3. Організація освітньо-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі влітку

Лист МОНмолодьспорт №1/9-198 від 16.03.12 року

Зміст діяльності дошкільного закладу на літній період є складовою річного плану роботи.

План роботи на літній період укладається з дотриманням загальної структури річного плану роботи дошкільного навчального закладу. У ньому висвітлюються:

- завдання роботи дошкільного закладу на літній період;

- робота методичного кабінету, методична робота з кадрами

- вивчення ходу і стану літнього оздоровлення,

- організаційно-педагогічна робота

- робота медичного кабінету

- адміністративно-господарська діяльність

Завдяки чіткому плану забезпечується систематична, раціональна й ефективна співпраця всіх підрозділів, служб дошкільного навчального закладу, можливість поетапно реалізувати основні завдання оздоровлення та освітньої роботи з вихованцями влітку, підготовки закладу до нового навчального року.

У літній період значна увага приділяється плануванню і проведенню освітньої роботи з безпеки життєдіяльності дітей: правил дорожнього руху, поведінки на вулицях, у транспорті, при зустрічах з незнайомими людьми, безпечної поведінки під час відпочинку на сонці, воді, у лісі, користування електричними і газовими приладами, запобігання харчовим отруєнням і кишковим інфекціям та ін.

Загартувальні процедури здійснюються на майданчиках з використанням стаціонарного і виносного обладнання (тіньових навісів, надувних басейнів, індивідуальних килимків тощо) при забезпеченні дітей необхідним одягом, взуттям, головними уборами та дотриманні норм температурного режиму, тривалості процедур, їх оптимального місця у розпорядку дня.

БІЛЕТ № 20

1.Вимоги до використання наочно-ілюстративного матеріалу під час ознайомлення дітей з природою.

Наочно-ілюстративний матеріал широко використовують при повідомленні дошкільникам нової інформації.

Для активізації пізнавальної діяльності треба забезпечити поєднання слова з наочністю. Це досягається демонструванням об’єктів живої природи (кімнатних рослин, акваріумних риб, пташок), а також таблиць, гербаріїв, ілюстрації, альбоми (таблиці, схеми, карти, макети, фотографії, натуральні природні об'єкти),колекцій.

Наочно-ілюстративні матеріали. Картини демонстраційні і роздаткові, ілюстрації; іграшки та ігрові матеріали; прилади, природні матеріали; технічні засоби навчання тощо.

Дидактичні ігри з різними завданнями для індивідуальної роботи.

Ілюстровані альбоми для розгляду за темами, стенд для експозиції схем, ілюстративного матеріалу тощо. Низький стелаж, шафка, де зібрано матеріал для організації самостійної діяльності дітей.

Наочні навчальні посібники. Ілюстративний матеріал повинен бути добре знайомим дітям, естетичним, привабливим.

Види наочності: натуральна, образна, символічна (динамічна і статична, плоска і об'ємна). Функції наочності: - сприяє розумовому розвитку дитини; допомагає виявити зв'язок між науковими знаннями і житейською практикою, між теорією і практикою; полегшує процес засвоєння знань і сприяє розвитку інтересу до знань; допомагає сприймати об'єкт у розмаїтті його сторін і зв'язків; сприяє розвитку мотиваційної сфери дитини.

Вимоги до використання наочності: наявність конкретної мети використання наочності; не слід зловживати наочністю, а використовувати для розвитку самостійності і активізації; її використовують у той час, коли про неї йде мова: вона не повинна містити нічого зайвого, щоб не викликати додаткової асоціації, врахування вікових особливостей дітей; не слід переоцінювати і недооцінювати наочність у процесі навчання; має бути змістовною, естетично оформленою; наочність має відповідати психологічним законам сприймання; необхідна попередня підготовка дітей до сприймання наочності.

2 Розвиток діалогічного мовлення дітей дошкільного віку.

Розвиток діалогічного мовлення дітей дошкільного віку відбувається за умов створення активного мовленнєвого середовища, під час взаємодії з тими, хто їх оточує, паралельно в кількох системах: «дитина -дитина», «дитина — дорослий», «дитина — одноліток». Так, діалоги в системі «дитина — дитина» характеризуються більш повним та активним застосуванням різноманітних мовленнєвих засобів, зрозумілістю, зв’язністю, правильністю порівняно з діалогами в системі «дитина — дорослий». Під час розмови з дорослим дитина не прагне, щоб її зрозуміли — дорослий розуміє дитину в будь-якій ситуації. Інша справа — одноліток. Він не намагається правильно зрозуміти незрозуміле, він вимагає, щоб висловлювання було чітким і ясним. Потреба у спілкуванні з іншими дітьми спонукає малюка до мовленнєвої активності.

До основних форм діалогічного мовлення, яких навчають дошкільників, належать розмова, бесіда та полілог.

Одним із методів формування діалогічного мовлення у повсякденному житті й водночас універсальною формою мовленнєвого спілкування є розмова вихователя з дітьми (імпровізований діалог).

Вихователь упродовж дня постійно спілкується з дітьми, організовує з ними розмову з будь-якого приводу. Для виникнення розмови необхідна довірлива, спокійна атмосфера у групі, повага з боку дорослих до особистості дитини, її інтересів, нахилів, настрою. Розмова повинна відбуватись у невимушеній, вільній, партнерській формі обміну репліками, запитаннями, поясненнями, вказівками, оцінками тощо. Тематика, тривалість, зміст розмови визначаються ситуацією, педагогічними завданнями, бажанням дітей чи дорослих. Розмови можуть бути колективними та індивідуальними.

Упродовж дня виникає потреба у розмовах не лише між педагогом і дітьми, а й між самими дітьми. Під час спільної діяльності виникає потреба в поясненні, обговоренні, узгодженні, оцінці дій, висловлюванні власного ставлення. Величезний потенціал щодо спілкування, розвитку діалогічного мовлення містить гра. Під час гри діти перебувають, по-перше, в ігрових стосунках, по-друге, в реальних, які передбачають, крім того, й діалогічне спілкування.

Основним методом розвитку діалогічного мовлення у дітей дошкільного віку на заняттях є бесіда. У роботі з дошкільниками бесіда може використовуватись як спеціальний словесний метод навчання, який визначає зміст заняття з дітьми, наприклад вступна бесіда, пояснювальна, узагальнювальна, бесіда-супровід будь-якої діяльності тощо. Бесіда як Метод навчання потребує зосередження на певній темі розмови, передбачає достатній рівень знань про те, що має обговорюватися. Отже, бесіда використовується на занятті разом з іншими методами (розглядання картинки, художнє читання, розповідь), і вимагає ретельної підготовки як від дітей, так і від вихователя.

Полілог - це дискусія, бесіда трьох і більше учасників. Полілог - це обмін думками з тієї чи іншої теми, де кожен учасник має власну відмінну точку зору Полілог - це дискусія, бесіда трьох і більше учасників. Полілог - це обмін думками з тієї чи іншої теми, де кожен учасник має власну відмінну точку зору