища, з орієнтуванням у просторі, проявом вольових якостей та різноманітних емоційних переживань. Кожна фізична вправа має свій зміст (характер) і форму.\ Під класифікацією фізичних вправ розуміють розподіл їх на групи та підгрупи, виходячи з певної ознаки. Вона полегшує вихователю орієнтування у виборі фізичних вправ для вирішення певних завдань фізичного виховання. В основу з найбільш загальних класифікацій покладено систему засобів фізичного виховання та методи їх застосування: гімнастика, ігри, спорт та туризм. Кожна з цих груп має свої специфічні ознаки і розподіляється на класифікаційні підгрупи. Гімнастика - один з найбільш поширених засобів фізичного виховання.

Гігієнічну гімнастику виділяють як самостійний вид основної гімнастики. Вона сприяє зміцненню здоров'я, загартуванню організму, поліпшує фізичний розвиток і підвищує працездатність дитини.

Найпоширенішим різновидом гігієнічної гімнастики є ранкова гімнастика («зарядка»). Загально-розвиваючі вправи, які складають її, підбирають так, щоб охопити всі великі м'язові групи, вплинути на поліпшення обміну речовин, дихання, кровообігу та покращання інших функцій організму. Гігієнічна гімнастика буває індивідуальна та колективна. Індивідуальною гімнастикою займаються вдома, вранці після сну. Прикладом її є ритмічна гімнастика по телебаченню (аеробіка), яку розраховано для населення різних вікових груп (від дошкільників до людей похилого віку).

Колективна гігієнічна гімнастика проводиться в дитячих садках вранці та після денного сну. Особливо корисно для здоров'я дітей поєднувати гімнастику з повітряними ваннами та водними процедурами. Полегшений одяг дітей не утруднює рухи і дихання, а систематичне обтирання після гімнастики, душ або купання загартовують організм і мають велике гігієнічне значення.

Лікувальна гімнастика належить до загального комплексу лікувальних засобів. Вона широко застосовується для відновлення рухових функцій організму дитини та виправлення дефектів у розвитку окремих частин тіла.

Ігри – один з найпоширеніших засобів фізичного виховання. Розрізняють рухливі та спортивні ігри.

Туризм – це різноманітні за формою, змістом та тривалістю походи і подорожі, спрямовані на активний відпочинок, пізнання рідного краю, всебічний фізичний розвиток та загартування дітей.

З дошкільниками проводяться пішохідні переходи (пішки та на лижах) за чітко продуманим, перевіреним та безпечним маршрутом. Під час їх проведення дітей ознайомлюють з природою, з її різноманітними явищами. Це сприяє поширенню та поглибленню знань дитини, розвиває у неї спостережливість, допитливість та дбайливе ставлення до природи.