1. Педагогічні умови створення проблемних ситуацій на заняттях у дитячому садку

Актуальність проблемного навчання полягає в тому, що воно на відміну від традиційного доставляє дітям радість самостійного пошуку і відкриття і, що найголовніше, забезпечує розвиток пізнавальної самостійності дітей, їхньої творчої активності. Воно цілеспрямовано на те, щоб сформувати у дітей необхідну систему знань, умінь і навичок, а також досягти високого рівня розвитку школярів, розвитку здатності до самонавчання, самоосвіти.

Організація пізнавальної діяльність дітей, для розвитку психічних процесів? (відчуття, сприйняття, пам'ять, уяву, мислення, і навіть розвиток мови).

Існують чотири рівні проблемності щодо навчання:

1. Вихователь сам ставить проблему (завдання) і саме вирішує її за чиєї активної слуханні і обговоренні дітьми.

2. Вихователь ставить проблему, діти самостійно, чи під керівництвом знаходять рішення. Вихователь спрямовує дитини на самостійні пошуки шляхів розв'язання (>частично-поисковий метод).

3. Дитина ставить проблему, вихователь допомагає її вирішити. У дитини виховується здатність самостійно формулювати проблему.

4. Дитина сам ставить проблему і саме її вирішує. Вихователь навіть свідчить про проблему: дитина повинна побачити її самостійно, а побачивши, сформулювати і досліджувати можливості і знаходять способи вирішення. (Дослідницький метод) Основа проблемного навчання – і питання завдання, які пропонують дітям. Часто використовуються питання, які спонукають дітей до порівнянню, до встановлення подібності та відмінності. І це цілком закономірно: у світі людина дізнається через порівняння. Завдяки порівнянню дитина краще пізнає навколишню природу, виділяє у предметі нові риси, властивості, що дозволяє по-новому подивитись те, що здавалося звичайним, добре знайомим.

Питання порівнювати ставляться те щоб діти послідовно виділяли спочатку ознаки відмінності, потім – подібності.

Серед проблемних питань особливу увагу займають ті, які спонукають розкрити протиріччя між сформованим досвідом та знову одержуваними знаннями. І тому діти повинні переглянути свої колишні уявлення, перебудувати їх у новий лад.

2. Організація та проведення ранкової гімнастики в різних вікових групах. Будь-який фізкультурний захід, в тому числі і ранкова гімнастика, починається з розминки і закінчується відновними вправами. Оскільки ранкова гімнастика не тривала (5 - 12 хвилин) і фізичні навантаження в ній не великі, це вимога дотримується як загальний принцип. В денних групах дитячого саду ранкова гімнастика як обов'язкова частина режиму дня проводиться щодня перед сніданком. З весни і до пізньої осені ранкову гімнастику проводять на відкритому повітрі на майданчику, а в дощову погоду - на терасі. Для загартовування дітей старшого віку в теплу погоду займаються в спортивних костюмах (трусики, майка, тапочки), в прохолодну - у светрах, легких куртках, не обмежувальних рухів. Діти молодшого віку займаються гімнастикою у повсякденному одязі. У зимовий час для проведення ранкової гімнастики використовують фізкультурний зал або групову кімнату, температура повітря якої не повинна перевищувати 16 градусів С. Перед заняттями приміщення добре провітрюють і проводять вологе прибирання.

Ранкову гімнастику умовно поділяють на три частини: вступну, основну і заключну. Кожна частина має свої завдання і зміст.

У першій, вступній частині організують увагу дітей, навчають їх узгоджених дій, виробленню правильної постави і готують організм до виконання більш складних вправ. Тривалість вступної частини в середньому тривати від 1 до 2 хвилин. У другій, основної частини ставлять завдання зміцнення основних м'язових груп, формування правильної постави. Для вирішення даного завдання виконують загально-розвиваючі вправи в певній послідовності. Спочатку вправи для зміцнення плечового пояса і рук, які сприяють розширенню грудної клітини, хорошому випрямляння хребта, розвитку дихальних м'язів. Потім вправи для м'язів тулуба. Далі йдуть вправи для розвитку м'язів ніг і зміцнення зводу стопи. Після вправ з великим навантаженням слід повторити першу вправу або аналогічне йому. Кількість повторень кожної вправи залежить від віку дітей та їх фізичної підготовленості. Після виконання всіх загально розвиваючих вправ діти молодшого віку виконують стрибки або біг, що переходять у завершальну ходьбу.

