3. Мова і мовлення в аспекті лінгводидактики.

Якщо в попередні роки головна увага приділялася формуванню окремих мовленнєвих умінь та навичок на основі елементарного усвідомлення мовних явищ, то метою сучасної лінгводидактики на етапі дошкільного дитинства є виховання мовної особистості, тобто формування особистості, яка адекватно, доречно, вільно і творчо застосовує мову в різних ситуаціях буття задля реалізації власних мовленнєвих завдань. Структурні компоненти з яких складається формування мовлення дошкільнят.

До них належать: мовленнєва компетенція як одна з ключових базисних характеристик особистості; мовленнєвий розвиток, тобто формування певних мовленнєвих умінь та навичок, що забезпечують функціонування мовлення; навчання мови, пов´язане з певним обсягом елементарних знань про мову й мовлення, що формуються на основі розвитку мовного чуття й водночас зумовлюють цей розвиток; мовленнєве виховання, метою якого є виховання мовленнєвої культури особистості.

БІЛЕТ № 29

1.Зміст навчання дітей дошкільного віку.

Проблема змісту навчання є однією з найактуальніших у дошкільній дидактиці, адже ефективність навчання залежить передусім від його змістового наповнення. Зміст навчання дітей дошкільного віку має відповідати таким принципам:

1. Принцип зв´язку знань і вмінь із життям. Передбачає поєднання ознайомлення дітей з навколишнім середовищем із знаннями та їх можливим використанням. Відповідно до нього дітям слід не лише давати знання, а й формувати пізнавальні вміння, необхідні для самостійного освоєння навколишньої дійсності.

2. Принцип науковості знань. Зобов´язує пропонувати дітям для засвоєння точно визначені наукою положення, відкривати їм дійсність такою, якою вона є. Достовірність введених у програму навчання фактів і явищ повинна поєднуватися з розкриттям їх взаємозв´язку і розвитку. При цьому слід враховувати теоретичні знання, на яких формується здатність до первинних форм абстракції, узагальнень і умовисновків.

Цей принцип виявляється у виборі змісту факту, який розкриває його сутність на основі поняття про нього. Наприклад, у змісті знань про живі об´єкти головними є розкриття зв´язку живого організму із середовищем, закономірна будова живого організму, що забезпечує ці зв´язки, тощо.

3. Принцип системності знань. Визначає структуру знань, які повинні опанувати діти. Системність надає знанням дієвості, придатності для ефективного використання у пізнавальній діяльності й у вирішенні практичних завдань.

4. Принцип виховувальної й розвивальної спрямованості знань. Передбачає включення у програму знань, які формували б свідоме ставлення до навколишньої дійсності, оскільки саме предметні знання забезпечують виховний і розвивальний вплив.

5. Принцип доступності знань. Вимагає включення у програму таких знань і вмінь, які враховували б пізнавальні можливості дітей.

2. Організація та керівництво системою фізичного виховання в дошкільному закладі.

Ефективність роботи з фізичного виховання дітей у дошкільному закладі може бути досягнута лише за умови єдності зусиль завідуючої, методиста, вихователів, музичного керівника та медичних працівників, їх сумлінного ставлення до своїх обов'язків.

Завідуюча здійснює загальне керівництво системою фізичного виховання дітей та оперативний педагогічний контроль за діяльністю співробітників дошкільного закладу у реалізації оздоровчих, освітніх та виховних завдань з фізичної культури.

Завідуюча контролює виконання встановленого режиму дня всіма співробітниками дошкільного закладу (вихователями, музичним керівником, музичним персоналом, робітниками харчоблоку). Особлива увага при цьому звертається на створення оптимального рухового режиму для дітей різних вікових груп.

Оскільки завідуюча є керівником дошкільного закладу, то вона в першу чергу несе персональну відповідальність за життя та здоров'я дітей.

Методист дошкільного закладу проявляє постійну турботу про неухильне зростання професійної майстерності вихователів та здійснює методичне керівництво станом фізичного виховання у дошкільному закладі, її діяльність у сучасних умовах повинна бути в основному методичною, а не адміністративною.

