3.Індивідуальний підхід до дітей в ігровій діяльності

Індивідуальний підхід – один з найважливіших принципів педагогіки, який передбачає посилену вагу до зростаючої особистості, підвищення індивідуалізації освітньо-виховного процесу, підсилення його інтенсивності. Індивідуалізація роботи педагога з дошкільниками передбачає, по-перше, визначення вікових і індивідуальних особливостей вихованців; по-друге, ефективну форму організації освітньо-виховної роботи з виділеними категоріями дошкільників; по-третє, перевірку результативності обраних методів, прийомів і засобів взаємодії з дітьми в процесі групової, індивідуальної роботи, варіативності розумового і психічного навантаження; наявності завдань різного ступеня складності на заняттях; розумінні педагогом інтересів дітей, їх здібностей, мотивів поведінки, тобто в створенні найсприятливіших умов для розвитку і виховання саме цієї дитини.

У кожному дитячого колективі можна зустріти дітей різних темпераментів, поведінки, характеру.

Кожна дитина неповторна. Кожна дитина особлива. І всі вони потребують до себе уваги з боку дорослих. Від педагогів залежить, чи зможуть вони знайти ключик до кожного. А це можливо лише тоді, коли знатимеш, що собою являє дитина, чим цікавиться, чим живе, що їй дає радість, як до неї ставляться однолітки. А головне, коли зрозумієш, чому діє так, а не інакше.

З усього розмаїття індивідуальних проявів у практиці роботи дошкільних закладів враховуються індивідуально-психологічні відмінності: тип нервової системи, особливості пізнавального ставлення до оточуючого, до себе тощо. Вони виявляються у поведінці і діяльності дитини, а саме: як вона приймає та виконує доручення, відгукується на прохання однолітків, рідних незнайомих, як налагоджує контакти з іншими людьми, як поводиться у спільній діяльності з дорослими, з іншими дітьми, як реагує на труднощі і як долає їх, як переживає невдачі, успіхи тощо.

БІЛЕТ № 18

1. Екологічне виховання дітей дошкільного віку

Відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти до кінця дошкільного віку у дитини має бути сформований природодоцільний світогляд, в основі якого – усвідомлення дитиною себе як частки природи, відчуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї та внаслідок її дій у довкіллі.

Мета екологічної освіти і виховання — сформувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального, дійового ставлення особистості до навколишнього природного середовища.

Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з природою здійснюється за допомогою різних методів. Суть методу полягає не тільки в тому, як доносить до дітей навчальні знання педагог, але й тому, яка діяльність самих дітей

В ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи: спостереження, демонстрування картин, нескладні досліди, дидактичні ігри з природничого матеріалу, праця в природі, розповідь вихователя, бесіди.

Екологічне виховання в ДНЗ включає необхідні і бажані складові:

1) Створення в дитячому саду умов для екологічного виховання:

- розвивального середовища,

- фонду методичних, наочно-ілюстративних матеріалів.

2) Організація «екологічного простору» в приміщенні дитячого садка: групові куточки природи, зимовий сад, теплиця, кімната природи, акваріум (модель прісноводного водоймища, штучно створена мініекосистема), живий куточок, в якому зберігається екологічний принцип утримання тварин, устаткування їх приміщень під природні умови життя, правильний догляд.

3) Організація та обладнання «екологічних просторів» на ділянці дитячого садка: майданчика природи, мікроферми, «куточка незайманої природи» (лісу, лугу, пустиря), екологічної стежки, «лікарських грядок», городу.

4) Створення умов для праці дітей і дорослих у природній зоні дитячого саду.

Важливим елементом екологорозвиваючого середовища є «Екологічна стежина». Екологічні стежинки виконують пізнавальну, розвивальну, естетичну і оздоровчу функції. Ми використовуємо їх для проведення навчальних екскурсій, цільових прогулянок, масових заходів екологічного спрямування, пропагандистської роботи з охорони природи.

Проводяться тематичні і комплексні заняття. Метою цих занять у природі є установка: дивитися, помічати, відчувати, міркувати і творити.

Використовуючи різні методи і прийоми роботи з дітьми, пояснюю і показую, що любов до природи – це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а й активна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата. Треба пам’ятати і знати дітям, що природа потрібна всім людям і не тільки сьогодні, а й завжди.

Таким чином, різноманітні методи і форми роботи допомагають педагогам виховувати у дитини гуманне ставлення до природи, допомагають їм зрозуміти, що людина і природа тісно пов’язані між собою.