Кожне заняття незалежно від віку дитини можна проводити за наступною схемою:

1. Ходьба з різними завданнями (зі зміною темпу, з імітацією дітьми поведінки тварин і птахів), біг у середньому темпі (під час проведення занять на свіжому повітрі).Виконання загальнорозвиваючих вправ. 2. Виконання основних рухів (двох-трьох); бажано, щоб вони відрізнялися за своєю дією на організм дитини, розвивали різні м’язові групи. Наприклад, недоцільно виконувати стрибок у глибину, а потім стрибок у довжину з місця. Раціонально поєднувати вправи у стрибках з рівновагою, лазіння із метанням та ін.3.Рухлива гра, в якій закріплюються та вдосконалюються раніше вивчені з дітьми основні рухи.4. Закінчується заняття бігом у повільному темпі (якщо проводилися ігри середньої інтенсивності), ходьбою з уповільненням темпу у межах 30–50 с і виконанням дихальних вправ на розслаблення. 3. Психологічний супровід дошкільника Психолого-педагогічний супровід освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі може здійснюватись у співпраці з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу: дітьми, батьками, педагогами та, у разі необхідності, суміжними спеціалістами (дефектологами, медиками тощо). Психологічний супровід розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі – це система професійної діяльності психолога, спрямована на створення соціально-психологічних умов для збереження і зміцнення здоров’я, успішного навчання і психологічного розвитку дитини в ситуаціях взаємодії з однолітками і дорослими в дошкільному навчальному закладі. Педагоги і батьки – активні учасники цього процесу. Вихователь використовує рекомендації психолога, здійснює педагогічний супровід розвитку дитини, а батьки підтримують дитину, забезпечуючи їй емоційний комфорт, захист, любов і тепло. Професійність і ефективність психологічного супроводу дитини залежить від організації роботи дошкільного закладу, використання інноваційних технологій, створення чіткої організації роботи психологічної служби в дошкільному закладі, відпрацювання моделі супроводу дитини у співпраці практичного психолога, вихователів і батьків. Психологічний супровід дітей здійснюється на всіх вікових етапах розвитку дитини. Звичайно, особливе місце в роботі практичного психолога відводиться організації діяльності з дітьми старшого дошкільного віку. Адже це завершальний період перебування дитини у ДНЗ, коли відбувається умовне підведення підсумків роботи педагогів та батьків, яке визначається сформованістю дошкільної зрілості дитини як необхідної умови подальшої успішної адаптації та навчання у школі. Основним досягненням у житті дитини старшого дошкільного віку є її готовність до навчання у школі.