Вихователь з фізичної культури несе повну відповідальність за виконанням вимог програми у тих вікових групах, де він працює. Він проводить щоденні заняття з фізичної культури, ранкову гімнастику у 3-4 групах, використовуючи методи та прийоми навчання фізичних вправ, а також способи організації, які відповідають сучасним вимогам теорії та методики фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Медичний працівник. Медичне обслуговування дітей у дошкільних закладах забезпечують лікарі-педіатри та медичні сестри. Для кваліфікованого виконання всіх покладених обов'язків лікареві, крім належного обсягу знань у галузі педіатрії, гігієнічних основ фізичного виховання, необхідні також повсякденні контакти з вихователями та батьками дітей.

Таким чином, лікарсько-педагогічний контроль повинен бути всебічним – охоплювати всі основні сторони організації фізичного виховання дітей у дошкільному закладі, об'єктивним – спиратися лише на об'єктивні факти, систематичним та результативним – сприяти подальшому підвищенню ефективності роботи педагогів та методичних працівників.

3. Інтерактивні форми роботи керівника ДНЗ з педагогами

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської мови від слова "interact", де "inter" - це «взаємний», "act" - діяти. Інтерактивний означає здатність взаємодіяти або знаходиться в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-небудь (наприклад, людиною). Звідси можна зробити висновки, що інтерактивне навчання - це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія керівника і педагога.  Інтерактивне навчання це спеціальна форма організації тієї чи іншої діяльності. Вона має на увазі досить конкретні та прогнозовані цілі роботи. 

Мозкова атака (штурм) – одна з інтерактивних форм методичної роботи, яка сприяє розвитку творчості вихователів. Вона є одним з методичних прийомів, який сприяє розвиткові творчості, виробленню правильного погляду на питання педагогічної теорії і практики.

Класичний «мозковий штурм». Передусім це метод роботи групи, першочерговим завданням якої є знаходження нових альтернативних варіантів розв’язання проблемної ситуації.

Анонімний «мозковий штурм» Цей вид «мозкового штурму» передбачає збирання пропозицій та ідей (власне «мозковий штурм») щодо засідання, присвяченого розв’язанню цієї проблеми.

Методичний фестиваль — це колективна форма пропаганди передового педагогічного досвіду, це разовий багатоплановий захід, сценарій якого залежить від мети проведення, рівня підготовленості педагогічних та методичних працівників.

Мікрофон – прийом, який є різновидом загально групового обговорення певної теми і надає кожному вихователю можливість висловлюватися.

Педагогічний консиліум – це пошук шляхів розв’язання складних педагогічних проблем, таких, як подолання бар’єрів між самими вихователями і дітьми, вихователями і адміністрацією, вихователями і батьками..

Педагогічний аукціон – форма методичної роботи, спрямована на активний обмін новими ідеями, думками, педагогічними знахідками, їх захист та пропаганду. Хвилинки презентації — це форма розповсюдження набутого передового досвіду та само презентації досягнень.

Творча студія — постійно діюча форма моделювання передового педагогічного досвіду з певної теми.

Пошукове поле — інтерактивна форма роботи з вихователями -«пошуковцями» та вихователями - «майстрами».

Цитатні суперечки — це своєрідний інтерактивний тренінг, який ставить за мету навчити вихователів доводити власну думку

Вправи на розвиток особистості та само сприйняття — це інтерактивні вправи, що гармонізують психологічний стан особистості.

Хвилинки емпатії — парні інтерактивні етюди, що дають змогу добре зрозуміти позицію опонента, гнучко розв'язувати проблеми і конфлікти. Під час «хвилинок емпатії» педагоги вчаться ставити себе на місце іншого.

Методичний міст — різновид дискусії, одна з інтерактивних форм методичної роботи. Проводиться з метою розвитку практичних навичок.

Проблемний стіл — це активна форма методичної роботи, яка сприяє розвитку у вихователів прагнення до самоосвіти, до роботи, розширення й поглиблення знань.

Методичні посиденьки — форма методичної роботи, яка допомагає створити сприятливий психологічний клімат у певній групі педагогів.

Методичний діалог – це складова частина будь – якої форми методичного навчання, яка має теоретичне домашнє завдання.

Методичний аукціон – одна з форм проведення семінару – практикуму . Аукціон проводять доти, доки не вичерпаються ідеї – поправки.

Методичний ринг — готуються два питання і два опоненти. Кожний опонент має групу підтримки.

Диспути — це зіткнення ідей, думок, точок зору. З латини «диспут» означає розмірковувати, розбирати.

Бюро педагогічних знахідок – місце знаходження оформлених належним чином кращих здобутків педагогів у галузі навчання й виховання.

Ексклюзивний бібліографічний огляд — вид бібліографічного інформування для будь-якої категорії вчителів, який передбачає короткий виклад матеріалу певної тематики та бібліографію, організацію книжкової виставки.

Круглий стіл визнаний науковцями однією з ефективних інтерактивних форм навчання дорослих. Виокремлюють міждисциплінарний «круглий стіл» та навчальні зустрічі за «круглим столом»..

Психологічний практикум — вид практичного навчання, заняття по відпрацюванню певного проблемного питання.

Рольова гра — групова форма роботи, яка включає практичне опрацювання різних моделей педагогічних ситуацій.

Семінар — це форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їх класифікації.

Систематизований огляд — це організація та впорядкування тем або понять з тим, щоб зробити їх значущими для учасників.

Тренінг - спеціальний тренувальний режим, тренування. Під час тренінгу використовуються педагогічні ситуації, роздавальний матеріал, технічні засоби навчання. Основні принципи тренінгової групи: довірливе і відверте спілкування, відповідальність у дискусіях і під час обговорення результатів тренування.

БІЛЕТ № 30

1 Розкрити поняття «логіко- математична компетентність» дошкільника.

У Базовому компоненті дошкільної освіти „логіко-математична компетентність” визначається як уміння здійснювати класифікацію геометричних фігур, предметів, множин; серіацію за величиною, масою, об’ємом, розташуванням у просторі й часі; обчислення та вимірювання кількості, довжини, висоти, ширини, об’єму, маси, часу. Поняття „логіко-математична компетентність” уточнює в своїх дослідженнях В. Старченко, зауважуючи, що ця компетентність передбачає сформоване вміння розмірковувати, доводити правильність власних суджень.

У наукових працях Н. Баглаєвої логіко-математична компетентність дитини старшого дошкільного віку характеризується таким комплексом умінь: здійснювати серіацію за величиною, масою, об’ємом, розташуванням у просторі, перебігом подій у часі; класифікувати геометричні фігури, предмети та їх сукупності за якісними ознаками й чисельністю; вимірювати кількість, довжину, ширину, висоту, об’єм, масу, час; виконувати найпростіші усні обчислення, розв’язувати арифметичні й логічні задачі; виявляти інтерес до логіко-математичної діяльності; прагнути знаходити свої шляхи розв’язання задач, самостійного виведення нових знань із засвоєного матеріалу; вміння розмірковувати, обґрунтовувати, доводити й відстоювати правильність свого міркування; правильно користуватися висловами, що означають положення предметів у просторі; уміння вказувати напрямки, пов’язані з орієнтацією в часі.

Таким чином, логіко-математична компетентність – це вміння використовувати в повсякденному житті набуті математичні знання; володіти такими розумовими операціями, як аналіз і синтез, класифікація й серіація, порівняння й зіставлення; вільно орієнтуватися у просторі й часі.

Саме в старшому дошкільному віці відбувається перехід від наочно-образного до логічного мислення. За умови правильно організованої навчально-виховної роботи вже п’яти-шестирічна дитина здатна оволодіти такими способами мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз і синтез. З’являється здатність використання в мисленні модельних образів, які за допомогою схем, символів матеріалізують приховані зв’язки між предметами та явищами.

2. Спостереження, їх види. Особливості організації і методика керівництва спостереженнями різного виду.

Спостереження це один із наочних методів роботи. Воно є провідним у навчанні дітей дошкільного віку. Суттю спостереження є безпосереднє, цілеспрямоване, планомірне сприйняття дітьми процесів, явищ, об'єктів навколишнього світу за допомогою органів чуття, без втручання у їх буття.

Під час спостереження активно взаємодіють сприймання, мислення і мовлення, дошкільники виокремлюють у предметах і явищах основні, суттєві ознаки, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки, залежності, засвоюють основні знання. Воно максимально відповідає особливостям пізнавальної діяльності дітей, сприяє розвитку їхніх пізнавальних здібностей (інтересу до навколишнього світу, допитливості, спостережливості), удосконалює сенсорні процеси (відчуття, сприймання).