БІЛЕТ № 24

1.Ігри та вправи, які сприяють збагаченню досвіу орієнтування в просторі, в часі у середній групі Гра у дошкільній педагогіці розглядається як традиційний засіб виховання дітей дошкільного віку і як форма організації їх життя. На заняттях і в повсякденному житті широко використовують дидактичні ігри та ігрові вправи. Організовуючи ігри поза занять, закріплюють, поглиблюють і розширюють математичні уявлення дітей. У ряді випадків гри несуть основну навчальне навантаження, наприклад в роботі з розвитку орієнтування у просторі.  Гра - це не тільки задоволення і радість для дитини, що саме по собі дуже важливо. З її допомогою можна розвивати увагу, пам'ять, мислення, уяву малюка, тобто ті якості які необхідні для подальшого життя. Граючи, дитина може набувати нові знання, вміння, навички, розвивати здібності, часом не здогадуючись про це. Дидактичні ігри математичного характеру дозволяють не тільки розширювати, але й розширювати знання дітей про простір. Ось по чому на заняттях і в повсякденному житті, вихователі повинні широко використовувати дидактичні ігри та ігрові вправи.  Дидактичні гри включаються у змістом занять як одного із засобів реалізації програмних завдань. Місце дидактичної гри в структурі занять з формування елементарних математичних уявлень визначається віком дітей, метою, призначенням, змістом заняття. Вона може бути використана в якості навчального завдання, вправи, спрямованого на виконання конкретного завдання формування уявлень. У молодшій групі, особливо на початку року, всі заняття повинне бути проведено у формі гри.Дидактичні ігри доречні і в кінці заняття з метою відтворення, закріплення раніше вивченого.  У формуванні у дітей математичних уявлень широко використовуються цікаві за формою та змістом різноманітні дидактичні ігрові вправи. Вони відрізняються від типових навчальних завдань і вправ незвичністю постановки задачі (знайти, здогадатися), несподіванкою підношення її від імені будь - якого літературного казкового героя (Буратіно, Чебурашки). Ігрові вправи слід відрізняти від дидактичної гри за структурою, призначенням, рівнем дитячої самостійності, ролі педагога. Вони, як правило, не включають в себе всі структурні елементи дидактичної гри (дидактична задача, правила, ігрові дії). У дітей 5-6 років закріплюють вміння розрізняти ліву і праву руку, визначати напрямок місцезнаходження предметів по відношенню до себе: вгорі, внизу, спереду, ззаду, ліворуч, праворуч. З цією метою використовують ігрові вправи, рекомендовані для дітей середньої групи: «Вгадай, хто де стоїть!», «Вгадай, що де знаходиться!», «Вкажи, де дзвенить дзвіночок» і т. п. Їх можна проводити як на заняттях з математики, так і в іграх.  Як і в середній групі, діти вправляються у розрізненні протилежних напрямків, але завдання ускладнюють. Виражається це в тому, що збільшують кількість предметів (від 2 до 6), місце розташування яких дитині пропонують визначити, а також відстань між дитиною і предметами. Діти поступово навчаються визначати напрямок розташування будь-яких предметів, що знаходяться на значній відстані від них.  Дітей вчать не тільки визначати, в якому напрямку від них знаходяться предмети, а й самостійно створювати зазначені ситуації: «Встань так, щоб Аня опинилася попереду, а Женя - ззаду тебе!», «Встань так, щоб зліва від тебе був стіл, а праворуч - дошка ».  Розвиток уміння пересуватися в зазначеному напрямку. Діти повинні вживати точні слова для позначення положення предметів по відношенню до листа, підлозі, майданчику. На заняттях з математики діти отримують перші уявлення про тих чи інших просторових зв'язках та відносинах. Засвоєння їх відбувається в різних видах практичної діяльності дітей (наприклад, образотворчої). 

2. Дидактичні ігри та їх роль в ознайомленні дітей з природою (весняні заклички, вірші про природу, скоромовки).

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з природою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу. У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв'язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам'яті.

В ознайомлені з природою використовуються такі види дидактичних ігор: 1) з природніми матеріалами; 2) з картинками; 3) з іграшками; 4) словесні. Дидактичні ігри з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об'єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об'єкти природи. Наприклад, у грі "Відгадай, з якого дерева цей листок" вихователь показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки.

Дидактичні ігри є актуальними для кожної вікової групи.

Для вирішення освітніх завдань використовуємо дидактичні ігри екологічного змісту, сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами - сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, а також вправи екологічного змісту, які розвивають самостійність дітей, сприяють набуттю знань про навколишню дійсність.