Спостереження буває короткочасним (наприклад, за поведінкою тварини) і тривалим (за будівництвом будинку, ростом рослини тощо).

У процесі навчання використовують такі види спостережень:

— розпізнавальні спостереження. їх застосовують у всіх вікових групах для ознайомлення з новими об'єктами, уточнення та розширення уявлень дітей;

— спостереження за зміною і перетворенням об'єктів. Полягають у зіставленні стану об'єкта на конкретний час із попереднім його станом, виокремленні серед різноманітних ознак тієї, що свідчить про зміну. Такі операції стимулюють розвиток пізнавальної активності дітей;

— репродуктивні спостереження. Вони засновані на відтворенні образу об'єкта, формують уміння використовувати знання у вирішенні практичних і пізнавальних завдань.

Ведення спостережень

Будь-яке спостереження —це пізнавальна діяльність, що вимагає від дітей уваги, зосередженості, розумової активності, тому воно може тривати недовго.

Спостереження розподіляють за видами:

• спостереження за схемою, запропонованою вихователем;

• спостереження, яке спрямовуєтьсязапитаннями вихователя;

• спостереження, яке спрямовується вказівками вихователя, що коригують дії та сприйняття дітей.

Процес спостереження можна поділити на чотири етапи, кожний з яких допомагає досягти мети всього спостереження.

Підготовчий.

Мета — викликати цікавість до об'єкта спостереження.

На першому етапі з дітьми проводиться бесіда: за чим вони будуть спостерігати; які відомості про об'єкт спостереження діти вже отримали раніше; на що треба звернути увагу. Варто показати дітям відповідні ілюстрації, підготувати їх до сприйняття об'єкт.

Початок спостереження.

Мета —спрямувати увагу дітей на спостереження, підтримувати їхню цікавість до об'єкту.

Основний.

Мета —дослідити об'єкт та сформувати чітке уявлення про нього. На цьому етапі важливо показати прийоми та послідовність дослідження, допомогти їх засвоїти.

Заключний.

Мета —підбити підсумки, закріпити уявлення, отримані під час спостереження, оцінити способи дослідження.

3. Мовленнєва діяльність у вихованні та розвитку дошкільників

Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей.

У перші роки свого життя дитина оволодіває унікальним скарбом — мовленням, що дає ЇЙ змогу називатися людиною, зв´язує воєдино її минуле, сучасне й майбутнє, забезпечує спілкування, порозуміння, взаємодію з іншими людьми загалом і найближчим оточенням зокрема. Отже, роль мови й мовлення у становленні особистості, її успішному функціонуванні в різних умовах життєдіяльності складно переоцінити.

Розвиток мовлення в системі дошкільної освіти завжди посідавчільне місце, що відобразилося в усіх програмах навчання й виховання дітей. Проте сам підхід до його усвідомлення, до організації мовленнєвої роботи в дошкільних закладах змінювався неодноразово відповідно до чинної в різні часи освітньої парадигми.

Найважливішим на етапі дошкільного дитинства є розвиток зв´язного мовлення, адже дитина для власного особистісного розвитку та успішної соціалізації мусить спілкуватися з тим, хто поруч, тобто стати зрозумілою, переконливою, а також навчитися пізнавати світ за допомогою мови й мовлення, розвинути свідоме, у міру своїх можливостей, ставлення до мовної дійсності.

Опанування рідною мовою, розвиток мови є одним з найбільш ванних придбань дитини в дошкільному дитинстві і розглядається в сучасному дошкільному вихованні як загальна основа виховання і навчання дітей.

Розвиток мови дуже тісно пов'язане з розвитком свідомості, пізнанням навколишнього світу, розвитком особистості в цілому..

Причинами відставання в розвитку мовлення дитини можуть бути: патологічний перебіг вагітності та пологів у матері, порушення функції апарату артикуляції, ураження органів слуху, загальне відставання у фізичному і психічному розвитку, вплив спадковості і неблагополучних соціальних факторів, перенесені в ранньому дитинстві важкі захворювання, неправильне і неповноцінне харчування. При впливі таких факторів дітей відносять до групи ризику по можливості виникнення різного роду порушень мовлення у процесі подальшого розвитку.