У Програмі розділ з ознайомлення із дикою природою ставляться завдання розширення й уточнення знання рослинах, диких та свійських тварин, про сезонних змін у природі, формування знання зимуючих і перелітних птахів. Задля реалізації з завдань з дітьми проводяться такі дидактичні гри: «Що саджають у городі?», «Що де зростає?». Мета гри: класифікація рослин за місцем їх проростання. У грі «Вершки – корінці» діти закріплюють знання про овочах. У іграх «Яке сезон», «Коли буває?» - закріплюються знання про ті часи року. Крім цього проводяться гри «З якої дерева листок», «Птахи, риби, звірі», «Ну й птах», «Природа і достойна людина», у яких в дитини розширюються знання про мешканців тваринного світу, систематизуються знання у тому, що дозволяє людині природа. У Програмі розділ «Розвиток промови» ставляться завдання активізації і збагаченню словника, вдосконаленню звуковий культури промови,грамматического ладу промови, доладного мовлення, підготовка до навчання грамоті.

3. Розвиток описового мовлення дітей.

Монолог на відміну від діалогу – складніша у плані психологічному i лінгвістичному форма усної мови. Монологічна мова більш розгорнута, потребує детального запам’ятовування, більшої уваги до змісту й форми, спирається на мислення. Для того щоб монолог був зрозумілий слухачам, у ньому повинні використовуватися повні поширені речення, точна лексика.

За А.М. Богуш, „монологічне мовлення – це смислове, розгорнуте висловлювання, що забезпечує спілкування та взаєморозуміння людей. Монолог – це мовлення однієї людини, повідомлення про якість факти дійсності”.

Усне монологічне мовлення – складна мовотворча діяльність, якою діти починають оволодівати в дошкільному віці під впливом організованого навчання та на основі збагачення власного життєвого досвіду.

Діти оволодівають монологом поступово. Залежно від вікових особливостей дітей спершу навчають розуміти розповідь вихователя, потім – розповідати самостійно: переказувати невеликі оповідання та казки, описувати іграшку, предмет, картинку, складати розповідь за сюжетною картиною, про події з власного життя, виконувати мовотворчі завдання (наприклад, придумувати розповідь на запропоновану вихователем тему).

Вченими виділено три типи висловлювань, якими оволодівають дошкільники: розповідання, опис та пояснення – це функціонально-змістові типи мовлення, структурні частини яких по-різному сполучаються між собою. Та будь-якому з цих типів мовлення притаманні заголовок, змістова завершеність, тематична єдність, інформативність (повнота і точність викладу), цілеспрямованість, інтеграція (підпорядкування кожного компонента загальній думці), структурна організація тексту, наявність логічної схеми побудови, схеми розташування компонентів між частинами тексту, між реченнями та в середині них самих, відпрацьованість мовлення з погляду стилістичних норм мови.

Уміння чітко, логічно і грамотно описати об’єкт чи подію, донести до співрозмовника певну думку, відстояти у словесній суперечці свою позицію – це справжнє мистецтво, яким володіє далеко не кожен з нас. Причину слід шукати ще на етапі дошкільного розвитку дитини. Адже саме в цьому віці в малюка активно формується мовлення і пов’язані з ним мислитель ні процеси.

БІЛЕТ № 25

1 Виховання гуманних почуттів у дошкільнят

Виховання гуманістичних засад особистості починається з перших років її життя. Стосовно дітей раннього віку його зміст полягає у формуванні досвіду спілкування з близькими людьми в процесі спільної з ними предметної та ігрової діяльності. Гуманність (лат. humanus — людяний) — увага до людей, прагнення добрих стосунків з ними, готовність надавати допомогу, виявляти співчуття і співпереживання.

Формування гуманного ставлення до людей і природі починається з раннього віку. Головний напрям в методиці - виявляти по відношенню до дитини любов, ласку, частіше вживати ласкаві слова, погладжування, хвалити малюка за кожен прояв доброзичливості до людей (посміхнувся, віддав іграшку), навчати способам висловлювання співчуття, уваги (погладити що плаче, подякувати, попрощатися, привітатися і т.д.). Не можна дозволяти дитині проявляти недоброзичливість по відношенню до дорослих і дітей і тим більше підкріплювати ці дії позитивною оцінкою (маля б'є маму по обличчю, а та радіє і сміється). Дитина дуже сприйнятливий у цьому віці до оцінки дорослого, він як би «промацує» правильність своєї поведінки через цю оцінку і швидко засвоює, що викликало позитивну реакцію, а що - негативну.

Засобами виховання гуманних стосунків у молодшому дошкільному віці є сам дорослий як носій позитивного способу поведінки, а також твори фольклору - пісеньки, потішки, казки.

Особливо велике значення має питання виховання гуманних почуттів.

Наявність гуманних почуттів - критерій морального розвитку особистості. В свою чергу, моральна вихованість неодмінно спирається на здатність людини до співпереживання, співчуття й співдії іншій людині.

Гуманні почуття формуються й розвиваються в процесі реальних стосунків з дорослими і ровесниками. Їх розвиток тісно повязаний з формуванням морально-етичних уявлень дітей, становленням досвіду моральної поведінки.

2.Забезпечення рухової активності в повсякденному житті.

Педагоги дошкільного навчального закладу спонукають дітей до рухової діяльності, регулюють їхню активність, схвалюють намагання виявляти самостійність, вольові зусилля. При цьому важливо враховувати руховий досвід кожної дитини, притаманний їй темп, рівень рухливості, природні можливості та здібності.

У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності становить до 3-х годин для дітей раннього віку, 3-4 години для молодшого дошкільного віку, 4-5 годин – для старших дошкільників.

Рухома діяльність дошкільників її форми, це:

Прогулянки, рухливі ігри, фізичні вправи, походи, фізкультурні свята, фізкультурні розваги, дні здоровя, самостійна рухова діяльність.Важливий складник життєдіяльності дітей – прогулянки.

На прогулянках тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей раннього віку становить 20-35 хв., молодшого – 35-45 хв., старшого – 45-60 хв.

Рухливі ігри включаються до різних форм роботи з дітьми (занять, свят, розваг, походів тощо) після їх попереднього розучування.

Їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранкового прийому (одна-дві гри малої і середньої рухливості), на прогулянках (дві-три гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонуються одна-дві гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводиться п’ять-шість рухливих ігор, а влітку – шість-сім.

Фізичні вправи на прогулянках – один з основних засобів фізичного розвитку дітей. Завдяки їм формуються навички життєво важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння тощо), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість, координація рухів, гнучкість).

Фізичні вправи також широко використовуються в різноманітних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри тощо).

Походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм) проводяться з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку.

Тривалість переходу в один бік (від дошкільного закладу до місця кінцевої зупинки) становить для дітей четвертого року життя 15-20 хв., п’ятого року життя – 20-25 хв., шостого року життя – 25-30 хв.

Фізкультурні свята

Фізкультурні свята проводяться двічі – тричі на рік, починаючи з молодшого дошкільного віку.

Оптимальна тривалість заходу для дітей цього віку – 40-50 хвилин, для старшого віку – 50-60 хвилин. Фізкультурні свята організовуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній залі, на майданчику, в басейні тощо.

Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з раннього віку (3-й рік життя) один-два рази на місяць, переважно у другій половині дня. Тривалість фізкультурних розваг для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-35 хв., старшого віку – 35-40 хв.

Дні здоров’я організовуються один раз на місяць, починаючи з 3-го року життя. Цей день насичується різноманітними формами: загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, дитячий туризм, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність, рухливі ігри на прогулянках, фізкультурні заняття тощо. Більшість з них бажано проводити на свіжому повітрі.

Тижні фізкультури організовуються так як і дні здоров’я, проводяться щоквартально. Програма розраховується на кілька днів.

Самостійна рухова діяльність як форма активізації рухового режиму проводиться з дітьми щодня під час ранкового прийому, денної та вечірньої прогулянок тощо. Вона може розгортатися як у приміщенні, так і на майданчику.

3. Організація і проведення різних видів нарад (нарада при завідувачу, оперативні наради, виробничі наради).

Класифікація нарад: